Справа № 309/2044/22
15.05.2023 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою останнього на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2022 року,
Постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень) із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп).
Відповідно до постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №239817 від 01.06.2022, - 01.06.2022 о 18 год. 02 хв., - ОСОБА_1 в с. Бороняво по вул. Заводській Хустського району Закарпатської області керував мопедом марки «Альфа» без державних номерних знаків з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного освідчення відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, він надав пояснення у напівсвідомому стані, так як погано себе почував, а тому з ними не згоден. Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не викликав та не допитав працівників поліції, які на його думку перевищили свої службові повноваження, не надав належної оцінки протоколу про адмінправопорушення, в якому відсутні посилання на додані докази, а саме файли відеозапису, а отже висновок судді про доведеність його вини - є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану постанову отримав лише 03.11.2022, тому у встановлений законом процесуальний строк для подання апеляційної скарги, не зміг звернутися, так як йому був необхідний час на підготовку апеляційної скарги.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, надіславши заяву із проханням проводити розгляд без його участі.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, з системного аналізу наведених норм випливає, що поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що - водій ОСОБА_1 01.06.2022 о 18 год. 02 хв. в с. Бороняво по вул. Заводській Хустського району Закарпатської області керував мопедом марки «Альфа» без державних номерних знаків з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного освідчення відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №239817 від 01.06.2022,яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 та у поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначив, що випив одне пиво; дослідженими в судовому засіданні відеозаписами події, які міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, з якого слідує, що водій ОСОБА_1 добровільно відмовився на законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 01.06.2022, якими зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного освідчення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 650873 від 01.06.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.ч.5, 6 ст.121 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст.252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не допитав працівників поліції, то вони не спростовують висновків суду, так як такі показання, у даному випадку, не мають вирішального значення, оскільки всі обставини правопорушення зафіксовано на відеозаписах, які отримані в порядку передбаченому Інструкцією «З оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», які жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Твердження ОСОБА_1 про те, що суд дійшов помилкового висновку про його винуватість, спростовуються дослідженими судом доказами та змістом судового рішення, в якому їм дана правова оцінка, з якою погоджується апеляційна інстанція.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Посилання ОСОБА_1 на інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок суду про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так як подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Щодо тверджень ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, він надав пояснення у напівсвідомому стані, так як погано себе почував, а тому з ними не згоден, апеляційний суд оцінює критично, оскільки така позиція правопорушникабула висловлена ним лише в апеляційній скарзі, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Також апеляційний суд не приймає до уваги долучені до заяви ОСОБА_1 документи, а саме: виписки та висновки із медичної карти стаціонарного хворого, які видані Центром здоров'я охорони від 16.01.2023, і в яких зазначена одна із рекомендацій лікаря - відмова від куріння та зловживання алкоголем, оскільки вказані медичні документи не є доказом відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так як протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно останнього складено у зв'язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто за порушення ним п.2.5 Правил, а не за вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні цього адміністративного правопорушення, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи.
Всупереч доводам апеляційної скарги, порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст.ст.33-35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
При розгляді справи апеляційний суд не встановив порушень законодавства про адміністративні правопорушення суддею суду першої інстанції, які ставили б під сумнів його висновки, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови судді.
Тому, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага