Справа № 606/428/23Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 22-ц/817/500/23 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
16 травня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
з участю секретаря - Іванюта О.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Тернополі цивільну справу № 606/428/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28.03.2023 року, постановлену суддею Ромазан Л.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
В березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивував тим, що 09.09.2015 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 , про що Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції в книзі реєстрації шлюбів 20.04.2012 року складено актовий запис за № 553 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Від цього шлюбу з відповідачем у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що впродовж останнього року, а саме з квітня 2022 року сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Зазначав, що кожен зі сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Відповідачка постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до чоловіка, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З її ініціативи між ними постійно виникали сварки, свідком яких нерідко був син, що тяжким чином впливало на його психічний стан та кожен раз спричиняло позивачу душевні страждання.
Позивач зазначав, що відповідач перебуває за межами України, подальше спільне життя між сторонами та збереження шлюбу є неможливим і недоцільним та суперечитиме інтересам сторін та дитини унаслідок постійних конфліктів.
28.03.2023 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву у якій визнала позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та просила розірвати шлюб між сторонами. Розгляд справи просила здійснювати без її участі.
28.03.2023 року позивач ОСОБА_3 подав до суду заяву про надання строку для примирення у даній цивільній справі.
Ухвалою Теребовлянського районного суду від 28.03.2023 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у зв'язку із наданням сторонам строку для примирення терміном на три місяці.
Не погоджуючись із указаною ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Представник відповідача вказав, що на його переконання, враховуючи визнання відповідачем позову, суд мав діяти згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, а саме у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У скарзі зазначено, що позиція позивача є суперечливою, адже у позовній заяві позивач чітко вказав на відсутність підстав для застосування строку на примирення, а саме: «збереження шлюбу та подальше спільне життя суперечить інтересам сім'ї та унеможливлює примирення з відповідачкою. Розлад у сім'ї є стійким та тривалим, подальше спільне життя подружжя і збереження, шлюбу є неможливим і недоцільним, суперечило б інтересам сторін та дитини оскільки повноцінний розвиток і виховання у сім'ї, де конфлікти, є неможливим», а через місяць уже просить строк на примирення, хоча за цей час жодних змін у відносинах так і не відбулося.
ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не зобов'язав позивача надіслати клопотання про застосування строку на примирення, що позбавило відповідача можливості висловити свою позицію щодо такого, навести відповідні заперечення проти такого строку, не з'ясувавши думку відповідача, врахувавши суперечливу позицію позивача, вирішив зупинити провадження у справі надавши строк для примирення у 3 місяці.
У скарзі зазначено, що відповідач категорично заперечує щодо застосування строку на примирення та зупинення провадження у справі на 3 місяці. Під час спільного проживання на території України, позивач не одноразово вчиняв насильство щодо відповідача, як фізичне так і моральне, через нестерпне життя та побоюючись негативних наслідків у вигляді застосування фізичної сили, позивач була вимушена покинути територію України. Позивач вірно вказав у позовній заяві, що постійні конфлікти негативно відбивалися на вихованні сина.
У позовній заяві позивач вказує на погіршення відносин через виїзд відповідача з сином за кордон, та відсутність спілкування між позивачем та відповідачем і одночасно визнає наявність конфліктів, які тривали ще до виїзду за межі території України, що підтверджує той факт, що виїзд на межі території України не є причиною розлучення, а саме конфлікти які існували до того, свідком яких був син.
На думку представника відповідача, надання судом строку для примирення подружжя суперечить моральним засадам суспільства, є примушуванням відповідача до спільного проживання з позивачем, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд вважав за необхідне надати сторонам строк для примирення терміном на три місяці та зупинити провадження у даній справі.
Однак з таким висновком колегія не погоджується.
Із матеріалів справи вбачається, що 09.09.2015 року позивач зареєстрував шлюб із відповідачем, про що Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції в книзі реєстрації шлюбів 20.04.2012 року складено актовий запис за № 553 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від цього шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
В позовній заяві позивач зазначав, що впродовж останнього року, а саме з квітня 2022 року сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Зазначав, що кожен зі сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Відповідачка постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до чоловіка, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З її ініціативи між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стає їх дитина, що тяжким чином впливає на її психічний стан та кожен раз спричиняє позивачу душевні страждання. Позивач указував, що відповідач перебуває за межами України, подальше спільне життя між сторонами та збереження шлюбу є неможливим і недоцільним та суперечитиме інтересам сторін та дитини унаслідок постійних конфліктів.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 3 місяці, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання позивача про надання строку на примирення, суд першої інстанції повинен був вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
Із наявних матеріалів вбачається, що зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд першої інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням заперечень сторони відповідача, якій не було надано можливості висловити думку щодо заявленого позивачем клопотання в суді першої інстанції та визнання останньою позову про розірвання шлюбу.
Оскаржувана ухвала, не містить жодної мотивації щодо необхідності надання сторонам по справі строку для примирення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що зупинення судом першої інстанції провадження у справі на 3 місяці з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28.03.2023 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 379, 381 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28.03.2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Постанову складено 16 травня 2023 року
Головуюча
Судді