Справа № 2-1739/09
16 квітня 2009 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі, Клімовських С. А.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
встановив:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем у неї не склалося, проживають окремо з 2003 року, між ними відсутнє взаєморозуміння, що поступово призвело до втрати почуття любові та поваги, у зв'язку з чим подальше збереження сім'ї вважає неможливим. Відповідач фактично має іншу сім'ю, де у нього народилась донька.
У попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, проти примирення з відповідачем заперечувала та просила шлюб розірвати.
Відповідач позов визнав та не заперечував проти розірвання шлюбу в попередньому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову у попередньому судовому засіданні судове рішення ухвалюється в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 19 листопада 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Дипівською сільською радою Томашпільського району Вінницької області від 19 листопада 1995 року (а.с. 6); від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві 15 січня 1997 року (а.с. 7).
У попередньому судовому засіданні сторони підтвердили, що вони не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо з 2004 року, з того ж часу не ведуть спільного господарства, на примирення не згодні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що збереження сім'ї буде носити формальний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 19 листопада 1995 року Дипівською сільською радою Томашпільського району Вінницької області за актовим записом № 16, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 при оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито в розмірі 17 гривень на користь держави.
ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.