Справа № 951/275/23
Провадження №3/951/224/2023
17 травня 2023 року смт Козова
суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності №1 (смт Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
29.03.2023 близько 17:26 год. в АДРЕСА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого діда гр. ОСОБА_2 , а саме обзивав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, вчиняв в дома безпорядок.
Дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності органом поліції кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що він посварився з дідом, однак жодної фізичної чи моральної шкоди останньому не спричинив.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності суддя дійшла до наступного висновку.
Згідно з ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито психологічного характеру домашнього насильства, оскільки зазначено діяння, які безпосередньо не є визначені та не характеризують форму даного виду домашнього насильства. Зазначене у протоколах про адміністративні правопорушення формулювання не свідчить про те, що конфлікт зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілого з боку ОСОБА_1 , мало на меті підтримання панівного становища по відношенню до потерпілого або було одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між ОСОБА_1 та його дідом.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодекс.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати в першу чергу чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
У свою чергу, суддя враховує, що п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.173-2, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП- закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Суддя О. Б. Гриновець