Справа № 553/1223/23
Провадження № 2/553/2284/2023
18.05.2023м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Москаленко В.В. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович , Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
16 травня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 23443 від 01 грудня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.07.2016 в сумі 81213,78.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, та має недоліки, що перешкоджають прийняттю даної позовної заяви до розгляду.
Так, вимоги до позовної заяви і документів, що до неї додаються, закріплено у положеннях статей 175-177 ЦПК України.
Згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Так, у позовній заяві позивач посилається як на підставу звільнення її від сплати судового збору на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов'язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.
Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (з наступними змінами), при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред'явленні позову споживачем.
Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором кредиту.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. При цьому Законом України N 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав
споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Предметом спору у позовній заяві ОСОБА_1 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Позивач зазначив, що згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору, як споживач.
Проте, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними. Оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору кредиту який не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 Закону України "Про захист прав споживачів".
Таким чином, у даному випадку позивач не може керуватися ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, в зв'язку з чим позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою.
Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню на загальних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.
За положенням ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За п.2 ч.2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, позивачці необхідно сплатити судовий збір за заявлену нею позовну вимогу
немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату подання позову становить 1073,60 грн. (2684,00 х 0,4).
Реквізити для сплати судового збору за розгляд справи у Ленінському районному суді м. Полтави:
отримувач коштів ГУК у Полт.обл/Подільский р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA048999980313121206000016721; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Полтави (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович , Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Надати позивачу семиденний строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись не поданою і повернута позивачеві. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Москаленко