Справа № 2-580/08
З грудня 2008 р. Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Дядіченко С. В.
при секретарі ЛидзарДА.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явили позов до ОСОБА_3 про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, їм та відповідачу на праві спільної часткової власності по 1/3 частки на кожного належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є колишні подружжя. Зараз позивачі проживають у кімнаті площею 13, 2 кв. м, а відповідач - у кімнаті площею 16, 1 кв. м. У зв'язку з тим, що фактичне користування житловим приміщенням не співпадає з реальним правом власності, позивачі наполягають на визнанні за ними право власності на 9, 76 кв. м у вказаної квартирі на кожного, за відповідачем просять визнати право власності на 9, 78 кв. м та зобов'язати відповідача здійснювати щомісячно сплату по 1/3 частини сум від всіх комунальних послуг.
Позивачі та їх представник у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, надали вищевикладені пояснення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд на підставі ст. 169 ЦПК України вважає за можливість розглянути справу у відсутність відповідача.
Заслухав позивачів, їх представника, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є колишні подружжя, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 18). Сторонам на праві спільної часткової власності по 1/3 частки на кожного належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.06.1996 року та технічним паспортом на квартиру, яка знаходиться у власності громадянина (а.с. 13-17). Таким чином, сторони вже є власниками квартири та за ними не треба визнавати вказане право.
Згідно до ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно до ст. 150 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» із змінами від 25.05.98р. -квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Позовні вимоги позивачів про встановлення порядку користування квартирою був залишений судом без розгляду за заявою позивачів. Що стосується вимог позивачів по накладанню зобов'язання на відповідача здійснювати щомісячно сплату по 1/3 частини сум від всіх комунальних послуг, то вказані позовні вимоги не мають правового характеру, оскільки за законом відповідач вже має такої обов'язок.
З таких обставинах суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі ст. 150 ЖК України, ст. 358 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та накладання зобов'язання на відповідача здійснювати щомісячно сплату по 1/3 частини сум від всіх комунальних послуг відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.