Справа № 347/747/23
Провадження № 1-кп/347/162/23
"18" травня 2023 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12023091190000033 від 02.02.2023 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Текуча Косівського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, не працевлаштований, раніше не судимий, депутатом не обирався, мас на утриманні двох неповнолітніх дітей
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно спричинив тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження).
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 02.02.2023 близько 19 год. 30 хв. прийшов в гості до свого дядька ОСОБА_4 , де за місцем проживання останнього, що в селі Вижній Березів Косівського району Івано-Франківської області, у приміщенні одного з житлових приміщень, розміщених на території господарства, розпивали алкогольні напої.
На ґрунті розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, що супроводжувався висловлюваннями в сторони один одного. Під час даного конфлікту ОСОБА_4 , з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, взяв до рук кухонний ніж, після чого діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, наніс останньому два удари кухонним ножом в ділянку живота та поперекову ділянку тіла.
В результаті умисного нанесення ОСОБА_4 кухонним ножом ОСОБА_6 ударів останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення живота із ушкодженням петель тонкого кишківника, брижі тонкої кишки, крайове пошкодження правого сечовода, яке супроводжувалось гемоперитонеумом (0,5 л крові в черевній порожнині), непроникаюче поранення поперекової ділянки справа, що викликало необхідність проведення оперативних втручань: «Лапаротомія. Резекція брижі тонкого кишківника. Ушивання сечоводу. Дренування черевної порожнини. Ревізія рани поперекової ділянки справа», які спричинені від двохкратної колючо-ріжучої дії предмета.
Відповідно до висновку експерта від 10.03.2023, тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення живота із ушкодженням петель тонкого кишківника, брижі тонкої кишки, крайове пошкодження правого сечовода, яке супроводжувалось гемоперитонеумом відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя у момент ї спричинення. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково пояснив, що дійсно в той день розпивав алкогольні напої за місцем проживання. До нього в гості прийшов його племінник ОСОБА_6 , і в них виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_4 завдав два удари ножем ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_4 зрозумів, що накоїв, намагався разом із дружиною надати першу медичну допомогу потерпілому. ОСОБА_4 шкодує про вчинене, попросив вибачення у потерпілого, ствердив, що вони примирились. ОСОБА_4 зазначив, що частково вже відшкодував шкоду завдану здоров'ю потерпілого, та запевнив суд, що і в подальшому буде відшкодовувати, оскільки відчуває свою провину. ОСОБА_4 просив суд, його суворо не карати, та не позбавляти волі. Запевнив, що зробив для себе правильні висновки, та більше не вчинятиме подібного.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_6 ствердив, що дійсно між ним та його дядьком ОСОБА_4 виник конфлікт в той день, в ході якого дядько ОСОБА_4 завдав йому два удари ножем. На даний час вони примирилися. ОСОБА_4 попросив у нього неодноразово вибачення. Частково відшкодував шкоду, та продовжує надавати йому відшкодування. Потерпілий ОСОБА_6 просив суворо не карати обвинуваченого, та не позбавляти волі. Вважав, що виправлення обвинуваченого можливо без позбавлення волі.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Отже, своїми умисними діями, які виразились у спричиненні тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження), ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України як спричинення тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, перебуває в цивільному шлюбі, є батьком трьох дітей, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , 05.06.2001 року, двоє з яких є неповнолітніми. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, працює різноробочим в лісі. Згідно довідки Яблунівської селищної ради від 03.02.2023 року на ОСОБА_4 періодично надходили скарги, а відповідно до характеристики виданої Яблунівською селищної радою ОСОБА_4 на території села громадського порядку не порушував.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому, наявність трьох дітей на утриманні.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, добре характеризується за місцем проживання, має на утримання трьох дітей, щиро розкаявся, попросив пробачення у потерпілого. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що потерпілому частково відшкодована шкода, у зв'язку з чим потерпілий не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав повністю. Суд також враховує позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також пункт 4 ч. 3 ст. 76 КК України -виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Оскільки обвинувачений працює не офіційно, хоча має загальну середню освіту, а залучення до праці створить процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки, то на нього слід покласти обов'язок передбачений п.3 ч.3 ст. 76 КК України, в даному випадку: зобов'язати працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду, роботу.
Крім того, застосування вказаних додаткових обов'язків та проходження відповідної пробаційної програми, яка передбачена для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, та зобов'язання працевлаштуватися, надасть можливість ОСОБА_4 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів, бо саме перевиховання є метою застосування покарання за вчинені особою правопорушення.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 2 (два) роки є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, і достатнім для того щоб ОСОБА_4 довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Згідно із п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких також належить запобіжний захід.
У ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому змінено на заставу у зв'язку з внесенням визначеного слідчим суддею розміру застави. Отже на даний час ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без зміни, а внесену суму застави після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Що стосується речового доказу - вогнепальної гладкоствольної зброї - мисливської рушниці ИЖ-К НОМЕР_1 , то така вже конфіскована в дохід держави на підставі постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.03.2023 року. А відтак питання щодо вказаного речового доказу вже вирішено.
Питання решти речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України
Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
- зобов'язати працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду, роботу.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 02.02.2023 року з 22 год 45 хв по 20.02.2023 року день внесення застави, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без зміни, а внесену суму застави у розмірі 53 680 гривень після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю, а саме ОСОБА_9 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи 1510 гривень, 24 копійки.
Скасувати арешт накладений слідчим суддею Косівського районного суду від 06.02.2023 року на штани синього кольору, штани чорного кольору, светр синього кольору, резинові калоши, майку сірого кольору, светр чорного кольору, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жит. с. Вижній Березів Ябулнівської ТГ Косівського району Івано-Франківської області та вилучено в адміністративній будівлі КНП «Косівська ЦРЛ».
Скасувати арешт накладений слідчим суддею Косівського районного суду від 06.02.2023 року на металевий ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, ніж з дерев'яною ручкою з нашаруванням речовини бурого кольору, змиви з підлоги речовини бурого кольору, скляний стакан ємністю 0,50 мл., дві полімері пляшки із прозорою рідиною та різким запахом спирту (самогону), предмет зовні схожий на одноствольну мисливську рушницю з маркуванням А 173 23.
Скасувати арешт накладений слідчим суддею Косівського районного суду від 06.02.2023 року на светр темно- синього кольору, штани чорного кольору, які були вилучені 02.02.2023 під час особистого обшуку ОСОБА_4 .
Речові докази, а саме:
- Штани синього кольору, штани чорного кольору, светр синього кольору, резинові калоши, майку сірого кольору, светр чорного кольору ОСОБА_6 , опечатано в поліетиленовий пакет - повернути законному володільцю.
- два металеві ножі -конфіскувати в дохід держави;
- змиви з підлоги речовини бурого кольору - знищити;
- скляний стакан ємністю 0,50 л, - знищити;
-зразки крові ОСОБА_6 , знищити;
- зрізи нігтів ОСОБА_4 , змиви з рук ОСОБА_4 , - знищити.
-светр темно- синього кольору та штани чорного кольору - повернути законному власнику;
- дві полімерні пляшки із прозорою рідиною - знищити.
- диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, з відеозаписом нагрудної камери поліцейського СРПП Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та диск для лазерних систем зчитування формату CD-R з звукозаписами телефонних дзвінків на спеціальну лінію «102» - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1