16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/5189/20
адміністративне провадження № К/9901/3210/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 (суддя Маковська О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 (колегія у складі суддів Дурасової Ю.В., Божко Л.А., Лукманової О.М.)
у справі № 160/5189/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з 24.01.2020.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 03.02.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, за результатами розгляду якої відповідач відмовив.
3. Відмову обґрунтовано тим, що відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року. Тому, відповідач дійшов висновку, що право на пільгову пенсію позивач набуде при досягненні 49 років.
4. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
5. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що на день звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
6. На час звернення її вік становив 47 років, загальний трудовий стаж становив 26 років 6 місяців 18 днів, з них 21 рік відпрацьовано за Списком №1, а тому вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») позивачем не було досягнуто 45-річного віку. Таким чином, відповідач вважає, що позивач набуде право на призначення пенсії після досягнення нею 49 років.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, позов задоволено частково:
- визнано протиправним дії ГУ ПФ України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язано ГУ ПФ України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 03.02.2020;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень.
9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем підтверджено наявність достатнього загального стажу роботи та стажу роботи за Списком №1 для призначення пенсії за віком за Списком №1. Також зазначено, що стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213 втратила чинність з 23.01.2020. Позивач звернулася до відповідача 03.02.2020, тобто вже після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій під час відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У касаційній скарзі відповідач покликається на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Скаржник покликається на те, що суди дійшли помилкового висновку, що з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, призначення пенсії за віком на пільгових умовах здійснюється відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01.04.2015, однак з 11.10.2017 пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 призначається виключно за нормами статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017, а тому Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017.
Оскільки позивач станом на 11.10.2017 не досягла 45-річного віку, то підстави призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
12. Позивач ухвалу про відкриття касаційного провадження отримала 19.04.2021 та відзиву на касаційну скаргу не подала.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
14. Ключовим питанням у цій справі є вимога позивача щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
…
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
16. Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.
17. Застосовуючи вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
18. 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»
19. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, також, була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
20. Отже, у цій справі, також, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
21. У справі, що розглядається суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду позивач досягла 45 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та має достатній загальний стаж роботи та стаж роботи за Списком №1 для призначення пенсії за віком за Списком №1 (загальний стаж складає 23 роки 8 місяців 6 днів, стаж за Списком №1 - 21 рік 15 днів).
22. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується та, відповідно, судом не переглядається.
23. Враховуючи зазначене вище, доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
24. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/5189/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб