15 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 682/1509/22
Провадження № 11-кп/4820/344/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого,
якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді 3 років обмеження волі, -
Обвинуваченим ОСОБА_7 скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.119 КК України, за наступних обставин.
08 липня 2022 року близько 22 год. 40 хв., ОСОБА_7 разом зі своїм товаришем ОСОБА_10 проходячи поряд магазину «Продукти», який розташований за адресою: м. Славута Шепетівського району Хмельницької області, вул. Миру, 154, помітив своїх знайомих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які у той час сиділи за столиком у літньому піднавісі та вживали алкогольні напої, до яких вирішив підійти та привітатись. Відразу після цього ОСОБА_7 привітавшись з вказаними особами, присів за столик на лавку з лівої сторони біля ОСОБА_11 та вступив у розмову з ОСОБА_13 . В цей час в їхню розмову втрутився потерпілий ОСОБА_11 , який при цьому своїми ногами та руками почав стискати травмовану праву ногу ОСОБА_7 , внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному місці, у зазначений день та час, знаходячись поряд з ОСОБА_11 , який сидів за столом та продовжував стискати йому травмовану праву ногу, спричиняючи фізичний біль, умисно наніс чотири удари кулаком правої руки, а саме: два удари в ліву щоку, один удар в ділянку лівого ока та один удар в ніс потерпілого ОСОБА_11 в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді синця, забійної рани ділянки спинки носа; синця крил носу; синця верхньої повіки правого ока; синця повік лівого ока з крововиливом під кон'юнктивальну оболонку; синця ділянки лівої щоки; синця передньої поверхні грудної клітки зліва; синця передньо-внутрішньої поверхні лівого стегна. Після чого ОСОБА_11 відпустив ногу ОСОБА_7 , який піднявся із-за столу та з метою уникнення подальшого конфлікту почав рухатись додому.
Відразу після цього ОСОБА_11 піднявся із-за столу, почав наздоганяти ОСОБА_7 і виражаючись на його адресу нецензурними та образливими словами, штовхнув останнього у спину.
В подальшому, близько 23 год., ОСОБА_7 , перебуваючи біля вказаного магазину та знаходячись біля потерпілого ОСОБА_11 , діючи недбало, не розрахувавши фізичну силу, не передбачаючи можливість настання шкоди для здоров'я потерпілого, хоча повинен був і міг передбачити це, діючи з більшою обачністю, силоміць наніс один удар кулаком правої руки в ділянку підборіддя та ротової порожнини потерпілого ОСОБА_11 в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани верхньої губи, осаднення шкіри верхньої і нижньої губи зліва; забійної рани підборіддя. Після чого, від нанесеного удару потерпілий ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав з висоти власного росту на поверхню бетонної бруківки, при цьому потиличною ділянкою голови, ліктьовими та правим колінним суглобами вдарившись об неї, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелом потиличної кістки, забої правої та лівої лобних, правої скроневої часток головного мозку, субдуральної гематоми правої півкулі головного мозку, забійної рани з осадненням потиличної ділянки голови, осаднення задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів; садно передньої поверхні правого колінного суглобу.
10 липня 2022 о 22 год. 35 хв. у реанімаційному відділення КП «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова Славутської міської ради» від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки, забоями головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку потерпілий ОСОБА_11 помер.
Внаслідок вищевказаних необережних дій ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи, заподіяв потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелом потиличної кістки, забої правої та лівої лобних, правої скроневої часток головного мозку, субдуральної гематоми правої півкулі головного мозку, забійної рани з осадненням потиличної ділянки голови, які перебувають в прямому причинно наслідковому зв'язку з настанням смерті, за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння і відносяться до категорії ушкоджень тяжкого ступеня.
Інші ушкодження на тілі ОСОБА_11 у вигляді: синця, забійної рани ділянки спинки носа; синця крил носу; синця верхньої повіки правого ока; забійної рани верхньої губи, осаднення шкіри верхньої і нижньої губи зліва; синця повік лівого ока з крововиливом під кон'юнктивальну оболонку; синця ділянки лівої щоки; забійної рани підборіддя; синця передньої поверхні грудної клітки зліва; осаднення задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів; садно передньої поверхні правого колінного суглобу; синця передньо-внутрішньої поверхні лівого стегна в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають, мають ознаки легкого ступеня тяжкості.
В апеляційній скарзі, прокурор прохав вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року в частині призначення покарання змінити, а саме призначити йому покарання 4 роки обмеження волі.
Посилався на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість .
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 прохала вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, та стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 445000грн.
Посилалась на те, що судом були порушені загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначено обвинуваченому ОСОБА_7 занадто м'яке покарання, не враховано конкретних обставин справи та даних про особу обвинуваченого, що в сукупності не давало суду підстави призначити покарання у виді обмеження волі, крім того, прохає відшкодувати моральну шкоду у розмірі 445000 грн.
