Миколаївської області Справа №477/938/23
Провадження №1-кс/477/419/23
про застосування запобіжного заходу
13 травня 2023 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023150000000072, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, такої, що народилася в м. Миколаєві, зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працює, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченому частиною другою статті 307 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
13 травня 2023 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 (далі - слідчий) за погодженням з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023150000000072 за частиною другою статті 307 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023150000000072 від 27 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
24 лютого 2023 року від ОСОБА_8 прийнято заяву, в якій він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , яка займається незаконним збутом наркотичних та психотропних речовин військовослужбовцям та мешканцям міста Миколаєва.
В ході проведення досудового розслідування був допитаний в якості свідка ОСОБА_8 , з показань якого вбачається, що він в серпні 2022 року, проходячи лікування в лікарні міста Миколаєва дізнався від інших військовослужбовців, що ОСОБА_9 продає наркотичні засоби, а саме солі Альфа , ПВП та канабіс. В подальшому, ОСОБА_9 , неодноразово пропонувала йому придбати в неї указані наркотичні засоби вартістю 550 грн за 1 грам та канабіс вартістю 280 грн від трьох грам. Йому також відомо, що ОСОБА_9 хотіла влаштуватися до якогось телеграм магазину зі збуту наркотичних засобів, щоб розносити «закладки».
З метою документування злочинної діяльності, 04 квітня 2023 року проведено контроль за вчинення злочину у формі оперативної закупки, в ході якої придбано у ОСОБА_7 психотропну речовину «Солі» за грошові кошти в сумі 600 грн. Також встановлено, що ОСОБА_7 , з метою придбання психотропної речовини та подальшого її збуту ОСОБА_8 , прибула до будинку АДРЕСА_2 , після чого зайшла на подвір'я, де придбала зазначену речовину, а потім передала її ОСОБА_8 , попередньо відсипавши собі з пакета.
Згідно рапорту УСР в Миколаївській області ДСР НП України встановлено, що ОСОБА_7 придбає наркотичні засоби та психотропні речовини для подальшого їх збуту та особистого вживання у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що приживають у будинку АДРЕСА_2 .
З метою документування злочинної діяльності, 30 квітня 2023 року проведено контроль за вчинення злочину у формі оперативної закупки, в ході якої придбано у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 психотропну речовину «Солі» за грошові кошти в сумі 600 грн.
У цьому кримінальному провадженні 11 травня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за частиною другою статті 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні та збуті наркотичних речовин, вчинених повторно.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, та з метою уникнення покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки офіційно не працевлаштована, легальних джерел доходу не має, є наркозалежною особою, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України на думку слідчого підтверджується тим, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, проводяться слідчі дії направленні на встановлення інших осіб причетних до вчинення цього злочину, відшукання слідів та знарядь вчинення злочину, з огляду на що, незастосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може мати своїм наслідком надання їй можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до якого ОСОБА_7 , з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може незаконно впливати на свідків та інших осіб, які могли бути залучені до участі у вчиненні кримінального правопорушення, що перевіряються органом досудового розслідування на ймовірну причетність до вчинення інкримінованого йому злочину та схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань, оскільки підозрювана перебуваючи на волі, та знаючи особисто вищевказаних осіб, матиме можливість впливу на них.
В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий у поданому клопотанні посилається на те, що оскільки ОСОБА_7 офіційно не працевлаштована та не має офіційного джерела доходу, а єдиним її доходом є протиправна діяльність, пов'язана з незаконним обігом наркотичних речовин, що підтверджується тим, що підозрювана систематично вдавалася до вчинення протиправних дій, які їй інкримінуються, з огляду на що, підозрювана може продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Застосування до підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд, з урахуванням особи ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчинені тяжкого злочину, враховуючи те, що вона систематично вдавалася до вчинення протиправних дій, визначити заставу у максимальному розмірі передбаченому пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України з покладенням на неї певних обов'язків.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 повністю підтримали клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили його задовольнити, указували про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого та просила застосувати до неї запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на надуманість, необґрунтованість цього клопотання, а також на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12023150000000072 від 27 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України за фактом збуту наркотичних речовин мешканцем Миколаївської області.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №12023150000000072 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 лютого 2023 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за частиною другою статті 307 КК України.
В ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 , всупереч врегульованих законами суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, достовірно знаючи про те, що збут на території України психотропних речовин та наркотичних засобів заборонено, переслідуючи корисливу мету та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, обрала в якості джерела доходу незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, 04 квітня 2023 року о 14.20 год. під час телефонної бесіди з ОСОБА_8 з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини - «PVP», обіг якої заборонено, домовилась про зустріч з ним біля зупинки громадського транспорту «Автовокзал» у м. Миколаєві. Цього ж дня, прибувши на обумовлене місце, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_7 сів на заднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Опель Омега», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зупинився на зупинці громадського транспорту та в якому перебувала ОСОБА_7 . В автомобілі ОСОБА_7 наказала водію таксі направлятися до будинку АДРЕСА_2 . У цей час ОСОБА_7 сказала ОСОБА_8 передати їй грошові кошти в рахунок оплати психотропної речовини, на що ОСОБА_8 передав 600 гривень.
04 квітня 2023 року о 14.36 год., приїхавши до будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 вийшла з автомобіля та зайшла до подвір'я, де перебувала близько 15 хвилин.
Вийшовши з подвір'я будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 керуючись корисливим мотивом, направленим на незаконний збут психотропної речовини, сіла автомобіль марки «Опель Омега», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому її чекав ОСОБА_8 , після чого наказала водію таксі прямувати до залізничного вокзалу навпроти АЗС «Amic Energy», розташованої на виїзді з м. Миколаєва в бік м. Херсона та зупинитись поблизу. Прибувши на зазначене місце о 15.10 год. ОСОБА_7 вийшла з автомобіля, дістала зіп-пакет зеленого кольору, відсипала з нього невстановлену кількість кристалічної речовини білого кольору, а решту речовини віддала ОСОБА_8 , який так само вийшов з автомобіля. Після чого ОСОБА_7 пішла у невідомому напрямку.
Після здійснення оперативної закупки, ОСОБА_8 видав працівникам поліції придбану ним у ОСОБА_7 психотропну речовину.
11 травня 2023 року о 15.15 год. ОСОБА_7 затримано в порядку статті 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, а саме незаконному придбанні, зберіганні та збуті наркотичних речовин, яка цього ж дня з дотриманням положень статті 278 КПК України їй вручена.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому вона підозрюється.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема:
- витягом з ЄРДР №12023150000000072 від 27 лютого 2023 року;
- рапортами оперативних працівників УСР в Миколаївській області ДСР НПУ про виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів ОСОБА_7 та інших осіб;
- заявою ОСОБА_8 про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка займається незаконним збутом наркотичних та психотропних речовин військовослужбовцям та мешканцям міста Миколаєва;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 28 лютого 2023 року, від 05 квітня 2023 року;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_13 від 12 квітня 2023 року, 02 травня 2023 року;
- протоколами результатів проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину від 01 травня 2023 року та від 04 квітня 2023 року;
- протоколами про хід і результати аудіо, відеоконтролю розмов або інших звуків, рухів та дій особи від 12 квітня 2023 року;
- висновками експерта №СЕ19/115-23/5889-НЗПРАП від 05 травня 2023 року та №СЕ19/115-23/6397-НЗПРАП від 05 травня 2023 року;
- протоколом затримання підозрюваної ОСОБА_7 від 11 травня 2023 року;
- протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 від 11 травня 2023 року;
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно з частиною першою статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Щодо ризиків кримінального провадження то слідчий у поданому клопотанні зазначає про ризик переховування, ризик знищення, спотворення будь-якої із речей чи документів, ризик незаконного впливу на свідків, інших ймовірних підозрюваних, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Про наявність існування ризику, що підозрювана ОСОБА_14 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією частини другої статті 307 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваній злочину, зокрема чіткий намір вчинення злочину, корисливий мотив, при цьому, підозрювана є наркозалежною особою, отже може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Також, слідчим та прокурором доведено існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, оскільки, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштована та не має офіційного заробітку, а єдиним джерелом доходу є протиправна діяльність пов'язана з фактами збуту наркотичних речовин, з урахуванням того, що підозрювана є наркозалежною, корисливий мотив злочинів підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.
У свою чергу, слідчий суддя вважає необґрунтованим заявлені ризики щодо можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків та інших осіб, які можуть бути причетні до цього кримінального правопорушення, особи яких на даний час встановлюються органом досудового розслідування та ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У першому випадку ризик незаконного впливу на ймовірних осіб причетних до вчинення інкримінованого ОСОБА_7 діяння, базується на припущеннях слідчого, що суперечить положенням частини третьої статті 62 Конституції України, з огляду на те, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей про причетність до цього кримінального правопорушення інших осіб, їх роль у вчиненому правопорушення, тощо. У свою чергу відомості про свідка ОСОБА_13 в цьому кримінальному правопорушенні змінені, у відповідності до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», що також не дає підстав для незаконного впливу на цього свідка.
В другому ж випадку, ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, взагалі не підтверджений органом досудового розслідування жодним належним та допустимим доказом. Слідчим суддею встановлено, що після затримання ОСОБА_7 проведено необхідні обшуки з вилученням заборонених речовин та інших речей, які слідчий вважав необхідними для підтвердження протиправної діяльності підозрюваної.
У свою чергу, твердження про можливість настання указаного ризику без надання вагомого і достатнього підтвердження цього, суперечить засадам кримінального провадження, отже також до уваги не береться.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя наголошує, що під час розгляду клопотання, сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З врахуванням обставин кримінального провадження та долучених до матеріалів клопотання доказів, в тому числі документів, які свідчать про проведення першочергових необхідних слідчих дій, суд вважає підозру, яка повідомлена підозрюваній обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
Частиною восьмою пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року у справі №14-рп/2003, установлено, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Згідно пункту 36 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Адам'як проти Польщі» (Adamiak v. Poland), 20758/03, 19 грудня 2006 року) в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
Аналіз норм КПК України вказує на те, що факт скоєння підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення без наявності інших істотних підстав в сукупності, не може бути беззаперечною підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як убачається з позиції Європейського Суду з прав людини, висловленої в низці рішень, у тому числі в справах «В. проти Швейцарії» (W v. Switzerland), 14379/88 від 26 січня 1993 року, «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic), 31315/96 від 25 квітня 2000 року, «Луценко проти України», 6492/11 від 03 липня 2012 року, ймовірність переховування не може оцінюватися лише на основі покарання, що загрожує даній особі. Загроза втечі не випливає з простої можливості для підозрюваного чи обвинуваченого перетнути кордон держави. При цьому слід враховувати й інші обставини, зокрема, характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, та його міжнародні контакти. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги, поряд з іншими обставинами, той факт, що особа уже ухилялася від правоохоронних органів; чи була можливість у обвинуваченого у зв'язку із здійсненням щодо нього процесуальних дій, із змісту яких він міг зрозуміти, що стосовно нього було розпочате кримінальне переслідування, втекти раніше.
Відповідно до частини першої статті 176 КПК України запобіжними заходами є особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Зазначені запобіжні заходи є альтернативними відносно один до одного.
Згідно статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною п'ятою статті 181 КПК України передбачено право працівників органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії (стаття 195 КПК України).
Оцінивши наявні ризики та обставини кримінального провадження, особу підозрюваної, з огляду на приписи частини першої статті 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що належна процесуальна поведінка підозрюваної може бути забезпечена за умови застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. При цьому, слідчий суддя вважає встановити його цілодобово, зобов'язавши підозрювану носити електронний засіб контролю, що не виключає застосування більш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою у разі порушення нею будь-якого зобов'язання, що встановлено цією ухвалою.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, заборонивши останній залишати квартиру АДРЕСА_3 строком на 60 днів, який діє з 13 травня 2023 року до 11 липня 2023 року включно.
Покласти на строк до 11 липня 2023 року на підозрювану ОСОБА_7 , наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду, з урахуванням абзацу другого резолютивної частини ухвали;
- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, експертами, за виключенням випадків участі у проведенні слідчих дій, у цьому кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Попередити підозрювану ОСОБА_7 про наслідки невиконання покладених обов'язків, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошено
15 травня 2023 року о 16 годині 15 хвилин.