Справа № 2-4691/09
06 квітня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - судді Кравчук Т.С., при секретарі - Лахматовій С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, зобов'язання демонтувати встановлені засоби відео спостереження та заборони звертатися в усній або в іншій формі, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, яким просять стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000, 00 гривень, зобов'язати його демонтувати встановлені засоби відео спостереження, заборонити звертатися в усній або в іншій формі до членів їх родини, заборонити поширювати будь-яку інформацію про членів їх родини. Позивачі посилаються на те, що вони та відповідач мешкають на одній сходовій площадці в АДРЕСА_1 і відповідач неодноразово, без будь-яких причин наносив їм тілесні ушкодження, погрожував членам їх родини. Так 30 вересня 2006 року відповідач напав на позивача ОСОБА_1, наніс тілесні ушкодження дерев'яною булавою із шипами, на місце події була викликана міліція та швидка допомога, у міській клінічній лікарні № 2 ОСОБА_1 була проведена невідкладна хірургічна допомога По завершенню лікування він, ОСОБА_1, звернувся в органи міліції для притягнення до відповідальності ОСОБА_3 й пройшов судово-медичну експертизу. За декілька місяців до цієї події 16 червня 2006 року ОСОБА_4 напав на ОСОБА_2 і наніс їй тілесні ушкодження, що привело до її хвороби і лікування у невролога.
Позивачі зазначили, що конфлікти з відповідачем виникають на протязі двох років, провокує такі конфлікти ОСОБА_4, який неодноразово писав наклепи в міліцію на їх родину, встановив на сходовій площадці засоби відео-спостереження, цілодобово веде відео-спостереження за їх, позивачами, квартирою та членами їх родини, намагаючись спровокувати конфлікт з метою наступного «викриття». Позивачі вважають, що своїми незаконними діями відповідач заважає їм жити, вчитися і працювати, зберігати звичні відносини і стабільність у сім'ї, що спричиняє моральну шкоду, яка виражається в фізичних та моральних стражданнях, порушенні особистих немайнових прав, приниженні честі і достоїнства.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просить його задовольнити, обгрунтовує позовні вимоги, зокрема, статтею 270 ЦК України, згідно якої відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, та положеннями ст. 280 ЦК України, згідно яких якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Крім того, позивач посилається на норми ст. 1167 ЦК України, згідно яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив, що ніколи не наносив тілесних ушкоджень позивачам та членам їх родини, викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, що підтверджується постановою про відмову у порушені кримінальної справи від 29.03.2007 року. Відповідач зазначив, що між ним та позивачами давно склалися неприязні відносини, позивач ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності з приводу скоєння протиправних дій щодо нього, ОСОБА_4, й крім того, згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2006 року ОСОБА_1 було зобов'язано усунути напис на стіні біля його, відповідача, квартири, та стягнуто на користь ОСОБА_3 459, 6 гривень матеріальної шкоди і 1000, 00 гривень моральної шкоди. Відповідач пояснив, що ним дійсно встановлена камера відео-спостереження і направлена на його, відповідача, двері, та двері сусідки ОСОБА_5, яка про це його попросила з метою недопустимої агресивної поведінки сім'ї ОСОБА_1 проти неї та членів її родини. Відповідач вважає, що встановлення камери відео-спостереження є правомірним і відповідає передбаченим ст. 19 ЦК України засобам самозахисту свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань, й крім того, камера відео-спостереження є звичайним і широковживаним засобом попередження здійснення нападу на квартиру або таємного проникнення з протиправною метою будь-яких осіб.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають в квартирі АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_4 мешкає в квартирі № 20 цього будинку, квартири знаходять на одній сходовій площадці.
Як пояснили позивачі і відповідач та вбачається з матеріалів справи між сторонами склалися неприязні відносини й неодноразово виникали конфлікти.
Так з рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2006 року, за яким на користь відповідача ОСОБА_3 стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну і моральну шкоду, вбачається, що ОСОБА_1 скоїв протиправні дії щодо ОСОБА_3, а саме: на стіні біля квартири ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 зробив напис з образливими словами відносно ОСОБА_3
Крім того, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2005 року позивач ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за хуліганські дії, що сталися на сходовій площадці АДРЕСА_1.
Доводи позивачів щодо події, яка сталася 16 червня 2006 року на сходовій площадці та нанесення ОСОБА_3 позивачці ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, спростовуються постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від УІМ Приморського РВ ОМУ МВД України в Одеській області від 29.03.2007 року, з якого вбачається, що конфлікт виник між сусідами на сходовій площадці АДРЕСА_1, ОСОБА_2 знаходилася в стані алкогольного сп'яніння, була доставлена до відділку міліції, видимих тілесних ушкоджень вона не мала. Згідно акту № 2335 за 2006 рік судово-медичного обстеження ОСОБА_2 з її слів тілесні ушкодження були нанесені в ніч на 16 червня 2006 року сусідами, при цьому ОСОБА_3 в цей час знаходився в пологовому будинку, так як його дружина в 4 години 20 хвилин народила сина і він знаходився поруч.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи з вищенаведеного, та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні довести наявність неправомірної поведінки відповідача і спричинення моральної шкоди, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.
Натомість, будь-яких доказів стосовно нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та неправомірної поведінки в діях ОСОБА_3 суду не надано.
Щодо доводів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно порушення відповідачем ОСОБА_3 особистих немайнових прав шляхом поширення інформації щодо них, позивачів, та членів їх родини, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з нормами ст. 270 ЦК України одним із видів особистих немайнових прав фізичної особи є її право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі. У відповідності з ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
При цьому згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Пунктом 17 Постанови роз'яснено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
Суд вважає, що звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою на неправомірні дії іншої особи з метою захисту чи поновлення своїх прав та законних інтересів, якщо цей орган наділений власними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, зокрема звернення відповідача ОСОБА_4 та позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 із заявами до правоохоронних органів та суду, не може розцінюватися як поширення неправдивої інформації.
Крім того, суд вважає, що встановлення відповідачем ОСОБА_4 на сходовій площадці камери відео-спостереження є його правом щодо самозахисту свого цивільного права від порушень і протиправних посягань будь-яких осіб, що закріплене ст. 19 ЦК України. При цьому встановлення відповідачем камери відео-спостереження не заборонено законом та не суперечать моральним засадам суспільства. И крім того, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не навели суду жодного доказу щодо порушення їх суб'єктивних цивільних прав відповідачем ОСОБА_3 з приводу встановлення ним камери відео-спостереження.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивачів є необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 270, 275, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 10, 58, 59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -
У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, зобов'язання демонтувати встановлені засоби відео спостереження та заборони звертатися в усній або в іншій формі -відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про його оскарження до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про його оскарження.