Провадження № 22-ц/803/3715/23 Справа № 210/2341/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
16 травня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/2341/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Хейло Я.В.,
суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О.,
сторонни:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, яке ухвалене суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року, -
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 27.01.1977 року по 05.05.1999 року, тобто 22 роки, працював у шкідливих умовах праці, в тому числі з 27.01.1977 року по 31.10.1996 року- підземним прохідником в «Кривбасшахтопроходка» та з 01.11.1996 року по 05.05.1999 року - підземним прохідником Інгулецького ГЗК.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 квітня 1999 року, а саме п. 15 причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача зазначена тривала робота в умовах впливу місцевої вібрації, доза якої перевищувала допустиму в 2 рази.
Внаслідок неналежних умов праці, отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 28.05.1999 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 35 % з 24 травня 1999 року по 01 червня 2000 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01 травня 2000 року.
При повторному переогляді, висновком МСЕК від 17.11.2008 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності на безстроковий строк, групу інвалідності не встановлено.
Оскільки підприємство «Кривбасшахтопроходка» ліквідовано без правонаступників, належним відповідачем позивач вважає Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області та зазначає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 240 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - відмовлено.
Витрати по сплаті судового збору віднесено на рахунок держави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, просить задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, просить задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Наполягає на тому, що відповідач має бути саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області, оскільки підприємство «Кривбасшахтопроходка», на якому працював позивач, ліквідовано без правонаступників.
Посилається на постанову Дніпровського апеляційного суду у цивільній справі № 211/4077/21.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказано, що апеляційна скарга не обґрунтована та підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як законне - залишенню без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 27.01.1977 року по 31.10.1996 року працював підземним прохідником в ШСУ ЗСПК «Кривбасшахтопроходка», з 01.11.1996 року по 05.05.1999 року - підземним прохідником ВАТ «Інгулецький ГЗК». Його загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів становить 22 роки.
Актом розслідування професійного захворювання (отруєння) від 06.04.1999 року за ф.П-4 встановлено, що професійне захворювання позивача (вібраційна хвороба I-II ст.) виникло через конструктивні недоліки машин, механізмів, обладнання підземного прохідника в ШСУ ВАТ «ІнГЗК» (п.14).
В п.15 Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача зазначена тривала робота в умовах впливу місцевої вібрації, доза якої перевищувала допустиму в 2 рази.
Висновком МСЕК від 28.05.1999 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 35 % з 24 травня 1999 року по 01 червня 2000 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01 травня 2000 року.
При повторному переогляді, висновком МСЕК від 17.11.2008 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності на безстроковий строк, групу інвалідності не встановлено.
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Фонд не має відповідати перед позивачем за заподіяння моральної шкоди, матеріалами справи підтверджено, що професійне захворювання у позивача виявлено у 1999 році, Закон України № 1105-XIV від 23.09.1999 року набрав чинності з 01.04.2001 року, а тому він не може розповсюджуватися на правовідносини, що виникли до початку дії цього Закону. Позивач працював на двох підприємствах. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 по справі № 5005/3992/2011 підприємство «Кривбасшахтопроходка» ліквідовано. Разом з тим, станом на день звернення позивача до суду ПРАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» не ліквідовано, в стані припинення не перебуває, як вбачається із наданого позивачем акту розслідування, професійного захворювання позивача виникло через конструктивні недоліки машин, механізмів, обладнання підземного прохідника в ШСУ ВАТ «ІнГЗК». Суд першої інстанції вважав, що саме ПРАТ «Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат» має бути належним відповідачем у цій справі. Жодних клопотань щодо заміни відповідача або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, позивачем не заявлено, тому суд не вбачав підстав для задоволення позову, який пред'явлений до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з отриманням професійного захворювання у травні 1999 року, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року ( з наступними змінами), в редакції станом на січень 1999 рік.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з отриманням професійного захворювання на виробництві, зазначав, що, оскільки підприємство «Кривбасшахтопроходка» на якому також позивач працював у шкідливих умовах праці, ліквідовано без правонаступників, належним відповідачем позивач вважає Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області.
Колегія суддів зазначає, що застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з 01 квітня 2001 року та до 01 січня 2006 року, оскільки з цього часу суб'єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач в період з 27.01.1977 року по 05.05.1999 року, тобто 22 роки, працював у шкідливих умовах праці, в тому числі з 27.01.1977 по 31.10.1996 - підземним прохідником в «Кривбасшахтопроходка» та з 01.11.1996 по 05.05.1999 - підземним прохідником Інгулецького ГЗК.
Тобто, позивач має 22 роки стажу роботи у шкідливих умовах, в яких працював на двох підприємствах. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 по справі № 5005/3992/2011 підприємство «Кривбасшахтопроходка» ліквідовано. Згідно акту розслідування професійного захворювання позивача, останнє виникло через конструктивні недоліки машин, механізмів, обладнання підземного прохідника в ШСУ ВАТ «ІнГЗК». На теперішній час , як і на час звернення позивача до суд з позовом, ПРАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» не ліквідовано, в стані припинення не перебуває. Висновком МСЕК від 28.05.1999 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 35 % з 24 травня 1999 року по 01 червня 2000 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01 травня 2000 року.
Таким чином, враховуюче вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
У зв'язку з чим, колегія суддів не бер до уваги доводи апеляційної скарги про те, що саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровської області є належним відповідачем у справі, оскільки підприємство «Кривбасшахтопроходка», на якому працював позивач, ліквідовано без правонаступників.
Щодо посилання позивача на практику Дніпровського апеляційного суду у справі № 211/4077/21, колегія вважає безпідставними, оскільки правовідносини у вказаній позивачем справі не є аналогічними правовідносинам у справі, що переглядається.
Колегія судів наголошує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: