02 травня 2023 року Справа № 915/1870/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
позивач (представник позивача) в судове засідання не з'явився.
за участю представника відповідача - Іщенко Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua)
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com)
про: стягнення 206 869,67 грн.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31/01-2091 від 24.12.2021 до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", в якій просить стягнути з відповідача:
- 20819,70 грн. - пеня;
- 19495,84 грн. - штраф;
- 117404,19 грн. - інфляційні втрати;
- 49149,94 грн. - 3 % річних;
- 3103,05 грн. - судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 в межах справи №5016/1002/2011(3/70) Мирової угоди, укладеної 27.06.2012 між стягувачем Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та боржником Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1870/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 10 лютого 2022 року, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
04.02.2022 від відповідача до Господарського суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву №433/32 від 04.02.2022, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що несвоєчасний розрахунок за Мировою угодою затвердженого ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 викликаний рядом об'єктивних обставин. Вказує, що основною метою діяльності ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об'єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільні заклади та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даною Мировою угодою є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Відповідно до діючого законодавства тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі протягом останніх років тарифи, є збитковими, що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та накопичення кредиторської заборгованості перед кредиторами (а.с.64).
Ухвалою суду від 10.02.2022, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 24.02.2022 об 11 год. 00 хв.
11 лютого 2022 року від позивача до Господарського суду Миколаївської області
надійшла відповідь на відзив в якій позивач з позицією відповідача не погоджується, оскільки відповідач посилається на існування об'єктивних та суб'єктивних обставин, що вплинули на розрахунки, однак не додає жодного доказу існування таких обставин, тому таке твердження є необґрунтованим та безпідставним. Вказує, що по суті, відзив відповідача зводиться до недостатності (відсутності) грошових коштів. Відповідач, як на момент укладання договору, як на момент винесення рішення про стягнення заборгованості, так і на дату винесення ухвали про затвердження мирової угоди знав про те, як встановлюються тарифи і на сьогоднішній день також отримує газ для своєї діяльності, отже погоджується із такою ситуацією та здійснюючи на сьогодні господарську діяльність - сам добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов'язки та відповідно - має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вказує, що відсутні підстави для звільнення відповідача від нарахування та сплати на користь позивача пені та штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, що ґрунтуються на нормах Договору, судових рішень (ухвал) та положеннях Цивільного та Господарського Кодексів України (а.с.77-78).
16.02.2022 від позивача до Господарського суду Миколаївської області надійшли пояснення в яких він зазначає щодо структури основної заборгованості, яка врахована на початку нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Вказує, що позивач визначив суму заборгованості на початок нарахування, тобто станом на 24.12.2018. Вказує, що станом на 24.12.2018 у відповідача існувала прострочена заборгованість в розмірі 185 677,64 грн. При нарахуванні інфляційних за січень 2019 року перша сума становить 208 883,97 грн., яка складається з 185 677,64 грн. плюс 23 209,33 грн. (черговий обов'язковий платіж за грудень 2018 року). При нарахуванні 3% річних з 24.12.2018 перша суму становить 185 677,64 грн.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 24 лютого 2022 року об 11 год. 30 хв., не відбулось у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.
Ухвалою суду від 15.11.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 06 грудня 2022 року 10 год. 00 хв.
06.12.2022 відповідач надав до суду заяву про закриття провадження у справі №915/1870/21. В обґрунтування заяви вказує, що 29.09.2022 між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» було укладено Договір №11.2/22-44 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, в якому погоджено графік погашення заборгованості за спожитий природний газ. У порядку та на умовах, що визначені договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, що утворилась у боржника перед кредитором станом на 01 червня 2021 року та в погашення станом на 29 вересня 2022 року згідно з договором від 14.10.2010 №10-11/БО-36 (2010) шляхом розстрочення на 72 календарних місяців без відстрочення її погашення. Зазначає, що на теперішній час ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» дотримується графіка та своєчасно здійснює платежі згідно графіка, у зв'язку з чим відсутній предмет спору по справі №915/1870/21. Враховуючи викладене, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У подальшому, представник відповідача у судовому засіданні просить суд не розглядати клопотання про закриття провадження у справі №915/1870/21, як помилково надіслане.
Ухвалою суду від 06.12.2022 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання було відкладено на 14.12.2022 об 11 год. 00 хв.
14.12.2022, у зв'язку з повідомленням про замінювання будівлі, в якій розташований Господарський суд Миколаївської області, роботу суду було зупинено у період часу з 10 год. 15 хв по 11 год. 50 хв.
Враховуючи тимчасове припинення роботи суду для проведення правоохоронними органами необхідних дій, та евакуацію працівників та відвідувачів господарського суду, підготовче засідання 14.12.2022 об 11 год. 00 хв. у даній справі не відбулось.
Ухвалою суду від 14.12.2022 підготовче засідання призначено на 27 грудня 2022 року о 10 год. 00 хв.
Ухвалю суду від 27.12.2022 занесену до протоколу судового засідання підготовче засідання за клопотанням відповідача було відкладено на 26.01.2023 об 11 год. 00 хв.
25.01.2023 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення в яких зазначає, 03 листопада 2016 року було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від № 1730-VIII (далі - Закон №1730). Вказаний Закон №1730 визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Керуючись положення Закону №1730 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Міністерства розвитку громад та територій України із заявою від 21.10.2021 № 3458/17, до якої було додано серед іншого підписаний з боку позивача акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.05.2021. За результатами розгляду зазначеної вище заяви ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» від 01.11.2021 №282 внесено відповідні зміни до Реєстру. Відповідно до запису в реєстрі №37.2 Додатку до Наказу від 01.11.2021 №282 включено заборгованість ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за кредитором ДК «Газ України» «НАК «Нафтогаз України»: що підлягає реструктуризації станом на 1 червня 2021 р. - 8 872 904,91; залишок станом на дату подання заяви підприємством - 8 679 348,76. Обсяг неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, нарахованих на заборгованість, утворену станом на 1 червня 2021 р., -0; залишок станом на дату подання заяви підприємством - 0. Про зазначені вище обставини ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повідомлено листом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2021 №7/10.1/16583-21. Вказує, що заборгованість за Договором 10-11/БО/-36 (2010) в сумі 3 875 167,85 грн., погашення якої було розстрочено мировою угодою, затвердженою 07.08.2012 Господарським судом Миколаївської області у справі № 5016/1002/2011(3/70) підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730 шляхом її реструктуризації. Зазначає, що рішенням Миколаївської міської ради «Про погодження реструктуризації заборгованості ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" за спожитий природний газ перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"» від 08.09.2022 №14/53 було погоджено укладення договору реструктуризації за Договором № 10-11/БО/-36 (2010) від 14.10.2010 в розмірі 3 875 167,85 грн., а 29.09.2022 між позивачем, відповідачем та Миколаївським міським головою (від імені Миколаївської міської ради) укладено Договір №11.2/22-44 про реструктуризацію такої заборгованості відповідно до умов Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 222. Графік погашення за договором про реструктуризацію є відмінним від графіку погашення за мировою угодою (щомісячні суми є більшими, а період виконання меншим), а отже в будь-якому разі дотримання умов мирової угоди призведе до порушення договору про реструктуризацію і навпаки. При укладенні договору реструктуризації заборгованості відповідно до Закону №1730 Кредитор (Позивач по справі) набув право в разі порушення Боржником умов Договору реструктуризації нарахувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань згідно з умовами договорів про постачання (купівлю-продаж) природного газу (тобто за Договором № 10-11/БО/-36 (2010) від 14.10.2010). Вказує, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, включених до реєстру, за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та не сплачені станом на дату включення до реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом, не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: - підлягають списанню, за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, або в інший строк згідно з умовами затверджених мирових угод; - підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. Вказує, що стягнення неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань за мировою угодою за умови виконання договору про реструктуризацію нівелює мету Закону №1730, покликаного забезпечити стале функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій шляхом здійснення комплексу організаційних та економічних заходів, та суперечить положенням ст. 7 Закону №1730, а вразі порушення умов договору реструктуризації до подвійного стягнення санкцій - і за мировою угодою, і за первісним договором. Крім того, розрахунок інфляції та відсотків річних позивачем здійснено серед іншого і на суму основного боргу, яка вже є сплаченою з порушенням умов мирової угоди, проте в строки визначені ст.7 Закону №1730, що також є підставою для списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 07:20 до 12:44 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), підготовче засідання у справі 26.01.2023 не відбулось.
Ухвалою суду від 26.01.2023 підготовче засідання призначено на 08 лютого 2023 року о 12 год.30 хв.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 12:20 до 12:55 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), підготовче засідання у справі 08.02.2023 не відбулось.
Ухвалою суду від 28.02.2023 підготовче засідання призначено на 01 березня 2023 року о 10 год.30 хв.
Ухвалою суду від 01.03.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст. ст. 177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 березня 2023 року об 11 год. 00 хв.
29 березня 2023 року судове засідання в режимі відеоконференції з використанням системи vkz.court.gov.ua не відбулось з технічних причин, що підтверджується актом Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2023.
Ухвалою суду від 29.03.2023 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 27.04.2023 о 13 год. 30 хв.
У судовому засідання 27.04.2023 оголошено перерву до 02.05.2023.
28 квітня 2023 року від позивача до господарського суду Миколаївської області надійшли пояснення в яких зазначає, що положення Закону №553-IX не можуть бути застосовані у даній справі та, що відсутні підстави для звільнення відповідача від нарахування та сплати на користь позивача пені та штрафу.
01 травня 2023 року відповідач надав до суду пояснення в яких зазначає, що заборгованість розстрочена мировою угодою у справі №5016/1002/2011(3/70) в повному обсязі складається із заборгованості за Договором постачання природного газу №10-11/БО-36. Позивач нараховує відповідачу пеню та штраф за період з 24.12.2020 по 23.12.2021 за порушення зобов'язань, строк оплати яких настав в червні 2020 року по листопад 2021 року. Вказує, що період виникнення заборгованості за мировою угодою та період нарахування пені та штрафу припадає на період карантину, то відповідно до п.15 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відсутні підстави для нарахування пені та штрафу відповідачу.
02.05.2023 секретарем судового засідання Господарського суду Миколаївської області на початку судового засідання було запрошено представника позивача - адвоката Овчарука Олександра Олексійовича (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду Миколаївської області з використанням власних технічних засобів за допомогою Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ), проте останній на зв'язок не вийшов.
У відповідності до ч.4 ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 02.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.06.11 року у справі №5016/1002/2011 (3/70) частково задоволено позовні вимоги Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Миколаївської філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 17 000 169, 31 грн. Стягнуто з відповідача Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором № 10-11/ТЕ-36 суму основного боргу- 10 725 053,26 грн., інфляційних збитків - 134 049, 32 грн., 3% річних -65 964, 61 грн., пені -171 236,60 грн.; за договором № 10-11/БО-36 суму основного боргу -6 275 116,05 грн., інфляційних збитків -72 546,69 грн., 3% річних -45 266,65 грн., пені -117 969,89 грн., 25 500 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на ІТЗ.
21.06.2011 року на виконання вказаного рішення господарським судом Миколаївської області був виданий наказ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 в межах справи №5016/1002/2011 (3/70), яка у встановленому порядку набрала законної сили, затверджено мирову угоду, укладену 27.06.12 року між стягувачем Дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 31301827) та боржником ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034 (код ЄРПОУ 31319242).
Зі змісту ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 у справі №5016/1002/2011(3/70) вбачається, що на момент підписання цієї мирової угоди ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" повністю погашено пеню, інфляційні втрати, 3% річних, витрати зі сплати державного мита та інформаційно технічного забезпечення судового процесу, які стягнуто рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.06.2011 у справі №5016/1002/2011(3/70).
Згідно з п.3 вказаної мирової угоди, враховуючи вимоги п.2.6 ст.2 Закону України» Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного рішення в частині суми основного боргу, яка на момент підписання цієї мирової угоди становить 5 570 239,61 грн.
У відповідності до п.4 Мирової угоди, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 3 цієї Мирової угоди, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Стягувача у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню,
Згідно п.9 Мирової угоди, за відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців відповідно до п. 4 цієї Мирової угоди, Боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав.
У випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Стягувач зараховує кошти, що надійшли від Боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Пунктом 11 Мирової угоди визначено, за невиконання умов цієї Мирової угоди Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
За прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 4 цієї Мирової угоди, Боржник зобов'язується сплатити Стягувачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.
Позивач у позовній заяві зазначає, оскільки відповідачем періодичні платежі згідно мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012, здійснювались несвоєчасно, внаслідок чого виникло прострочення заборгованості за період з грудня 2018 по листопад 2021 та станом на 30.11.2021 у відповідача існує прострочений основний борг у сумі 950 791,86 грн., позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача: 20819,70 грн. - пені; - 19495,84 грн. - штрафу; - 117 404,19 грн. - інфляційних втрат; - 49 149,94 грн. - 3 % річних.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що пеня, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних, які є предметом розгляду у даній справі, підлягають списанню у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730 -VIII (далі -Закон №1730), що є підставою для відмови у задоволенню позову.
Суд при вирішенні спору виходить з наступного.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 11 Цивільного Колексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).
Згідно ч.4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент укладення сторонами 27.06.2012 та затвердження господарським судом 07.08.2012 мирової угоди у справі №5016/1002/2011(3/70), мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Здійснивши аналіз умов мирової угоди, суд дійшов до висновку, що уклавши мирову угоду, сторони фактично розстрочили сплату заборгованості за договором поставки природного газу, встановлену судовим рішенням від 06.06.2011 у справі №5016/1002/2011(3/70), яка не погашена відповідачем в частині основного боргу 5 570 239,61 грн. на стадії виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що відповідачем періодичні платежі згідно мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012, здійснювались несвоєчасно, що не спростовано відповідачем.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою періодичних платежів відповідачем, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 49 149,94 грн. нарахованих за зобов'язаннями відповідача з виконання мирової угоди за встановленим графіком (щомісячна сума оплати за графіком становить 23 209,33 грн.) за загальний період з 24.12.2018 по 01.12.2021 та інфляційних втрат в сумі 117 404,19 грн. за загальний період з січня 2019 року по листопад 2021.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, судом за допомогою програми «IpLex» перевірений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та визначено, що розрахунок позивачем здійснено вірно, тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 49 149,94 грн, нарахованих за зобов'язаннями відповідача з виконання мирової угоди за встановленим графіком (щомісячна сума оплати за графіком становить 23 209,33 грн.) за загальний період з 24.12.2018 по 01.12.2021 та інфляційних втрат в сумі 117 404,19 грн. за загальний період з січня 2019 по листопад 2021, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за зобов'язаннями відповідача по виконанню мирової угоди за встановленим графіком з червня 2020 по листопад 2021 року (щомісячна сума оплати за графіком становить 23 209,33 грн.), загальний період нарахування пені: з 24.12.2020 по 23.12.2021 в загальній сумі 20 819,70 грн., та штраф в розмірі 7% за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 19 495,84 грн. за зобов'язаннями відповідача по виконанню мирової угоди за встановленим графіком з листопада 2020 по жовтень 2021 (щомісячна сума оплати за графіком становить 23 209,33 грн.).
На відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №904/8731/17 і від 20.06.2018 у справі №913/869/14).
Отже, мирова угода була покликана саме на припинення процесуально-правових відносини сторін та не може вважатися підставою для виникнення нових цивільно-правових зобов'язань між сторонами договорів, зокрема, зобов'язань щодо сплати штрафних платежів.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу не відповідають положенням чинного законодавства з наведених вище міркувань стосовно правової природи мирової угоди.
Крім того, слід зазначити, що 18.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020, відповідно до п.15 розділу II Прикінцевих положень якого, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
У вищевказаному правовому акті законодавцем чітко визначено заборону нарахуванням постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення, а також виробникам теплової енергії на період дії карантину, запровадженого у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з якою на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин дія якого продовжувалась згідно з постановами Кабінету Міністрів України та був встановлений до 31.12.2021.
Приймаючи до уваги те, що карантин на території України було встановлено з 12.03.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» є виробником теплової енергії, нарахування позивачем пені та штрафу починаючи із 12.03.2020 є неправомірним, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені нарахованої з 24.12.2020 по 23.12.2021 в загальній сумі 20 819,70 грн., та штрафу в розмірі 7% за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 19 495,84 грн. за зобов'язаннями відповідача по виконанню мирової угоди за встановленим графіком з листопада 2020 по жовтень 2021.
Посилання відповідача на ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730 -VIII (із змінами внесеними згідно із Законом України від 29.07.2022 №2479-IX) є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем до 31.12.2022, як то визначено вказаним Законом, що не дає суду підстав для застосування наслідків у вигляді списання штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, а звідси і підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 31319242; електронна пошта: note@com.relc.com) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 31301827; електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua) 117 404,19 грн. - інфляційних втрат, 49149,94 грн. - 3 % річних та 2 513,47 грн. - судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.05.2023
Суддя Н.О. Семенчук