Апеляційне провадження № 33/824/2149/2023
Справа 361/6169/22
Головуючий в суді І інстанції Гридасова А.М.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
15 травня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 536,80 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 01 листопада 2022 року о 21 години 10 хвилин керував автомобілем BMW 330Д д.н.з. НОМЕР_1 в с. Рожни, СТ «Трудовик», вул. 2-а, Центральна, 1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, хитка хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» 6820 або від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 (а) ПДР.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , поданій 05 квітня 2023 року, указано на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що судом не враховано, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Висновок інспектора патрульної поліції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, є його суб'єктивним баченням, оскільки сам факт керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння не підтверджується жодними доказами.
На відеозаписах з нагрудної камери вбачається, що ОСОБА_1 не рухався на автомобілі, а оскільки він не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, він був позбавлений права надати пояснення та спростувати вказане хибне твердження. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним.
Вказував, що працівниками поліції не задокументовано та не доведено порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яке могло би бути підставою для зупинки його транспортного засобу, згідно зі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», якою регламентовано перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
Щодо обставин справи, повідомив, що 01 листопада 2022 року у ОСОБА_1 виник конфлікт з невідомими особами, внаслідок чого останніми було викликано патрульну поліцію, тобто сам ОСОБА_1 був ініціатором виклику поліцейських. Прибувши на місце події, патрульні склали протокол про адміністративне правопорушення на осіб, з якими виник конфлікт, а потім відносно самого ОСОБА_1 , який не керував транспортним засобом і тому відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Свідки, вказані в протоколі, були присутні лише на момент, коли ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на сп'яніння, тобто їх свідчення про те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, є оманливими. Судом не було викликано в засідання ні цих свідків, ні патрульних поліцейських. Всі ці події проходили під наглядом працівників КПП біля автобусної зупинки Рожни-Київ, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснення яких він додає до апеляційної скарги.
Стосовно твердження суду про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, по даній справі було проведено два засідання, 06 грудня 2022 року, яке не відбулось, і 26 січня 2023 року, на яке він прибув, проте на момент розгляду справи було оголошено повітряну тривогу. Зателефонувавши до помічника судді, ОСОБА_1 дізнався, що в зв'язку з повітряною тривогою судове засідання буде перенесено на іншу дату, про що останнього буде повідомлено. Однак судове засідання в дійсності відбулось без його участі, чим порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Вказував на порушення процедури складення протоколу, оскільки він є військовослужбовцем, на момент прибуття патрульної поліції був у військовій формі та мав при собі військовий квиток, а відтак працівників патрульної поліції не уповноважено складати протокол про адміністративне правопорушення згідно з Інструкцією зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329.
На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року по справі № 361/6169/22 відносно ОСОБА_1 та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивовану тим, що з постановою суду та матеріалами справи він ознайомився лише 21 лютого 2023 року, проте 22 лютого 2023 року його було госпіталізовано до КНП «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської районної ради та проведено операцію, наразі він знаходиться на реабілітації.
До заяви про поновлення строку надано копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 729/261 хірургічного відділення КНП «Вишгородська ЦРЛ», згідно якої ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 22 лютого 2023 року по 24 лютого 2023 року, проведено видалення металофіксаторів, виписується в задовільному стані для подальшого амбулаторного нагляду в поліклініці, рекомендовано щоденні перев'язки, дозоване навантаження на праву нижню кінцівку 2-3 тижні з моменту операції, направлений до травматолога за місцем проживання; копію виписки з огляду ОСОБА_1 лікарем-травматологом від 07 березня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 потребує відпустки 30 календарних днів.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 , докази належного повідомлення якого про дату, час і місце розгляду справи, а також докази отримання постанови в матеріалах справи відсутні. Крім того, апеляційний суд враховує пояснення ОСОБА_1 , що він не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу в зв'язку з перенесеною операцією та тривалою реабілітацією.
За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.
В судовому засіданні було задоволено клопотання ОСОБА_1 про виклик свідка та допитано свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 , 01 листопада 2021 року о 21:10 вона сама керувала автомобілем BMW 330D д.н.з. НОМЕР_1 , на зупинці виник конфлікт з компанією, яка розпивала спиртні напої, і після цього на прохання ОСОБА_1 пішла додому, оскільки вдома чекали діти.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, пояснення свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Згідно ст. 252 КупАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Між тим, такий висновок суддею зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком неможливо.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із протоколу про адміністративного правопорушення серії ААБ № 256707 від 01 листопада 2022 року, зі змісту якого вбачається порушення водієм п. 2.5 ПДР; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 листопада 2022 року, згідно якого при огляді ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло), з відміткою про відмову ОСОБА_1 від огляду; акту огляду на стан алкогольного, сп'яніння з використанням технічних засобів, з відміткою про відмову ОСОБА_1 від огляду, з підписами двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 01 листопада 2022 року про те, що 01 листопада 2022 року о 22:45 в с. Рожни, СТ «Трудовик» вул. Центральна вони стали свідками того, як громадянин, який назвався ОСОБА_1 , керував транспортним засобом BMW 330D д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції, даний громадянин мав ознаки алкогольного (наркотичного) сп'яніння та від проходження огляду за допомогою газоаналізатору «Драгер» та медичного огляду в установленому порядку відмовився; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, записаними на оптичний диск.
Між тим, вказаних доказів не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, у разі незгоди з проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу - в закладі охорони здоров'я, та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності.
Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції не перевірено.
Відповідно до п. 2.5 (а) ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Крім того, Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а сформульовано правовий висновок, згідно з яким само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування ним транспортним засобом під час сп'яніння.
Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи не звернуто увагу, що з доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, натомість інспектором поліції ініційовано притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, хоча доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом на місці складання протоколу інспектором поліції у матеріалах справи немає.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучений оптичний диск, на якому знаходиться відеозапис з нагрудних камер поліцейських. Відеозаписом зафіксовано, що працівники патрульної поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів.
Разом із тим, наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери не охоплює всіх подій, що суперечить вимогам п. 5 Розділу ІІ Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Обставин перебування в русі транспортного засобу BMW 330D д.н.з. НОМЕР_1 , зупинка цього транспортного засобу, встановлення водія цього транспортного засобу та ознак у нього алкогольного сп'яніння, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 256707 від 01 листопада 2022 року, у відеозаписі не зафіксовано.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки якості відеозапису, оскільки відповіді ОСОБА_1 на запитання поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння на відеозаписі є нечіткими та нерозбірливими.
При цьому всупереч вимог п. 6 Порядку № 1103, п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 на відеозаписі, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, не відображено, що ОСОБА_1 поліцейськими пропонувалося би проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я і він відмовляється від такого проходження.
Також суд першої інстанції не врахував, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 256707 вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 21:10. В той же час із відеозапису вбачається, що його розпочато о 23:45, і на даному епізоді ОСОБА_1 транспортним засобом не керує.
На спростування обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо виконання ним функцій водія, ОСОБА_1 додано до апеляційної скарги пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких, 01 листопада 2022 року дані особи, перебуваючи на чергуванні у КПП поблизу автобусної зупинки Рожни-Київ, стали свідками виникнення між ОСОБА_1 та іншими особами конфлікту, в зв'язку з тим, що вказаний конфлікт не було вирішено між сторонами, ОСОБА_1 було викликано патрульну поліцію, і з моменту виникнення конфлікту і до приїзду працівників патрульної поліції ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, автомобіль стояв поруч з ним, останній не намагався ним керувати чи зрушити з місця (а. с. 38 - 39).
Крім того, обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_4 , допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що 01 листопада 2021 року о 21:10 керувала автомобілем BMW 330D д.н.з. НОМЕР_1 , на зупинці виник конфлікт з компанією, яка розпивала спиртні напої, і після цього на прохання ОСОБА_1 пішла додому, оскільки вдома чекали діти.
Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, в зв'язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 01 листопада 2022 року про те, що ОСОБА_1 який мав ознаки алкогольного (наркотичного) сп'яніння, у їх відсутності відмовився від проходження тесту на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння та від підпису матеріалів, оскільки із даних пояснень неможливо встановити, від проходження огляду на який саме стан (алкогольного чи наркотичного сп'яніння) нібито відмовився водій ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд враховує, що присутність свідків під час огляду особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачена лише у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису, які в даному випадку були застосовані поліцейськими.
Апеляційний суд приймає до уваги, що судом першої інстанції було безпідставно прийнято як доказ наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу (а. с. 4), а також акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5), оскільки вимогами Порядку № 1103 та Інструкції № 1395 взагалі не передбачено складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якщо такий огляд не було проведено, та видачі направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння особі, яка відмовилася від такого огляду, а відтак сама наявність зазначених документів в матеріалах справи не доводить вини ОСОБА_1 у скоєнні даного правопорушення.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Крім того, ч. 4 ст. 256 КУпАП визначено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Також за змістом п. 11 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Об'єктивних даних про дотримання цих вимог щодо ОСОБА_1 матеріали справи не містять. На долучених до матеріалів справи відеозаписах також не зафіксовано жодних відомостей про роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків.
Наведені обставини також залишились поза увагою судді місцевого суду.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що протокол у даній справі мав складатись згідно з Інструкцією зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що протокол про адміністративне правопорушення складено особами, які не наділені правом складати протокол про правопорушення, вчинене військовослужбовцем, оскільки протокол відносно ОСОБА_1 складено за інкримінованим йому адміністративним правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч. 1 ст. 130 КУпАП), тобто на загальних підставах, і матеріали справи не містять доказів, що транспортний засіб, яким він керував, перебував на балансі Збройних Сил України
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.