15 травня 2023 року
м. Київ
справа № 280/8788/21
адміністративне провадження № К/990/14484/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Аламак" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі № 280/8788/21 за адміністративним позовом ТОВ "Аламак" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2022 позов ТОВ "Аламак" (далі також Товариство) задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 31.08.2021 №121030701 - про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1064146,00 грн (в тому числі, податкове зобов'язання - 851317,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 212829,00 грн); №121050701 - про визначення грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 957730,00 грн (в тому числі, податкове зобов'язання - 766184,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 191546,00 грн); №121060701 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в розмірі 500000,00 грн.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09.02.2023 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 скасував, у задоволенні позову ТОВ "Аламак" відмовив.
24.04.2023 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 4 частини другої статті 353 КАС. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 ТОВ «Аламак» наводить довід, що суд апеляційної інстанції встановив обставини у справі щодо здійснення Товариством господарських операцій з придбання кабельно-провідної продукції у ТОВ «ЛЕЙКАР» та ТОВ «МІРА СТАНДАРТ» та зберігання пального без отримання ліцензії на підставі недопустимих доказів. При цьому Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «ЛЕЙКАР» та ТОВ «МІРА СТАНДАРТ» на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначених суб'єктів господарювання, яка має інформаційний характер і не є допустимим доказом порушення платником податків вимог закону.
Що ж до встановленого судом апеляційної інстанції факту зберігання Товариством пального без отримання ліцензії, то позивач у касаційній скарзі доводить, що цей факт не може вважатися встановленим, оскільки суд апеляційної інстанції доказом цього визнав відповідну інформацію в акті перевірки, не взявши до уваги, що акт перевірки не є належним носієм доказової інформації.
Підставою для відмови у позові ТОВ "Аламак" в частині податкових повідомлень-рішень від 31.08.2021 №121030701 та №121050701 став висновок суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "ЛЕЙКАР", ТОВ "МІРА СТАНДАРТ". Такий висновок суд апеляційної інстанції зробив на підставі оцінки доказів у справі, зокрема документів, які надало ТОВ "Аламак" на підтвердження відображених в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат. Оцінку цим документам суд апеляційної інстанції дав з врахуванням встановлених обставин щодо відсутності у ланцюгу постачання джерела походження товару (виробництва товару, його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг впродовж податкових (звітних) періодів, за які проведена перевірка, та попередніх їм податкових (звітних) періодів), відсутності даних щодо зберігання товару (зокрема, у місцях навантаження), неможливості реального здійснення ТОВ «ЛЕЙКАР» та ТОВ «МІРА СТАНДАРТ» господарських операцій з постачання товару на адресу позивача, враховуючи відсутність у них матеріальних та трудових ресурсів, які необхідні для виконання таких операцій, відсутність у них (у власності або користуванні) будь-яких об'єктів оподаткування (адміністративних і виробничих об'єктів), нездійснення ними операцій з придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з наданими до перевірки первинними документами та даними з регістрів бухгалтерського обліку Товариства (зокрема по рахунку 203) станом на 01.01.2017, протягом періоду, за який здійснено перевірку, та станом на 31.12.2020 у позивача обліковувались залишки паливних матеріалів, в тому числі, дизельне пальне. Станом на 31.12.2020 залишок палива складав 2700 л на загальну суму 34897,50 грн, яке зберігалося за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 13. Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Аламак" та документів, наданих до перевірки, у підприємства в продовж періоду, за який здійснено перевірку, не було в користуванні основних засобів, приладів, техніки, тощо, для роботи з якими могло б використовуватися дизельне паливо. Апеляційний суду встановив, що договір оренди, акти приймання-передачі дизельних генераторів від ПП "НВФ "ЕЛЕКТРОПРОМСЕРВІС", накази про використання дизельного пального під час проведення перевірки були відсутні, а операції з оренди не були відображені в бухгалтерському обліку позивача, технічній, пов'язаній з виробництвом, організаційній або будь-якій іншій документації ТОВ "Аламак".
Відповідно до статті 74 КАС суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, друга цієї статті).
Наводячи довід, що суд апеляційної інстанції встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів, Товариство не зазначає, яким критеріям недопустимості доказів, визначеним нормами статті 74 КАС, не відповідають докази, якими суд апеляційної інстанції обґрунтував висновок щодо безтоварного характеру господарських операцій позивача з ТОВ «ЛЕЙКАР» та ТОВ «МІРА СТАНДАРТ» та щодо зберігання позивачем пального без отримання на це ліцензії.
Фактично доводи Товариства щодо підстави касаційного оскарження полягають в оспорюванні оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі, зокрема акта перевірки. Натомість, відповідно до частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; а згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Наведені Товариством висновки Верховного Суду в постановах від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а, від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зроблені стосовно оцінки доказів при встановленні обставин у справі, в яких предмет доказування включає обставини щодо здійснення господарської операції, як складової юридичного факту, що породжує право платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного прибутку на розмір витрат відповідно до даних бухгалтерського обліку.
Підсумовуючи наведене вище, позивачем не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Вимога цієї норми, безумовно, означає не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ТОВ "Аламак" підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі № 280/8788/21.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЄ.А. Усенко