65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про визнання вимог кредитора
"10" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3139/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни,
при секретарі судового засідання Скогутовському І.П.
дослідивши матеріали справи
За заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
За участю:
Боржник: ОСОБА_1 ;
керуючий реструктуризацією боргів Боржника: арбітражний керуючий Вербицький О.В.;
від АТ КБ "ПриватБанк": адвокат Пучкова Л.А.;
від ТОВ "КРОСТ": адвокат Нащокін С.О.;
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №3244/22 від 21.11.2022р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості перед кредиторами у сумі 1 035 936, 37 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича.
09.02.2023р. господарським судом в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" в електронній формі було сформовано оголошення про відкриття провадження у справі №916/3139/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
14.02.2023р. на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №916/3139/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (публікація №70074 від 14.02.2023р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
04.04.2023р. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області через систему "Електронний суд" із заявою про визнання грошових вимог до з грошовими вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 252 943, 21 грн. За подання заяви Заявником сплачено судовий збір у розмірі 5 368, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2023р. заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" прийнято до розгляду.
11.04.2023р. до господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про уточнення грошових вимог до Боржника. У вказаній заяві Заявник просить суд визнати грошові вимоги до Боржника у сумі 255 754, 81 грн.
Частиною 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
10.05.2023р. господарським судом постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання у якій визначено розмір та перелік визнаних та не визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши заяву кредитора, суд встановив:
Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).
Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
20.02.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" із заявою про отримання банківських послуг. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку" складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Крім того, у вказаній Заяві ОСОБА_1 підтверджує, що він був повністю проінформований про умови кредитування в AT КБ "ПРИВАТБАНК". За умовами вказаного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 200 000, 00 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту.
Заявник зазначає, що станом на 08.03.2023р. розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком складає за кредитним договором складає 255 754, 81 грн., з яких: 187 440, 00 грн. - залишок заборгованості за наданим кредитом, 2 811, 60 грн. - судовий збір у справі №662/600/20, 45 335, 58 грн. - загальний залишок за процентами, 20 167, 63 грн. загальна сума пені.
На підтвердження розміру заявлених до визнання грошових вимог Заявником надано розрахунки заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", сформовані станом на 30.06.2022р. та станом на 14.03.2023р. та копію заочного рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.08.2020р. у справі №662/600/20 за яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.02.2017р. у розмірі 187 440, 00 грн. та судові витрати у розмірі 2 811, 60 грн.
11.04.2023р. до господарського суду надійшов відзив ОСОБА_1 на заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" з грошовими вимогами. Боржник визнає грошові Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" частково, а саме у сумі 187 440, 00 грн., які стягнуті заочним рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.08.2020р. у справі №662/600/20. Стосовно іншої частини заявлених вимог заперечує з огляду на наступне.
20.02.2017р. ОСОБА_1 була підписана Анкета - заява про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані, контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність Боржника. Те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту в анкеті-заяві не зазначено. Дія банківської картки, на якої рахується заборгованість, припинена в жовтні 2020 року.
До Заяви з грошовими вимогами кредитор АТ КБ «ПриватБанк» надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанком, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua.
Боржник зазначає, що вищевказані Умови та Правила надання банківських послуг ним не підписані та не визнаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк») взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Кредитор надав роздруківку, з якої не має можливості встановити, що на дату підписання мною Анкети-заяви діяли самі ці умови та правила.
За змістом частини другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладання договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, надані кредитором умови та правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою кредитного договору через можливість встановлення банком будь-яких інших нових умов та правил, можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. Крім того, ці умови прямо не передбачені - в анкеті-заяві боржника, яка безпосередньо мною підписана.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Вказана правова позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21).
Щодо заборгованості по пені, яка заявлена Заявником до визнання, ОСОБА_1 зазначено, що у заяві з грошовими вимогами її розмір визначено у сумі 20 167, 63 грн. Згідно наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається нарахування пені 20.12.2017р. у сумі 1 975, 61 грн. та 03.05.2018 року у сумі 6 136, 73 грн. На останньому аркуші вказаного розрахунку вказано, що заборгованість по пені складає 00, 00 грн. Таким чином, розмір заявлених грошових вимог не відповідає даним розрахунку.
Боржник звертає увагу суду на те, що умови нарахування процентів за кредитом та штрафних санкцій в Анкеті - заявці відсутні.
Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу суду на позовну давність щодо стягнення заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 47 743, 79 грн. та суми пені у заявленому кредитором розмірі 20 167, 63 грн.
Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В наданої до суду роздруківці щодо умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, банком встановлена позовна давність 50 років.
ОСОБА_1 вказує на те, що Анкета - заява не містить посилання на умови, якими встановлена більш тривала позовна давність, у зв'язку з чим останній не погоджуюся з застосуванням позовної давності строком 50 років.
У зв'язку зазначеним, та тим, що згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором пеня була нарахована 20.12.2017р. та 03.05.2018р. ОСОБА_1 просить суд застосувати позовну давність до зобов'язання щодо стягнення заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 47 743, 79 грн. та пені у розмірі 20 167, 63 грн. та відмовити Кредитора у визнанні вказаної заборгованості.
11.04.2023р. до господарського суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією боргів Боржника арбітражного керуючого Вербицького О.В. про розгляд грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" з якого вбачається, що арбітражний керуючий визнає заявлені грошові вимоги частково, а саме у сумі 187 440, 00 грн., які стягнуті заочним рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.08.2020р. у справі №662/600/20. Стосовно іншої частини заявлених вимог заперечує у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Дослідивши надані суду докази та заслухавши пояснення учасників справи суд встанови наступне.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, грошові вимоги Заявника у частині 190 251, 60 (187 440, 00 грн. - основне зобов'язання + 2 811, 60 грн. - судові витрати у справі №662/600/20) є належним чином підтвердженими та доказуванню не підлягають. Доказів, погашення заборгованості ОСОБА_1 перед AT КБ “ПРИВАТБАНК” у цій частині до господарського суду не надано.
Стосовно заявлених до визнання грошових вимог Кредитора у розмірі 45 335, 58 грн. загального залишку за процентами та 20 167, 63 грн. - пені господарський суд враховує наступне.
У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 колегією суддів зазначено: "право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання". Вказаний правовий висновок підтвердженого у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.
Відповідно до обставин, встановлених у заочному рішенні Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.08.2020р. у справі №662/600/20, станом на 20.01.2020р., заборгованість ОСОБА_1 перед Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" складала 235 183, 79 грн. з якої 187 440, 00 заборгованості за кредитом, 47 743, 79 грн. заборгованості по процентам. Заборгованість по процентам Кредитором до стягнення не заявлялась, стосовно наявності заборгованості по пені Банком зазначено не було.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК", який сформовано станом на 30.06.2022р. вбачається, що пеня була нарахована 20.12.2017р. у сумі 1 975, 61 грн. та 03.05.2018 року у сумі 6 136, 73 грн. Заборгованість по процентам визначено у розмірі 65 503, 21 грн. На останньому аркуші вказаного розрахунку вказано, що заборгованість по пені складає 00, 00 грн.
У той же час, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК", який сформовано станом на 14.03.2023р. розмір заборгованості по пені складає 20 167, 63 грн., по відсоткам за користування кредитом 45 335, 85 грн.
У тексті заяви з грошовим вимогами до Боржника Кредитором не зазначено періоду, за який нараховано заборгованість по пені та відсотками за користування кредитом.
Суд звертає увагу, що надані розрахунки містять неточність у їх назві, а саме Заявником зазначено, що вони відображають розмір заборгованості за договором б/н від 31.10.2017р. у той час, коли договір, заборгованість за яким заявлена до визнання укладено 20.02.2017р.
Суд погоджується з запереченнями боржника, що кредитором не надано доказів укладання договору з ОСОБА_1 на тих умовах, за якими здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом у наданому розрахунку. Також суду не надано Кредитором обгрунтування підстав нарахування пені за договором.
Враховуючи вищевикладене та не зазначення у заяві кредитора періоду нарахування пені та відсотків за користування кредитором, господарський суд не надати оцінку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості заяви боржника про застосування строків позовної давності.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд відхиляє вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у частині визнання заборгованості ОСОБА_1 перед Банком у сумі 45 335, 85 грн. - відсотків за користування кредитом та 20 167, 63 грн. пені. за договором №б/н від 20.02.2017р. у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Таким чином, господарський суд визнає грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 у сумі 190 251,60 грн. Вказані вимоги підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів.
Крім того, ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, витрати Кредитора, пов'язанні зі сплатою судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами у розмірі 5 368, 00 грн., підлягають визнанню та задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 190 251,60 грн., що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5 368, 00 грн. (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів. У задоволенні іншої частини грошових вимог - відмовити.
2. Визнані у п.1 даної ухвали суду вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають кредитору Акціонерному товариству Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" право вирішального голосу на зборах кредиторів.
Ухвала набрала законної сили 10 травня 2023 р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 15.05.2023р.
Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ; арбітражному керуючому Вербицькому Олексію Вікторовичу; Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОСТ» адвокату Нащокіну С.О.; АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Суддя С.І. Антощук