Справа 752/15102/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1152/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
11 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року,-
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 342, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 28 ст. 348 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20 січня 2023 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою останнього з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжкого, а також покарання, яке загрожує йому у разі доведеності його вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Крім того, судом було враховано дані про особу ОСОБА_6 , а саме те, що він не працює на даний час, має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на відсутність ризиків, на які посилався прокурор в своєму клопотанні та суд першої інстанції під час постановлення ухвали. Указує, що обвинувачений до обрання йому запобіжного заході у вигляді тримання під вартою не ухилявся від слідства та суду, всі докази зібрані та знаходяться в розпорядженні суду та прокурора. Крім цього, апелянт звернув увагу, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, одружений, має трьох дітей, матір літнього віку, онуку, має позитивну характеристику, дві вищі освіти, з перших днів воєнної агресії з боку Російської Федерації вступив до сил територіальної оборони. Захисник звернув увагу на численну практику Європейського суду з прав людини відповідно до якої для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому, тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачення не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (рішення ЄСПЛ від 12 січня 2012 року «Тодоров проти України»). Просив скасувати ухвалу колегії суддів місцевого суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити і застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби (з 22 год. до 06 год.)
Оскільки апелянтом в апеляційній скарзі не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги із участю сторін, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу відповідно до положень ч.4 ст.4221 КПК України без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги, захисником ОСОБА_7 порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із постановленої нової ухвали про застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 22 листопада 2022 року, строк тримання обвинуваченого був визначений до 20 січня 2023 року.
На день розгляду провадження судом апеляційної інстанції ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою фактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному поводженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія покликана на запобігання існуючій на даний час та потенційно імовірній протиправній поведінці підозрюваного, обвинуваченого. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, тобто потенційній, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, можливо лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність та фактично відпали об'єктивні підстави та можливості перевірки її законності та обґрунтованості, на переконання колегії суддів унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника ОСОБА_7 в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України, до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419, 4221КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 рокупро продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 20 січня 2023 включно залишити без зміни.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4