13 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, доказів направлення та одержання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.03.2021 року уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора не надав, а відтак, у уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора не виникло обов'язку внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, оскільки ОСОБА_5 був повідомлений про час та місце розгляду скарги належним чином, проте у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, то, вважаючи, що останній вимоги скарги на даний час не підтримує, відмовила у її задоволенні.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати відповідальних осіб Офісу Генерального прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості стосовно кримінальних правопорушень, що зазначені у його скарзі від 03.04.2021 року до Офісу Генерального прокурора з урахуванням його заяви Генеральному прокурору від 30.03.2021 року, яка була скерована рекомендованим листом 31.03.2021 року.
Справа №11-сс/824/571/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при скеруванні скарги до суду він надав копії своєї заяви та квитанції про те, що вона була до Офісу Генерального прокурора скерована 31.03.2021 року поштовим відправленням. І в своїй заяві Генеральному прокурору та в скарзі до судді він зазначив, що зі ст.ст. 383, 384 КК України ознайомлений та поставив свій підпис.
При цьому у скарзі, яку розглядала слідча суддя ОСОБА_6 , він зазначив, що, з урахуванням звернення Ради суддів України до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням на період введення карантину через спалах у світі коронавірусу утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін, просить розглянути його скаргу без його участі, а ухвалу суду скерувати йому згідно чинного законодавства, а також скерувати йому текст SMS-повідомлення про розгляд його скарги згідно чинного законодавства, в якому зазначити номер справи, дату розгляду його скарги із зазначенням її датування та прізвища слідчого судді згідно чинного законодавства до винесення ухвали суду.
Проте ніяких SMS-повідомлень про розгляд його скарги він не отримував, а супровідний лист про скерування йому ухвали суду не був зареєстрований у журналі вихідної документації. Однак, якби він отримав SMS-повідомлення про розгляд його скарги слідчою суддею ОСОБА_6 , то він обов'язково написав би заяву про її відвід, оскільки йому відомо, що постановою Вищої ради правосуддя її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, ні ОСОБА_5 , ні прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, при цьому ОСОБА_5 в апеляційній скарзі висловив прохання про її розгляд у його відсутність, а прокурор про поважність причин своєї неявки суду не повідомив і ніяких клопотань про відкладення розгляду від нього не надійшло, тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя таке рішення обґрунтував тим, що ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, доказів направлення та одержання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.03.2021 року уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора не надав, у зв'язку з чим в уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора не виникло обов'язку внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А, оскільки ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився і причини неявки не повідомив, то дійшов висновку, що останній вимоги скарги на даний час не підтримує.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 03 квітня 2021 року ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У скарзі ОСОБА_5 повідомив про звернення до Офісу Генерального прокурора із заявою про кримінальне правопорушення від 30.03.2021 року, шляхом направлення її рекомендованим листом, та виклав доводи на обґрунтування вимог скарги про зобов'язання відповідальних осіб Генеральної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за його заявою від 30.03.2021 року, а саме: стосовно кримінальних правопорушень слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, суддями Київського апеляційного суду та голови Київського апеляційного суду, які покривають окремих прокурорів Офісу Генерального прокурора, за ознаками складу злочинів, що передбачені ст.ст. 364, 366, 396 КК України, які приховують від нього ухвалу суду за єдиним унікальним номером справи №757/41745/20-к.
Крім того, ОСОБА_5 у скарзі просив розглянути його скаргу без його присутності.
При цьому до скарги ОСОБА_5 була додана копія його заяви від 30.03.2021 року Генеральному прокурору ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, виконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення є обов'язком дізнавача, слідчого чи прокурора.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Здійснення такого контролю шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора визначено Главою 26 КПК України.
Частиною 1 статті 303 КПК України, серед іншого, передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Розглядаючи скаргу на вказану бездіяльність слідчому судді необхідно з'ясувати, чи була подана заява про вчинене кримінальне правопорушення особі, уповноваженій на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чи вчинила або не вчинила і з яких причин ця особа дії, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України.
За змістом положень ст. 307 КПК України рішення про відмову у задоволенні скарги слідчий суддя може прийняти виключно за результатами розгляду скарги по суті порушених у ній вимог, тобто шляхом перевірки доводів заявника щодо невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчим, дізнавачем або прокурором після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Однак слідчий суддя в ухвалі не надав оцінки повідомленому заявником у скарзі факту бездіяльності прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, що є безпосереднім предметом розгляду скарги, а мотиви відмови у задоволенні скарги, які фактично зводяться до неможливості перевірити обґрунтованість вимог скарги з огляду на те, що заявник до скарги не долучив доказів направлення та одержання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.03.2021 року уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора, є передчасними та не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону.
При цьому колегія суддів зауважує, що, згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Виходячи з передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури розгляду скарги, зокрема на бездіяльність в даному випадку прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідуваньпісля отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у слідчого судді виникає обов'язок повідомити прокурора, бездіяльність якого оскаржується, про розгляд справи.
Однак в матеріалах провадження відсутні достовірні відомості про те, що прокурор був повідомлений про розгляд скарги ОСОБА_5 в суді.
При цьому, з огляду на те, що ОСОБА_5 висловив прохання про розгляд скарги у його відсутність, а слідчий суддя, задовольнивши його та здійснивши розгляд скарги без участі заявника, жодним чином не вирішив питання про отримання з Офісу Генерального прокурора відомостей з приводу надходження та розгляду заяви ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення від 30.03.2021 року, які в цьому випадку були необхідні для вирішення скарги по суті з огляду на те, що її розгляд був здійснений без участі ОСОБА_5 , отже останній не зміг реалізувати своє право подати додаткові документи на обґрунтування вимог скарги, але долучив такі документи до апеляційної скарги.
Поряд з цим, враховуючи, що ОСОБА_5 просив розглянути його скаргу без його присутності, що й було здійснено слідчим суддею, який не відклав розгляд скарги для повторного виклику ОСОБА_5 , якщо вважав його участь в суді в даному випадку обов'язковою, то, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_5 вимоги скарги не підтримує.
За вказаних обставин колегія суддів приходить висновку, що слідчий суддя взагалі не здійснив розгляду скарги по суті, хоча і прийняв рішення про відмову в її задоволенні, чим допустив істотне порушення вимог КПК України, отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 в цій частині є обґрунтованими.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена у скарзі ОСОБА_5 бездіяльність, відповідно до положень Глави 26 КПК України, віднесена до предмету оскарження під час досудового розслідування, яке є стадією кримінального провадження, і порушені ним у скарзі питання стосуються здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 , який постановив рішення у провадженні за єдиним унікальним номером справи №757/41745/20-к.
Згідно ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів в його неупередженості.
З огляду на об'єктивний критерій безсторонності суду, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу, в рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984 Європейський суд з прав людини зазначив, що «навіть видимість може бути важливою», «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Така позиція узгоджується з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, згідно яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо у нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
До того ж, відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
Відповідно до визначення у п. 10 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення за наявності до того підстав відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Між тим, досліджуючи доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про недотримання слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва вищевказаних положень закону, що, як наслідок, викликає об'єктивні сумніви щодо постановлення судового рішення за скаргою неупередженим складом суду.
Так, 09.04.2021 року, згідно Протоколу автоматичного визначення слідчого судді, скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його заяви від 30.03.2021 року, зокрема, про вчинення суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, було передано для розгляду слідчому судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 , яка, з огляду на ці обставини, не заявила собі самовідвід, а 16.06.2021 року прийняла рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 з підстав не надання ним доказів направлення заяви про вчинення кримінального правопорушення до Офісу Генерального прокурора, а також і непідтримання ОСОБА_5 вимог скарги через його неявку у судове засідання.
Зважаючи на вищевикладене, на переконання колегії суддів, та обставина, що порушені ОСОБА_5 у скарзі питання стосуються початку здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема щодо діючого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 , не лише викликала сумніви у неупередженості її розгляду суддями Печерського районного суду м. Києва, але й не давала законних підстав для її розгляду ними з мотивів наведених вище, що в даному випадку потребувало вчинення судом першої інстанції дій, передбачених ст. 34 КПК України, як то звернення до апеляційного суду з поданням про вирішення питання направлення такої скарги для розгляду до іншого суду, але таке питання апеляційним судом не вирішувалось.
Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року, як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, підлягає скасуванню з прийняттям рішення про призначення нового розгляду скарги ОСОБА_5 у суді першої інстанції.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід задовольнити частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3