Заслухавши доповідача, прокурора, потерпілу та її представника, які прохали задовольнити апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони задоволенню не підлягають, а вирок суду слід залишити без змін, за таких підстав.
Фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та кваліфікація його дій апелянтами по суті не оскаржуються.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_7 , обставини, що пом'якшують його покарання.
Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, скоєний ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України є нетяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Судовим розглядом справи щодо ОСОБА_7 встановлено, що останній не мав умислу позбавити життя потерпілого ОСОБА_11 , а, заподіюючи останньому удар, керувався неприязними відносинами, що раптово виникли відносно особи, яка, зауважила вголос про недоліки його здоров'я, назвавши «інвалідом» та супроводжуючи це глузливим зверненням.
Обвинувачений ОСОБА_7 характеризується за місцем проживання позитивно, скарг щодо його поведінки від сусідів не надходило, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та невропатолога не перебуває. Обвинувачений раніше не судимий.
Суд правильно вважав обставинами, які пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, а також часткове добровільне відшкодування моральної шкоди спричиненої потерпілій, про що свідчить процесуальна поведінка обвинуваченого.
Колегія суддів зазначає, що сукупність обставин, які пом'якшують покарання, повинні бути не лише формальними, а мають стосуватися конкретних ознак складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується засуджений, а також обставин його вчинення, безпосередньо впливаючи на суспільну небезпеку кримінального правопорушення, та/або особи, яка його вчинила (зокрема, ролі особи у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки під час виконання об'єктивної сторони, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення).
Доводи апелянта щодо відсутності пом'якшуючих обставин не заслуговують на увагу.
Також, до апеляційного розгляду судової справи обвинуваченим додатково відшкодована шкода.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Згідно досудової доповіді органу пробації щодо ОСОБА_7 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Висновок органу пробації про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк - особа обвинуваченого ОСОБА_7 ймовірно може бути виправлена без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, з покладенням обов'язків відповідно до ч. 1, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України.
Разом із тим, суд вірно дійшов до висновку, що ОСОБА_7 слід обрати покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції інкримінованої йому статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Обираючи такий вид реального покарання за санкцією інкримінованої статті, суд врахував усе вищевикладене, а також ті обставини, що в результаті вчинених протиправних дій обвинуваченого настали непоправні наслідки у вигляді смерті також молодого чоловіка.
Апеляційні доводи, про м'якість призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, та пов'язані з цим апеляційні прохання прокурора та потерпілої щодо зміни вироку, шляхом збільшення строку покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними.
Твердження у апеляційних скаргах, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання є занадто м'яким, колегія суддів вважає необґрунтованим і дійшла висновку про те, що при його призначенн і, місцевий суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, призначивши покарання у виді обмеження волі в межах ч. 1 ст.119 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілої щодо визначення винному розміру покарання хоча і враховується судом в сукупності з іншими обставинами, проте саме по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.
Так, суд вірно зазначив, та вважав за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинений злочин.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.
Крім того колегія суддів зазначає наступне.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
Із вироку суду вбачається, що позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 170 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно частини 5статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно частини 1ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч.1 ст. 129 КПК України). При вирішенні цивільного позову суд керується нормами ст.ст. 127-130 КПК України та цивільного законодавства, зокрема, ст.23,1166-1168 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті, у т.ч. якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як визначено у статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироку суду та встановлено під час апеляційного розгляду кримінального провадження, моральна шкода, спричинена ОСОБА_8 діями обвинуваченого ОСОБА_7 , що внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , вчинених щодо її сина, позивачці було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у емоційних та надзвичайно глибоких душевних стражданнях, які вона зазнала внаслідок непоправної втрати свого сина, пережитого стресу, через що порушено особисті життєві та соціальні зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль по організації її життя. Її втрата єдиного сина є безповоротною.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховував характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала потерпіла.
З огляду на викладене,враховуючи принцип розумності та справедливості, а також критерій розумної сатисфакції, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та визначив розмір завданої ОСОБА_8 моральної шкоди 170000 гривень, який є обґрунтованим, співмірним, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи потерпілої про те, що суд посилався на вимоги ч.3 ст. 23 ЦК України та без будь-якої мотивації та обґрунтування зазначив, що цивільний позов слід задовольнити частково, є безпідставними та такими що не впливають на рішення суду що до стягнення відшкодування моральної шкоди, що і оскаржується потерпілою.
Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої в результаті заподіяння тілесних ушкоджень або її смерті, незалежно від того настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність, згідно Закону.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України - залишити без змін.
На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали.
Судді: