Справа № 523/20249/21
Провадження №2-п/523/28/23
15.05.2023 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судових засідань Орлова В.Я.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Голосов Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі судових засідань № 24, заяву представника відповідача Голосова Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, ухваленого Суворовським районний судом м. Одеси від 17.05.2022 року за результатами розгляду цивільної справи № 523/20249/21 за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості нарахованого об'єм природного газу на несанкціонований газопровід, -
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.05.2022 року за результатами розгляду цивільної справи № 523/20249/21, ухваленому у справі за вищевказаним позовом, позовні вимоги АТ «Одесагаз» задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Одесагаз» вартість нарахованого об'єму природного газу на несанкціонований газопровід у розмірі 213927,64 грн.
06.02.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що ОСОБА_2 копію заочного рішення не отримувала, а дізналася про наявність такого під час перебування за кордоном через додаток «Дія», шляхом отримання інформації з Єдиного реєстру боржників. 06.06.2022 року відповідачка виїхала за межі території України та повернулася тільки 06.01.2023 року. Через протиправні дії опікуна ОСОБА_4 відповідачка з 2016 року не проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Споживачем послуг з 2013 року за вказаною адресою є саме ОСОБА_4 , яка не маючи повноважень підписала від імені ОСОБА_2 документи, які встановили правовідносини із АТ «Одесагаз». Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.2017 року у справі № 523/14832/17 ОСОБА_4 було звільнено від обов'язків піклувальника на неповнолітньою ОСОБА_2 06.12.2017 року за два дні до вказаної вище ухвали суду ОСОБА_4 подала від імені та в інтересах ОСОБА_2 до АТ «Одесагаз» заяву про приєднання до умов типового договору розподілу природного газу. Однак, на момент подачі вказаної заяви остання достовірно знала, що ОСОБА_2 з 2016 року не проживає у будинку та не користується послугами АТ «Одесагаз». Наведені обставини і факти вселеня на відповідній правовій підставі ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_2 , її постійного проживання у вказаному будинку та споживання послуг АТ «Одесагаз», мають істотне значення для визначення споживача відповідального перед АТ «Одесагаз». Окрім того, колишній чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 працював у АТ «Одесагаз», володів сукупністю спеціальних знань, необхідним досвідом та знайомствами, які дозволяли йому виконати несанкціоновану врізку до газової мережі.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву підтримав у позовному обсязі з підстав, наведених у заяві про перегляд заочного рішення, просив суд постановити ухвалу, якою скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.05.2022 року, ухвалене за результатами розгляду справи № 523/20249/21, та призначити справу до розгляду за правилами позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення даної заяви заперечив у повному обсязі. Пояснив, що на момент підписання ОСОБА_4 . Заяви - Приєднання до умов договору розподілу природного газу, така була піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 та мала законні підстави на укладення відповідних договорів від імені останньої, яка є співвласником будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, представник позивача зазначав про те, що згідно Акту - розрахунку № 187 від 26.07.2019 року споживачем ОСОБА_2 у листопаді 2017 року було сплачено за послуги з газопостачання суму у розмірі 1216,00 грн., що відповідно до ч. 7 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, вказує на факт укладення відповідного договору.
Заслухавши пояснення представника відповідача (заявника), представника позивача, вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, заяви про перегляд заочного рішення та докази, суд приходить до наступного висновку.
17.05.2022 року Суворовським районним судом м. Одеси за результатами розгляду цивільної справи № 523/20249/21, було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «Одесагаз» задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Одесагаз» вартість нарахованого об'єму природного газу на несанкціонований газопровід у розмірі 213927,64 грн.
Згідно приписів ч. 1 ст. 280 ЦК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно змісту вказаної статті вбачається, що підставою для скасування заочного рішення є одночасна сукупність всіх складових елементів.
На виконання вимог ст. 187 ЦПК України Суворовським районним судом м. Одеси було направлено запит про встановлення інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
Із відповіді, наданої на судовий запит за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Одеській області про реєстрацію місця проживання відповідача, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 .
У призначене судом слухання справи по суті на 17.05.2022 року ОСОБА_2 не з'явилася. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутня, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд прийшов до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалив заочне рішення по даній справі.
Щодо обставин, викладених представником відповідача ОСОБА_3 як підставу для перегляду заочного рішення та доказів, наданих представником відповідача суд констатує наступне.
Під час ухвалення судом заочного рішення від 17.05.2022 року судом було встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою споживачем природного газу є абонент ОСОБА_2 , якій викрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
З наявного в матеріалах справи Акту - розрахунку № 187 від 26.07.2019 року споживачем ОСОБА_2 у листопаді 2017 року було сплачено за послуги з газопостачання суму у розмірі 1216,00 грн.
Відповідно до ч. 7 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, здійснивши оплату за послуги газопостачання у листопаді 2017 року відповідачка фактично приєдналася до умов договору розподілу природного газу.
Згідно ч. 1 Глави Розділу ХІ Кодексу споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2013 року за результатами розгляду цивільної справи № 523/2678/13 опікуном малолітньої ОСОБА_2 , 2001 року народження, призначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Станом на 2017 рік ОСОБА_2 виповнилося 16 років, у зв'язку з чим в силу приписів норм ст. 59 ЦК України ОСОБА_4 була піклувальником неповнолітньої.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦК України піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток.
З огляду на те, що побутові споживачі зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт, ОСОБА_4 , як піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 06.12.2017 року було підписано Заяву - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача).
Із доданих до матеріалів справи представником відповідача копії ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.2017 року за результатами розгляду справи № 523/14832/17 вбачається, що ОСОБА_7 було звільнено від обов'язків піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, судом встановлено, що на момент підписання ОСОБА_4 . Заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 06.12.2017 року, остання була наділена повноваженнями піклувальника неповнолітньої ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_2 є абонентом АТ «Одесагаз» та споживачем природного газу і стороною Типового договору розподільного природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року за № 2498, їй присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС - код 56ХМ25А006083441G за адресою об'єкта газорозподілу: АДРЕСА_1 , на який вона має право як власник 4/75 частин.
Згідно приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Вказаний висновок сформовано у постанові КЦС/ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Із наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача ОСОБА_3 судом було встановлено, що з моменту подачі заяви про перегляд заочного рішення стороною відповідача не оскаржувалася дійсність договору про приєднання споживача ОСОБА_2 до умов Типового договору розподільного природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року за № 2498.
З приводу твердження сторони відповідача про те, що колишній чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 працював у АТ «Одесагаз», володів сукупністю спеціальних знань, необхідним досвідом та знайомствами, які дозволяли йому виконати несанкціоновану врізку до газової мережі, то суд не може прийняти такі до уваги, оскільки в підтвердження даної обставини не було надано жодного доказу про те, що вказаний громадянин працював у АТ «Одесагаз» та станом на момент виявлення порушення проживав за адресою об'єкта газорозподілу: АДРЕСА_1 .
Також судом не приймається до уваги в якості доказу Довідка № 715 (виписка з домової книги про склад сім'ю та прописку) з огляду на те, що така була видана 02.11.2012 року, тоді як факт порушення було виявлено у 2019 році.
Згідно приписів ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що до даної заяви не було надано належного доказу, в підтвердження викладених обставин, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом при винесенні заочного рішення, а тому суд вважає обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення фактом непогодження з винесеним рішенням по суті, що не може слугувати підставною для його скасування за результатами розгляду даної заяви.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача, поважні причини неподання відзиву та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, отже, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача Голосова Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, ухваленого Суворовським районний судом м. Одеси від 17.05.2022 року за результатами розгляду цивільної справи № 523/20249/21 за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості нарахованого об'єм природного газу на несанкціонований газопровід - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику про його право на апеляційне оскарження рішення суду в загальному порядку, передбаченому ст.ст.354-355 ЦПК України, а саме на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту постановлення ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 17 травня 2023 року
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер