(додаткова)
17 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18768/22
Провадження № 22-з/4820/95/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув заяву ОСОБА_1 - адвоката Лозінського Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Паляниця Людвіга Сигізмундівна про визнання недійсним договору дарування квартири.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з заявою, суд
У вересні 2022 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 09.06.2020 року №476, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу та посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справ, неправильне застосування судом першої інстанції
норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення:
Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 09 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С., зареєстрований у реєстрі за № 476.
Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 1240,5 грн.
Під час судових дебатів представник ОСОБА_1 - адвокат Лозінський М.В. зробив заяву про подання протягом 5 днів після ухвалення рішення доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
10 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лозінський М.В. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи в апеляційному суді з кожного по 7500 грн. Вказує, що в апеляційній скарзі зазначав про те, що судові витрати пов'язані із розглядом справи в апеляційному суді становлять 16488,60грн., з яких 1488,60 судовий збір за подання апеляційної скарги та 15000 грн. - витрати на професійну правничу. Витрати на професійну правничу допомогу сторони домовилися визначити у фіксованому розмірі, який був сплачений ОСОБА_1 .
До заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Лозінський М.В. долучив договір про надання професійної правничої допомоги, додатковий договір до ньбого, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію про сплату коштів.
15 травня 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Терлич В.Г. надіслав до апеляційного суду заяву де вказує на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу обсягу роботи адвокатав суді апеляційної інстанції. Так, зазначає про неконкретизованість акту приймання - передачі виконаних робіт/наданих послуг, а саме кожній послузі не конкретизований розмір оплати, а вказана сума за послугу як«фіксована». Також з акту не вбачається обсяг виконаної роботи, часу і тривалості надання послуг. Вказує, що визначені в акті послуги не відповідають критерію реальності адвокатський витрат. Так, послуги по формуванню пакету документів, які додаються до апеляційної скарги і подання її до апеляційного суду взагалі не відносяться до послуг з надання правової допомоги, не потребують правових знань, а є технічними допоміжними діями при наданні правової допомоги. Також виокремлення адвокатом - послуги щодо правового аналізу рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.02.2023р. по справі № 686/18768/22, вивчення та аналіз правових перспектив його апеляційного оскарження як самостійний вид адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «Підготовки апеляційної скарги».
Також адвокат вказує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії оцінки наданого стороною розміру гонорару адвоката (дійсність, обгрунованість, розумість, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Отже, посилаючись на необґрунтованість наданих послуг, їх обсягу і тривалості надання просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Колегія суддів вважає, що подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплатугонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2023 року між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Місяць і партнери'в особі керуючого партнера Місяця А.П. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання професійної правничої допомоги при апеляційному розгляді даної цивільної справи.
На підставі укладеного договору та ордеру про надання правничої допомоги адвокат Лозінський М.В. надавав ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції професійну правничу допомогу у справі у вигляді правового аналізу рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.02.2023р. по справі № 686/18768/22; вивчення та аналізу правових перспектив його апеляційного оскарження; підготовки апеляційної скарги, формування пакету документів, які додаються до неї, подання матеріалів апеляційної скарги в апеляційний суд; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції по справі (участь в судовому засіданні).
За правову допомогу замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі обумовленою додатковою угодою.
В цей же день між сторонами було укладено додатковий договір до договору про надання професійної правничої допомоги при апеляційному розгляді даної цивільної справи, за умовами якого сторони обумовили, що замовник сплачує виконавцю винагороду у фіксованому розмірі в сумі 15000 грн.
При поданні апеляційної скарги - 27 березня 2023 року ОСОБА_1 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 15000 грн.
Згідно платіжної квитанції від 08 травня 2023 року ОСОБА_1 сплатив ОА «Адвокатська контора «Місяць і партнери» 15000 грн. за надану правничу допомогу відповідно до умов укладеного між ними договору.
В клопотання про відмову у задоволенні представник відповідачів вказав, що розмір даних витрат є неспівмірними з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, тому вважає, що взагалі відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи доводи, викладені в клопотанні представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 10000 грн.
Зокрема, як вбачається із акту приймання - передачі виконаних робіт/наданих послуг послуги, які надавалися адвокатом складають:правовий аналіз рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.02.2023р. по справі № 686/18768/22; вивчення та аналіз правових перспектив його апеляційного оскарження; підготовка апеляційної скарги, формування пакету документів, які додаються до неї, подання матеріалів апеляційної скарги в апеляційний суд. представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції по справі (участь в судовому засіданні).
Проте, колегія суддів частково погоджується з доводами представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Терлича В.Г. щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, зокрема, що формування пакету документів, які додаються до апеляційної скарги та її подання до апеляційного суду є технічними допоміжними діями при наданні правової допомоги.
Також колегія суддів враховує, що зміст апеляційної скарги близький до змісту позовної заяви і те, що судове засідання фактично тривало лише 33 хв., отже виходячи з конкретних обставин вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 10000 грн., а саме по 5000 грн. з кожного з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, ч.ч.2,3, ст. 381 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 5000 грн. витрат на правову допомогу з кожного.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту підписання, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Додаткова постанова складена 1 7 травня 2023 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова