Справа № 468/1743/22-к
1-кс/468/141/23
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська, 43
іменем України
17.05.2023 року слідчий суддя Баштанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого від 14.04.2023 року про відмову у визнанні потерпілим,
11.05.2023 року до Баштанського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого від 14.04.2023 року про відмову у визнанні потерпілим (здана до відділення зв'язку 06.05.2023 року).
З матеріалів скарги слідує, що СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022152140000450 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 19.11.2022 року близько 11.00 год. на автодорозі Н-11 за участю автомобілів Мітсубісі Паджеро та МАН з причіпом Кrone, в результаті якої водій автомобіля Мітсубісі Паджеро ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких в подальшому помер.
Батько загиблого ОСОБА_4 звернувся в даному кримінальному провадженні до слідчого з клопотанням про визнання його потерпілим в даному кримінальному провадженні, оскільки смерть внаслідок даної дорожньо-транспортної сина заявника спричинила йому великої моральної шкоди.
14.04.2023 року слідчим винесена постанова про відмову у визнанні скаржника потерпілим в даному кримінальному провадженні.
Вказана постанова отримана скаржником засобами поштового зв'язку 03.05.2023 року
Скаржник не погоджується з вказаним рішенням слідчого, вважає його незаконним.
У зв'язку з цим скаржник просив слідчого суддю скасувати постанову слідчого від 14.04.2023 року, визнати бездіяльність слідчого щодо залучення скаржника в якості потерпілого та зобов'язати слідчого залучити скаржника в якості потерпілого, винести відповідну постанову та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Від скаржника до суду надійшла заява про підтримання скарги та її розгляд за його відсутності.
Слідчий при розгляді скарги в суді заперечив проти задоволення скарги з мотивів, які викладені ним в постанові, а також у зв'язку з тим, що в резолютивній частині поданого слідчому клопотання заявник ОСОБА_4 просив визнати потерпілим саме ОСОБА_5 .
Вислухавши слідчого, вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч.1-2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з ч.5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З оскарженої постанови слідчого від 14.04.2023 року слідує, що відмова у визнанні скаржника потерпілим ґрунтується на тому, що, на думку слідчого, потерпілим в даному кримінальному провадженні, виходячи зі складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, може бути лише особа, яка є учасником відповідної дорожньо-транспортної пригоди та якій відповідна шкода завдана порушенням ПДР іншим учасником такої дорожньо-транспортної пригоди та є причинно-наслідковий зв'язок між таким порушенням ПДР та завданою потерпілому шкодою. Питання того, хто допустив порушення ПДР у відповідній дорожньо-транспортній пригоді вирішується відповідним висновком експерта, який на час розгляду слідчим клопотання скаржника ще не складений, та сукупністю інших доказів, тому на час подання скаржником відповідного клопотання не визначений процесуальний статус усіх учасників ДТП. У зв'язку з цим слідчий відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання його потерпілим через відсутність процесуальних підстав.
Слідчий суддя не може в повній мірі погодитись з таким рішенням слідчого у зв'язку з наступним.
По-перше, в резолютивній частині оскарженої постанови слідчий вказав про відмову у задоволенні клопотання через відсутність процесуальних підстав, хоча відповідно до ч.2 ст. 55 КПК України процесуальною підставою для визнання певної особи потерпілою по кримінальному провадженні є подання нею або заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
В даному ж випадку слідчий в постанові вказує, що відповідна заява ОСОБА_4 про визнання потерпілим була отримана слідчим 12.04.2023 року і саме така заява є процесуальною підставою для розгляду відповідного клопотання та визнання особи потерпілою.
При цьому, допущені в тексті такої заяви помилки щодо по батькові особи, яку просять визнати потерпілим, на думку слідчого судді, є технічними, натомість зі змісту відповідного клопотання та подальшої скарги ОСОБА_4 однозначно слідує, що він просив визнати потерпілим в даному кримінальному провадженні саме його, а не його померлого сина.
По-друге, щодо заявлених в постанові слідчого фактичних підстав для відмови у визнанні скаржника потерпілим в даному кримінальному провадженні, то рішення слідчого в цій частині ґрунтується на тому, що потерпілим в даній справі може бути тільки учасник ДТП, якому протиправними діями іншої особи спричинена відповідна шкода, оскільки саме про це йдеться в диспозиції ч.2 ст. 286 КК України. Проте слідчий в даному випадку безпідставно ототожнює кримінально-правове поняття потерпілого (як особи, яка отримала відповідні тілесні ушкодження чи загинула внаслідок ДТП) з кримінально-процесуальним поняттям потерпілого (як особи, яка звернулась з відповідною заявою про визнання її потерпілою внаслідок заподіяння їй моральної чи майнової шкоди відповідним кримінальним правопорушенням).
Натомість відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі №439/397/17 поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення. Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого. У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України. Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально. Кримінальний процесуальний закон (статті 55 - 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов'язками саме як учасника процесу.
За такого, є безпідставним ототожнення потерпілого в кримінально-правовому розумінні та в кримінально-процесуальному розумінні, внаслідок чого є необґрунтованою позиція щодо того, що потерпілим в кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України може бути тільки особа, якій як учаснику ДТП була спричинена відповідна шкода протиправними діями іншої особи.
Натомість відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, серед іншого передбачає шкідливі наслідки у вигляді загибелі людини в результаті відповідної дорожньо-транспортної пригоди.
Одночасно з цим, на думку слідчого судді, є очевидним те, що внаслідок загибелі людини в обставинах ДТП, її членам сім'ї чи близьким родичам самим фактом загибелі близького родича була заподіяна суттєва моральна шкода з врахуванням процитованої вище загальної засади верховенства права.
За такого, такі особи дійсно не можуть бути потерпілими в кримінально-правовому розумінні цього поняття, але можуть бути потерпілими в кримінально-процесуальному розумінні.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що скаржнику ОСОБА_4 як батьку особи, яка загинула внаслідок ДТП, щодо обставин якої здійснюється відповідне досудове розслідування, самим фактом смерті близького родича була завдана моральна шкода, і що він в кримінально-процесуальному розумінні може бути потерпілим в даному кримінальному провадженні.
У зв'язку з цим постанова слідчого від 14.04.2023 року про відмову у визнанні скаржника потерпілим з цієї точки зору є безпідставною і підлягає скасуванню, а скарга в цій частині - задоволенню.
Що стосується вимог скарги про визнання бездіяльності слідчого щодо залучення скаржника в якості потерпілого та зобов'язання слідчого залучити скаржника в якості потерпілого, про зобов'язання його винести відповідну постанову та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, то такі вимоги в межах оскарження рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не можуть бути задоволенні у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Крім того, аналіз положень ст. 303 КПК України через призму положень ст. 307 КПК України вказує на те, що чинним КПК визначено не тільки вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а і способи такого оскарження, а саме: 1) рішення слідчого можуть бути оскарженні шляхом їх скасування, 2) дії - шляхом зобов'язання їх припинити, 3) бездіяльність - шляхом зобов'язання вчинити певну дію.
З закріпленої в ст. 26 КПК України диспозитивності як загальної засади кримінального провадження слідує, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За такого, слідчий суддя, розглядаючи подану в порядку п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України скаргу на рішення (постанову) слідчого про відмову у визнанні потерпілим має право відповідно до визначених ст. 307 КПК України повноважень лише скасувати оскаржене рішення слідчого або залишити скаргу без задоволення в залежності від того, чи є таке рішення законним та обґрунтованим та чи допущене при винесенні такого рішення слідчого порушення прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні, чи ні. Слідчий суддя при цьому не має повноважень давати оцінку діям чи бездіяльності слідчого або зобов'язувати слідчого провести певні дії, оскільки предметом оскарження за п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України може бути виключно рішення слідчого, а не його бездіяльність.
Така позиція також підтверджується аналізом положень ч.5 ст. 40 КПК України, за якою слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому, у відповідності до ст. 36, 39, 40 КПК України вказівки слідчому щодо проведення слідчих дій мають право надавати лише прокурор чи керівник органу досудового розслідування.
Такі висновки слідчого судді підтверджуються також постановою Верховного Суду від 01.12.2022 року по справі №522/7836/21.
За такого, слідчий суддя, виходячи з процитованих вище положень, в межах оскарження рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим не має повноважень надавати вказівки слідчому та не має повноважень зобов'язувати слідчого прийняти конкретне рішення, а тому не може бути задоволена скарга в частині зобов'язання слідчого залучити скаржника в якості потерпілого, винести відповідну постанову та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
За підсумком викладеного вище скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303-308 КПК України слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого від 14.04.2023 року про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Постанову слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 від 14.04.2023 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 в кримінальному провадженні за №12022152140000450 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя