Справа № 2-1170/10
іменем України
30 серпня 2010р. с.Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Кондрак Н.Й.
при секретарі Казацькому В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про визнання дій відповідача щодо не нарахування та невиплати пільгової пенсії як ліквідатору наслідків на ЧАЕС неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та призначити пільгову пенсію,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати дії відповідача щодо не нарахування та невиплати пільгової пенсії як ліквідатору наслідків на ЧАЕС згідно ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , зобов'язати відповідача провести перерахунок та призначити пільгову пенсію як інваліду 2 групи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоровю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.02.2010 року.
Позивач в судове засідання не з,явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутності.
У судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Надав заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001, № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Він є головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управлінь солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управлінь Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.п. 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року 16 8-2. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1, що підтверджено відповідним посвідченням (а.с. 9) та інвалідом 2 групи, інвалідність пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.10). Таким чином, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, її визнано інвалідом II групи. Відповідно, положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як вбачається з листа - роз'яснення УПФУ в Ленінському районі № 253/Д-01 від 02.08.2010 року, в перерахунку їй пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком відмовлено, оскільки поняття мінімальна пенсія за віком не визначене для визначення пенсії за чорнобильським законом (а.с. 5).
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
П ідпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI внесено зміни до ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1 і які є інвалідами 2 групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ даного Закону внесено зміни до ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»
Дані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. Суд враховує, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Таким чином, в даний час діє попередня редакція даних статей.
Відповідно до ч. І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, який застосовується з 1 січня 2010 року, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в розмірі 695грн., з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року - 706 грн. Відповідно, позивач має право отримувати пенсію та додаткову пенсію в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року, тобто з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
П. 4. Постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", належать до категорії 1 та є інвалідами 2 групи, виплачується у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Суд також зазначає, що УПФУ в Ленінському районі АР Крим безпідставно здійснює виплату пенсії в розмірі, визначеному п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в розмірі, встановленому ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки закони України мають більшу юридичну силу, ніж постанови КМУ і КМУ не вправі змінювати, встановлювати, чи то відміняти пільги, встановлені законами України.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання дій відповідача щодо не нарахування пільгової пенсії як ліквідатору наслідків на ЧАЕС згідно ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити пільгову пенсію як інваліду 2 групи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоровю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.02.2010 року є правомірними та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судові витрати, понесені позивачем, та документально підтверджені (збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи), підлягають стягненню з відповідача. Від сплати судового збору і позивач, і відповідач, звільнені. Відповідно, судовий збір відноситься за рахунок держави.
Керуючись Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст.ст. 3, 7, 10, 88, 89, 130, 131, 174, 175, 179, 208, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд-,
Позов задовольнити.
Визнати дії відповідача щодо не нарахування пенсії позивачу ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків на ЧАЕС згідно ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
З обов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити пільгову пенсію ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків на ЧАЕС згідно ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2 групи з розрахунку 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоровю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2010 року.
Стягнути з відповідача Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим в користь позивача ОСОБА_1 судові витрати - збір на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу у сумі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ленінський районний суд АР Крим протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Кондрак Н.Й.