"17" травня 2023 р. Справа153/420/23
Провадження2/153/110/23-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Вказав, що 11 січня 2019 року він зареєстрував шлюб з відповідачем. Від спільного проживання народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач просить суд шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, у зв'язку з чим часто виникають непорозуміння, які впливають на психічний стан його та дитини, між ними перестала існувати нормальна моральна атмосфера. Шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться, разом не проживають біля року. Також позивач просить визначити місце проживання їх дитини з ним - батьком, оскільки вони з відповідачем не можуть знайти порозуміння з ким буде проживати та виховуватись дитина. Відповідач вимагає забрати дитину та виїхати за межі м.Ямпіль, не вказуючи куди саме, не працює, не може пояснити за які кошти буде утримуватись дитина. Постійна зміна місця проживання негативно відобразиться на психічному стані дитини. Позивач зазначив, що він постійно піклується про дитину, бере участь у її духовному та фізичному розвиткові, при розмові з дитиною вбачається, що вона надає перевагу йому - батькові. У нього наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дитини. Відповідач за період спільного проживання постійно залишала його з сином, могла зникнути з місця їх спільного проживання на великий проміжок часу. Він сам займався вихованням дитини, водив у садок. Відповідач не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в подальшій її долі, не цікавиться її станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Добровільно вказаний спір вирішити неможливо, тому позивач вимушений звернутися до суду і просить суд: розірвати шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 11 січня 2019 року у Чечелівському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №21; визначити місце проживання та виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним - батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, вх.№3077 від 17.05.2023, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позовні вимоги задовольнити відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, вх.№3074 від 16.05.2023, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Кіфа А.В. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, вх.№3075 від 17.05.2023, в якій просив судове засідання провести у його відсутність, при прийнятті рішення по вказаній справі покладається на думку суду з урахуванням висновку органу опіки та піклування та найкращих інтересів дитини.
У відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 11.01.2019 Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 11.01.2019 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (а.с.11).
Із копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , виданого 30.01.2020 Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпро народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Із копії довідки від 06 квітня 2022 року №526-7000326517 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , законний представник, який супроводжує малолітню дитину - ОСОБА_2 (а.с.12).
Із копії довідки від 06 квітня 2022 року №526-7000326517 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 (а.с.13).
Із копії довідки КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 28.02.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , 1976 року народження, на обліку у нарколога не перебуває (а.с.14).
Із копії КНП «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради від 28.02.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за останні 5 років в психіатричний кабінет до лікаря-психіатра за допомогою не звертався (а.с.15).
Із копії довідки ТОВ «ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ» №2 від 01.03.2023 встановлено, що дохід ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 склав 47555 гривень 37 копійок (а.с.16).
Із копії характеристики від 03.03.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 . За роки проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 проявив себе виключно з позитивного боку. Скарг від сусідів на нього не надходило (а.с. 17).
Із копії характеристики виданої ТОВ «ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ» від 27.02.2023 встановлено, що ОСОБА_1 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» (код ЄДРПОУ 3465989), м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 17 з 01.03.2019 на посаді фахівця відділу продаж індустріальних ММ. За характером спокійний, врівноважений, доброзичливий в колективі користується повагою та авторитетом (а.с.18).
Із копії акту обстеження умов проживання встановлено, що Службою у справах дітей Ямпільської міської ради проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 . Для утримання, виховання та розвитку створені належні умови. Основні потреби дитини забезпечені. Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад «Сонечко», в наявності є іграшки, навчальна продукція, розвиваючі ігри, інтернет, гаджети.
Із висновку органу опіки і піклування про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради №149 від 12.05.2023, встановлено, що виконавчим комітетом Ямпільської міської ради, як органом опіки і піклування, на виконання ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.04.2023, справа №153/420/23, повідомлено наступне: Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою тимчасового проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , для утримання, виховання та розвитку створені належні умови. Питання щодо доцільності чи недоцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ямпільської міської ради Вінницької області №11, 11.05.2023. Оскільки відповідно до типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», до участі в засіданнях комісії обов'язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання комісії. Встановити місце перебування ОСОБА_2 - матері малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вдалося, зв'язку з нею немає. У засіданні комісії взяв участь ОСОБА_1 . Відповідно до доданих до матеріалів справи копій документів ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, характеризується з позитивної сторонни. На підставі всіх наявних відомостей у справі, було прийнято рішення рекомендувати виконавчому комітету Ямпільської міської ради затвердити висновок органу опіки та піклування про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи викладене, виконавчий комітет Ямпільської міської ради як орган опіки і піклування вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст.1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із доводів позивача, викладених у позовній заяві, встановлено, що між позивачем та відповідачем шлюбні відносини фактично припинені, разом не проживають, спільне господарство не ведеться.
Зазначені обставини відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами, оскільки відповідач відзив на позов не подала.
Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти цього, тому, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
З урахуванням небажання позивача та відповідача підтримувати подружні стосунки, збереження шлюбу є неможливим і суперечитиме інтересам сторін та їх дитини, що має істотне значення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і суд має підстави для розірвання шлюбу.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем, водночас, між сторонами не досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання їхньої спільної дитини.
Частина 4 ст.29 ЦК України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, визначено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому, поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 30.03.2021 при розгляді справи №542/1428/18 (провадження № 61-18612св19) зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст.15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженою резолюцією Генеральної асамблеї організації об'єднаних націй від 20.11.1959, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли існують виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» також роз'яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01.07.2017 у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, тощо.
Щодо наявного у матеріалах справи висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст.19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд зауважує, що висновок органу опіки та піклування Ямпільської міської ради є дорадчим і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку органу опіки та піклування Ямпільської міської ради, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.
При цьому, як вбачається із висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підставою для відмови рекомендувати визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , послугувала та обставина, що відповідно до типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», до участі в засіданнях комісії обов'язково запрошуються повнолітні особи, стосовно яких приймається рішення або складається висновок органу опіки та піклування. Ці особи повинні бути належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання комісії, а встановити місце перебування ОСОБА_2 - матері малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вдалося, зв'язку з нею немає.
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки такий висновок не вмотивований належним чином та є таким, що суперечить інтересам малолітньої дитини. На переконання суду неможливість повідомити матір дитини ОСОБА_2 про засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ямпільської міської ради Вінницької області та відсутність відомостей про її місце перебування не може слугувати єдиною підставою для надання висновку про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Водночас як встановлено судом із матеріалів справи так і органом опіки та піклування за місцем проживання позивача ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , для утримання, виховання та розвитку створені належні умови. Позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований - працює у ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент», має стабільний дохід, характеризується позитивно.
Згідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В матеріалах справи міститься достатньо доказів, які доводять те, що позивач ОСОБА_1 має самостійний дохід та належні житлово-побутові умови, що вказує на створення для дитини належних умов життя, виховання та розвитку, при цьому, даних, які б негативно характеризували позивача ОСОБА_1 в розумінні статті 161 Сімейного кодексу України, судом не встановлено.
За змістом статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи визнання позовних вимог відповідачкою, а також встановленні обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини є обґрунтованими та підлягають до задоволення шляхом визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком не можна тлумачити, як наявність у батька переваги перед матір'ю, оскільки мати дітей у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми. При цьому і мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 зобов'язані приймати участь в утриманні та вихованні дітей; проявляти справжню турботу, реалізовувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку своєї дитини.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.01.2019 у Чечелівському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільної стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №21.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, місцезнаходження: вулиця Замкова, 94/2 місто Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 44245065.
Повний текст судового рішення складено 17.05.2023.
Суддя Р.В. Швець