07.04.2023 Справа №607/1125/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Купенка М.С., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Магдич О.О., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Братівника І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігоря Зіновійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулось в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігоря Зіновійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігорем Зіновійовичем за реєстровим №282, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що находиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 30.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом районного нотаріального округу Мартюком І.З. за реєстровим №282, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» вважає, що вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним виходячи із наступного.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією із загальних засадам цивільного законодавстві є, в тому числі справедливість, добросовісність та розумність.
За нормами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Постановою Касаційного цивільного Суду від 18.12.2019 в справі № 607/11446/16-ц (провадження № 61-30544св18) у справі за позовом ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов Банку задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку, площею 0, 10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області кадастровий №6125287500:01:018:0023, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності для задоволення вимог ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» згідно з кредитним договором від 07.08.2008 в сумі 124 312, 21 доларів США, шляхом проведення публічних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.
23.05.2020 Банк звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою за вих. № 16207/084 про видачу виконавчих листів у вказаній справі.
Виконавчі листи одержані Банком 08.05.2020 року.
Після набрання рішенням законної сили 30.04.2020 року ОСОБА_1 уклала оспорюваний договір купівлі-продажу на користь ОСОБА_2 .
Позивач вказав, що з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 відчужила належне їй нерухоме майно (земельну ділянку площею 0. 10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий №6125287500:01:018:0023) після набрання законної сили рішенням про звернення стягнення на вищевказану земельну ділянку площею 0, 10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий № 6125287500:01:018:0023. Такі дії на думку позивача, свідчать про намір ОСОБА_1 унеможливити виконання рішення суду про звернення стягнення на майно, що набрало законної сили.
Позивач вважає, що оспорюваний правочин укладений відповідачами на шкоду майновим правам та інтересам банку та спрямований на уникнення виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_1 переде банком та ухилення від виконання судового рішення.
Із вказаних підстав позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.04.2020 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігорем Зіновійовичем за реєстровим №282, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що находиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Братівник І.В. подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі виходячи із наступного.
Так 30.04.2020 між представником ОСОБА_1 , яка була власником земельної ділянки та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки. Сторонами погоджено предмет договору (п. 1 Договору), ціну договору - 53 000.00 грн (п. 4 Договору). Договір укладено з волі його сторін, що є дієздатними особами та з метою настання цивільно - правових наслідків для них. Сторонами дотримано письмової форми договору та посвідчено нотаріусом. Продавець фактично передала у власність покупця земельну ділянку, а остійній прийнявїї у користування, сплативши обумовлену сторонами вартість майна (п. 1, 5 Договору) та використовуючи земельну ділянку в подальшому для власних потреб. Відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку внесені до Державного реєстру речовихправ на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 160607861252).
На час укладання Договору купівлі - продажу в Державному реєстрі іпотек та/чи Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про права третіх осіб на земельну ділянку зареєстровані не були, що виключає обізнаність ОСОБА_2 щодо права позивача на звернення стягнення на земельну ділянку.
ОСОБА_2 у законний спосіб, за відплатним договором набув у власність право володіння земельною ділянкою згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки укладеного в порядку та в межах норм цивільного законодавства, а відтак є добросовісним набувачем, а його право на володіння таким майном є непорушним та захищається законом, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суперечитимуть принципам верховенства права.
Щодо фіктивності укладеного між відповідачами договору купівлі - продажу земельної ділянки представник відповідача ОСОБА_2 вказав, що позивачем, не надано жодного доказу, що б давав підстави вважати наявність будь-якої ознаки за якої можна правочин характеризувати як фіктивний.
Позивачем не надано жодного доказу того, що внутрішня воля сторін договору купівлі - продажу не відповідала зовнішньому її прояву, а саме, що ОСОБА_1 не мала на меті фактичного відчуження земельної ділянки та отримання грошових коштів, а ОСОБА_2 не переслідував мету фактичного володіння нерухомим майном. За відсутності доведення позивачем таких обставин позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Окрім наведеного, відповідач ОСОБА_2 просить суд взяти до уваги наступні обставини.
ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу земельної ділянки з метою фактичного володіння цим майном. Відповідачі не приходяться один одному родичами та не перебувають у будь яких інших приятельських стосунках, а також не були знайомі до укладання договору купівлі - продажу.
На виконання договору ОСОБА_2 оплатив вартість нерухомого майна, про що зазначається в тексті договору.
Також, разом з договором купівлі - продажу земельної ділянки між вищезазначеними сторонами 30.04.2020 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: цегляний будинок з мансардою та підвалом, зазначеною в плані під літ. «А;. загальною площею 290,5 кв.м., житловою площею 147,6 кв.м. та септик під літ. «С», які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий №6125287500:01:018:0023 (надалі- житловий будинок).
За час володіння земельною ділянкою та житловим будинком ОСОБА_2 поніс значні витрати на облаштування будинку та подвір'я, зробив ремонт будинку та проживає у ньому разом із сім'єю. Останнім укладено договори із службами постачання та надання комунальних послуг, та здійснює оплату за такі послуги, що є підтвердженням того, що договір купівлі - продажу земельної ділянки укладено сторонами з метою зміни їх прав та обов'язків щодо даного майна. Дане підтверджується відповідними договорами, укладеними ОСОБА_2 із надавачами комунальних послуг та квитанціями про сплату комунальних платежів, придбання будівельних матеріалів та сплату за виконання будівельних робіт.
За таких обставин, вказав представник відповідача, вбачається, що позовні вимоги про визнання договору купівлі - продажу таким, що не підлягає виконанню з підстав його фіктивності, як удаваного правочину є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки стороною позивача не доведено, а відповідачем спростовано домисли позивача стосовно відсутності волі сторін правочину на зміну їх прав та обов'язків стосовно предмету договору.
В свою чергу, представник відповідача зауважує, що договір купівлі - продажу земельної ділянки також не містить ознак фраудаторного правочину, як одного із видів фіктивного правочину, що вбачається у наступному.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 у постанові від 16.10.2020.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Представник відповідача вказав, що постановою Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №507/11446/16-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0.10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий №6125287500:01:018:0023 шляхом проведення прилюдних торгів в рамках процедури виконавчого провадження.
Разом з тим, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.11.2021 у справі № 607/6176/21 визнано припиненим іпотечний договір від 07 серпня 2008 року укладений між AT ІНДЕКС - БАНК» (правонаступником якого є AT «КРЕДІ АЕРІКОЛЬ БАНК») та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бойко Л.B., зареєстрований в реєстрі за № 5111. Станом на тепер дане тішення знаходиться на перегляді Тернопільського апеляційного суду. За умови перегляду апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції та набранням законної сили судового рішення буде встановлено наявність чи відсутність підстав вважати земельну ділянку предметом іпотеки, та остаточно вирішиться питання існування зобов'язання іпотекодавця перед іпотекодержателем.
Позивачем не надано суду доказу наявності заборгованості за основним зобов'язанням, як на момент вчинення оспорюваного правочину, так і на момент звернення до суду із відповідним позовом.
Станом на 30.04.2020 право вимоги іпотеки щодо спірного майна в Державному реєстрі іпотеки зареєстровано не було. Позивачем також не доведено факт обізнаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із прийнятим Верховним Судом судовим рішенням від 18.12.2019, адже жодна з цих осіб не укладали іпотечний договір із Позивачем та не вважаються первинними іпотекодавцями.
Таким чином, вказав представник відповідача, стороною Позивача не доведено ту обставину, що сторони оспорюваного правочину, укладаючи договір купівлі - продажу земельної ділянки, мали на меті уникнення виконання судового рішення та нанесення шкоди Позивачеві.
Крім цього, представник відповідача просить врахувати, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідач вказав, що банк стверджує, що земельна ділянка, що є предметом оспорюваного правочину є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07 серпня 2008 року укладений між АТ «ІНДЕКС - БАНК» (правонаступником якого є АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бойко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 5111.
Вище зазначалось, що на розгляді Тернопільського апеляційного суду перебуває позовна заява Банку про звернення стягнення на земельну ділянку.
За таких обставин, враховуючи норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку» позивач, за умови чинності іпотечного договору, не позбавлений можливості звернення стягнення на земельну ділянку, в не залежності від особи, що володіє таким майном.
Із вищезазначених обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що за результатом договору купівлі - продажу земельної ділянки та переходу прав власності на нерухоме майно права позивача, як іпотекодержателя за умови їх наявності, не порушено оспорюваним правочином, а відтак позивач обрав невірний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Виходячи із вищезазначених обставин справи та чинних нормативно-правових приписів вбачається, що договір купівлі - продажу земельної ділянки укладено в порядку та межах чинного законодавства, із наміром сторін на зміну їх права та обов'язків щодо майна, що стало предметом правочину та без умислу вчинення правочину на шкоду позивача, як іпотекодержателя. В свою чергу Банк не надав суду жодних доказів напідтвердження фіктивності договору купівлі-продажу земельної ділянки. Водночас, позивачу не вдалось довести негативні наслідки для нього, в результаті відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки, щосвідчить про незаконність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Із вказаних підстав представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Братівник І.В. просить відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 показав, що у 2019 році він із дружиною жили у квартирі, однак хотіли придбати будинок. У с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області оглянули спірну земельну ділянку із будинком. Продавця будинку він знайшов за телефоном, який був залишений на будинку, а також на сайті з продажу нерухомості. Місяць розмірковували щодо її придбання. Нотаріус здійснював перевірку щодо наявності чи відсутності обтяжень земельної ділянки та будинку. Продавця ОСОБА_1 він не знав. За результатами перевірки нотаріус з'ясував, що відсутні обтяження земельної ділянки та будинку. Далі він придбав спірну земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами для власного проживання разом із дружиною та донькою. За будинок розраховувався із продавцем готівкою у нотаріуса. Вказав, що поніс значні затрати на облаштування будинку та подвір'я, зробив ремонт будинку, утеплив дах та проживає у ньому.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Братівник І.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Магдич О.О. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та неправомірності та пояснила наступне.
Позивач вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним як фіктивний (стаття 234 ЦК України), тобто укладений без наміру досягти реальних правових наслідків, які обумовлені правочином. На думку позивача, сторони мали на меті досягти іншої мети - уникнення цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 як іпотекодавця та створити перешкоди для реального виконання рішення Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 року в справі № 607/14446/16-ц щодо звернення стягнення на спірну земельну ділянку як на предмет іпотеки.
Із таким висновком ОСОБА_1 не погоджується, оскільки ні об'єктивно, ні суб'єктивно дії сторін спірного договору не свідчатьпро уникнення іпотекодавця ОСОБА_1 від цивільно-правової відповідальності.
На момент ухвалення постанови ВСУ від 18.12.2019 ОСОБА_1 перебула за кордоном, в Італії, де вона проживає постійно з 2006 року по даний час, приїжджаючи до України лише періодично (не щорічно) у відпустку. Про це свідчать копії паспортів, які відповідачем долучаються до матеріалів справи.
На підтвердженнятого факту, що ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору не знала та не могла знати про обтяження іпотекою спірної земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, долучає копії закордонних паспортів ОСОБА_1 ТА НОМЕР_1 вид. 03.01.2002та FX111060 вид.14.08.2019.
Так, 03.08.2019 року ОСОБА_1 в'їхала в Україну за паспортом НОМЕР_2 вид.03.01.2002 року (штамп на ст.13) та перебувала в країні до 22.08.2019 року. За цей період перебування в Україні ОСОБА_1 виготовила новий закордонний паспорт НОМЕР_3 , якийбув виданий їй 14.08.2019 року та виїхала за цим паспортом вже 22.08.2019 року (штамп на ст.6 паспорту). Протягом наступних 2020 та 2021 року ОСОБА_4 в Україну не приїжджала. Наступний період приїзду ОСОБА_1 в Україну - з 28.01.2022 по 05.02.2022.
30 квітня 2020 року між ОСОБА_5 , від імені якої по довіреності діяла її представник ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Даний договір був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк І.З.
Як вбачається з преамбули спірного договору, 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 видала та нотаріально посвідчила довіреність на ім'я ОСОБА_6 . Саме на підставі цієї довіреності від імені ОСОБА_1 і був укладений спірний правочин 30.04.2020.
Таким чином, вказав представник відповідача ОСОБА_1 , доказами, які відповідач долучив до матеріалів справи, спростовуються твердження позивача про те, що ОСОБА_1 знала або повинна була знати про існування постанови ВСУ від 18.12.2019 р. по справі № 607/1446/16-ц та уклала спірний правочин всупереч даної постанови та з метою унеможливлення її виконання.
Насправді, ОСОБА_1 , перебуваючи за кордоном, не могла отримувати ні ухвалу ВСУ про відкриття касаційного провадження, ні копії самої постанови ВСУ від 18.12.2019. З моменту набрання 31.10.2017 законної сили судовим рішенням у справі №607/14446/16-ц, яким відмовлено у зверненні стягнення на спірну земельну ділянку, минуло понад два роки; записи про перебування земельної ділянки в іпотеці не поновлялись; ухвал про відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 не отримувала. Таким чином, умисел відповідачки, в момент укладення спірного правочину через свого представника по довіреності ОСОБА_6 , не міг бути спрямований на досягнення цілей, які не передбачені договором купівлі-продажу та не був спрямований на унеможливлення звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.
Із вказаних підстав представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Магдич О.О. просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа приватний нотаріус Мартюк І.З. в судове засідання не з'явився з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягаю виходячи із наступного.
За результатами розгляду справи судом встановлено наступні обставини справи.
У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа №607/11446/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку, що є предметом іпотеки та встановлення способу реалізації земельної ділянки.
За результатами розгляду вказаної справи 08.08.2017 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району тернопільської області кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і є предметом іпотеки та встановлення способу реалізації земельної ділянки - відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31.10.2017 апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства "Креді Агріколь Банк" відхилено, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2017 залишено без змін.
Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року прийняв постанову, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнив і рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 задовольнив. Звернув стягнення на земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» згідно з кредитним договором від 07 серпня 2008 року в сумі 124 312, 21 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» 4 547 (чотири тисячі п'ятсот сорок сім) грн 40 коп судових витрат.
30.04.2020 між представником ОСОБА_1 , яка була власником земельної ділянки та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району тернопільської області кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Сторонами погоджено предмет договору (п. 1 Договору), ціну договору - 53 000.00 грн (п. 4 Договору).
Відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку внесені до Державного реєстру речовихправ на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 160607861252).
30.04.2020 між представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: цегляний будинок з мансардою та підвалом, зазначеною в плані під літ. «А;. загальною площею 290,5 кв.м., житловою площею 147,6 кв.м. та септик під літ. «С», які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий №6125287500:01:018:0023 (надалі- житловий будинок).
Відповідно до положень ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно положень ст. 228 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Отже, позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, оскільки вважає, що відповідач ОСОБА_1 уклала вказаний договір з метою уникнення цивільно-правової відповідальності перед позивачем, зокрема уникнення звернення стягнення на вказану земельну ділянка, яка є предметом застави.
Такий договір, за твердженням позивача, укладений після набрання рішення про звернення стягнення на іпотечне майно (земельну ділянку) законної сили, а тому відповідач ОСОБА_1 , на думку позивача, діяла недобросовісно, маючи на меті уникнути виконання судового рішення, тобто діяла на шкоду майновим правам та інтересам позивача, який має право задовольнити вимоги щодо погашення боргу шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, іпотекодержателем якої є Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
Із таким твердження позивача суд не погоджуються та вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступного.
Суд вважає, що твердження позивача про те, що позивач намагалась уникнути цивільно-правової відповідальності перед позивачем, зокрема уникнути виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, не відповідають фактичним обставинам справи та не доводяться позивачем належними та допустимими доказами.
Дійсно, 18.12.2019 Верховний Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову згідно якої звернув стягнення на земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» згідно з кредитним договором від 07 серпня 2008 року в сумі 124 312, 21 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.
Однак, до прийняття Верховним Судом 18.12.2019 року вищевказаної постанови, було чинне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2017, яке за результатами апеляційного перегляду набрало законної сили 31.10.2017 та згідно якого у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і є предметом іпотеки та встановлення способу реалізації земельної ділянки - судом було відмовлено
Спірний договір укладено 30.04.2020.
Суд зазначає, що позивачка у період часу із 31.10.2017 і до розгляду справи Верховним Судом (18.12.2019), не вчиняла жодних дій спрямованих на відчуження належної їй земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, хоча мала на це право згідно чинного законодавства України.
Крім цього, суд відмічає, що після прийняття Верховним Судом постанови від 18.12.2019, якою звернуто стягнення на земельну ділянку, відповідач ОСОБА_1 , не одразу, а лише зі спливом більше як чотирьох місяців, прийняла рішення про продаж належної їй земельної ділянки.
Суд бере до уваги пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що вона не була повідомлена про те, що її справа перебувала на розгляді у Верховну Суді, а також їй не було відомо про прийняте 18.12.2019 Верховним Судом рішення про звернення стягнення на належну їй земельну ділянку, оскільки перебувала за кордоном, що доводиться відмітками у закордонному паспорті, які долучені представником відповідача до матеріалів цивільної справи (а.с.149-159) в той час, як стороною позивача не доведено, що відповідачка ОСОБА_1 знала про розгляд справи щодо неї Верховним Судом, а також не доведено що остання знала про прийняте рішення, яке ухвалено не у її користь чи наявність виконавчого провадження щодо неї.
Отже, лише сам факт укладення відповідачкою ОСОБА_1 , після прийняття судом рішення про звернення стягнення на її майно, не дає судом підстав однозначно стверджувати, що відповідачка ОСОБА_1 мала на меті завдати шкоди майновим правам та інтересам позивача та уникнути виконання судового рішення.
Крім цього, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд зауважує, що для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін вказаного правочину, зокрема і у покупця ОСОБА_2 .
За результатами розгляду справи по суті не доводиться той факт, що ОСОБА_2 , разом із продавцем ОСОБА_1 мав на меті укласти спірний договір з метою уникнення ОСОБА_1 виконання судового рішення та завдання шкоди майновим правам позивача.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 30.04.2020 придбав не лише спірну земельну ділянку, а цього ж дня придбав розташований на цій земельній ділянці житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами для власного проживання.
Крім цього, представником ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи копії документів із яких вбачається, що останні спрямовані на отримання ОСОБА_2 житлово-комунальних послуг з метою забезпечення життєдіяльності у житловому будинку, який розміщений на спірній земельній ділянці, а також долучено копії касових документів про понесені витрати на ремонт будинку (а.с. 53-74).
При вирішенні спору, судом також береться до уваги той факт, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у жодних родинних чи дружніх відносинах.
Наведені факти свідчать про те, що укладення ОСОБА_2 спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також договору купівлі-продажу житлового будинку, який розміщений на вказаній земельній ділянці, були спрямовані на реалізацію власних прав та інтересів, зокрема права на придбання земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку для власного проживання та проживання його сім'ї, а не на завдання шкоди матеріальним правам та інтерсем позивача чи сприяння відповідачці ОСОБА_1 уникнути цивільно-правової відповідальності перед позивачем та виконання судового рішення.
Наведені факти у своїй сукупності свідчать про те, що укладаючи спірний договір, як відповідач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_2 , не мали на меті завдати шкоди майновим правам позивача шляхом уникнення виконання судового рішення.
Крім цього, суд зазначає, що укладення спірного договору не порушує прав позивача на захист його матеріальних прав, пов'язаних із погашенням заборгованості, яка забезпечена іпотечним майном - земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору, оскільки відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Отже, укладення спірного договору не позбавляє права позивача звернути стягнення, за наявності для цього законних підстав, на земельну ділянку - іпотечне майна, незалежно від зміни її власника.
Виходячи із наведеного суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.
Оскільки судом у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, а тому судові витрати у справі слід покласти на позивача відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 89, 259, 263, 265 268, 273, 354 ЦПК України суд,
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігоря Зіновійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігорем Зіновійовичем за реєстровим №282, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що находиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - відмовити у повному обсязі.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 14361575.
Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 .
Третя особа: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович, адреса: вул. Руська, 23, м. Тернопіль, 46000.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич