Справа № 450/3684/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/244/23 Доповідач: ОСОБА_2
11 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Глібовичі Львівського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу - залишено без змін.
Вирішено питання з речовими доказами.
ОСОБА_6 , 18 жовтня 2022 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, правомірно перебуваючи у приміщенні житлової квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_9 , під час розпивання спиртних напоїв, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, діючи протиправно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, скориставшись тим, що ОСОБА_9 спав, таємно, шляхом вільного доступу, викрав із гаманця, який знаходився у шухляді столу грошові кошти, в сумі 1 900 гривень, які належали ОСОБА_9 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуваний вирок, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в три роки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не врахованого того, що в нього на утриманні перебуває, крім малолітнього сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вагітна дружина ОСОБА_11 у якої незадовільний стан фізичного здоров'я (гіпертензія вагітних, залізо-дефіцитна анемія II ст.).
Звертає увагу на те, що ОСОБА_11 із стабільними соціальними зв'язками, з нормальною характеристикою за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував збитки потерпілому, претензії збоку потерпілого відсутні.
Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, однак подав клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутності, оскільки має незадовільний стан здоров'я, а тому не може прибути до суду. Крім того потерпілий у клопотанні просить обвинуваченого суворо не карати, оскільки останній добровільно відшкодував йому шкоду, щиро розкаявся у вчиненому, попросив вибачення та надає йому допомогу, а тому претензій до обвинуваченого у нього немає.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з апеляційними вимогами та доводами обвинуваченого ОСОБА_6 , щодо можливості його звільнення від відбування призначеного покарання.
Так, за змістом статей 409, 414 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції зокрема може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто такого покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання.
При ухваленні оскаржуваного вироку враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується нейтрально, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, який вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків, та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України за своїм видом та розміром є правильним.
Разом з цим, згідно вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення та інші обставини.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи і різного роду факторів та критеріїв, що впливають на покарання.
Питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети кримінального покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Водночас, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні покарання, особу може бути звільнено від його відбування з іспитовим строком, якщо суд прийде до висновку про можливість її виправлення без відбування такого.
Колегія суддів враховує на сам перед наявність щирого каяття ОСОБА_6 , оскільки дії обвинуваченого свідчать про щире засудження ним своїх вчинених злочинних дій. Так, щире каяття ОСОБА_6 виявляється в тому, що він добровільно відшкодувала завдану потерпілому шкоду в повному обсязі, що пом'якшує покарання згідно п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України та примирився з потерпілим.
Окрім того, обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження не оскаржував фактичні обставини вчиненого злочину, в зв'язку з чим кримінальне провадження було розглянуто на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України у спрощеному порядку, що свідчить про критичне ставлення обвинуваченого до вчинених дій.
Також, апеляційний суд приймає до уваги позицію з цього приводу потерпілого, який просить обвинуваченого суворо не карати пояснивши це примиренням його з ОСОБА_6 .
Відтак відсутність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру об'єктивно свідчить про відсутність шкідливих наслідків вчиненого злочину.
Крім того, колегія суддів, враховує те, що ОСОБА_6 одружений та має на утримання двох малолітніх дітей.
Таким чином, на думку колегії суддів, наявність стійких соціальних зв'язків у ОСОБА_6 - є надійною запорукою виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.
Що стосується відомостей про наявність у ОСОБА_6 попередніх судимостей, то колегія суддів вважає дану обставину такою, що не перешкоджає застосуванню відносно обвинуваченого положень ст. 75 КК України.
Наведене, узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема позиція касаційної інстанції з цього приводу висловлена у постановах від 19 лютого 2019 року у справі №337/3654/16-к та від 28 травня 2020 року у справі №753/13972/17.
Таким чином, беручи до уваги особливість індивідуалізації покарання та відсутність прямої заборони закону, з врахуванням позиції Верховного Суду і дискреційних повноважень суду, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю. При цьому каральна функція не є домінуючою.
Відтак, застосування відносно обвинуваченого інституту, так званого, умовного звільнення не суперечить загальним засадам призначення покарання і забезпечить досягнення його мети.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги обвинуваченого задовольнити та змінити вирок в частині призначення покарання.
Керуючись ст.ст.405,407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_6 , задоволити.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 , в частині призначення покарання змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки за умови, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді