Справа № 466/2080/23 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.
Провадження № 33/811/649/23 Доповідач: Партика І. В.
11 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Усачука Андрія Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Львові апеляційну скаргу адвоката Усачука Андрія Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі ст. 24-1 КУпАП, застосовано захід впливу у виді попередження.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 536,80 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_1 , 24 лютого 2023 року близько 13:30 год., у АДРЕСА_1 , допустила неналежне виконання батьківських обов'язків щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , 2015 року народження, а саме: залишила свою доньку саму в квартирі, після повернення додому перебувала в п'яному вигляді (характерний запах з ротової порожнини, почервоніння очей), чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Усачук А.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Повідомляє, що ОСОБА_1 не визнає факту вчинення адміністративного правопорушення, з постановою суду не погоджується, вважає таку постанову протиправною.
Судом першої інстанції не в повній мірі встановлено обставини справи, не проаналізовано пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення не можливо встановити зміст адміністративного правопорушення, а саме в чому саме полягає невиконання батьківських обов'язків.
Наголошує, що ОСОБА_1 не залишала свою дочку ОСОБА_2 саму в квартирі, матеріали справи не містять доказів невиконання батьківських обов'язків, не містять медичних висновків, що ОСОБА_1 має хронічний алкоголізм, чи перебувала в стані алкогольного сп'яніння, окрім того відсутній акт обстеження житлових умов.
24 лютого 2023 року працівниками поліції не було зафіксовано в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги доказів, які були подані через канцелярію суду із клопотанням про закриття провадження у справі.
Повідомляє, що під час конфлікту, який виник у ОСОБА_1 із її матір'ю ОСОБА_4 (заявницею) була присутня ОСОБА_5 проте, працівниками поліції не було відібрано в неї жодних показів, які могли б підтвердити чи спростувати обставини справи.
Зазначає, що в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності конфліктні відносини з ОСОБА_4 її матірю. Окрім того, 24 березня 2023 року Шевченківським районним судом м. Львова було винесено вирок щодо ОСОБА_4 , яким її визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
10 травня 2023 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 в якій вона повідомляла, що 24 лютого 2023 року вона перебувала за місцем свого проживання із донькою ОСОБА_2 , займалася хатніми справами, близько 12 години до них зайшла її мати ОСОБА_4 та почала кричати та лаятися.
Наголошує, що її донька ходить до школи, відвідує гуртки та є забезпечена всім необхідним. Вона проводить з донькою час та намагається її всебічно розвивати.
ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від «Служби у справах дітей».
У судове засідання апеляційного суду, призначене на 11 травня 2023 року, ОСОБА_1 не прибула, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, та думки адвоката Усачука А.В., який підтримав клопотання ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У судовому засіданні апеляційного суду, встановлено, що Львівський міський центр соціальних служб немає доказів того, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки з виховання дочки ОСОБА_2 , окрім того на момент здійснення візиту в сім'ю загрози вчинення насильства над ОСОБА_2 , з боку матері не спостерігалося, також з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №781631 від 24 лютого 2023 року (а.с. 4) встановлено, що шкоди не заподіяно.
Окрім того, із заяви ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу Львівського апеляційного суду, встановлено, що в ОСОБА_1 із матір'ю ОСОБА_4 тривалі конфліктні відносини. 24 лютого 2023 року ОСОБА_4 увірвалася до ОСОБА_1 у кімнату, під час перегляду мультфільмів з донькою ОСОБА_2 , розпочала кричати та лаятися, почала ввикидати речі та виганяти з дому, розпочала бійку, не давала забрати ОСОБА_2 в іншу, кімнату, щоб вона не бачила конфлікту.
З вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 , 24.02.2023 року, приблизно о 15.00 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних стосунків, у результаті словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно схопила ОСОБА_1 за волосся, нанесла нігтями своїх рук подряпини по обличчю, штовхнула тілом до стіни, завдала декілька ударів ногами в область її ніг.
ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
З огляду на зазначене, заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи сторони захисту, що місцевим судом не в повній мірі встановлено обставини справи, не проаналізовано пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також, апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин зазначених у протоколі, а саме матеріали справи не містять медичних висновків, що ОСОБА_1 має хронічний алкоголізм, чи перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу адвоката Усачука Андрія Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову Шевченківського районного суд м. Львова від 12 квітня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.