Справа № 2o-54/09
08 квітня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси в складі: головуючої судді - Кравчук Т.С. при секретарі - Лахматової С. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участю зацікавленої особи ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області про встановлення факту, який має юридичне значення,
Заявник звернувся до суду з заявою в якої просить суд встановити юридичний факт, що він постійно, безперервно проживав на території України з березня 1991 року.
У судовому засіданні заявник та представник заявника заяву підтримали та пояснили суду, що на початку 1991 року батьки заявника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переїхали до його діда громадянина України ОСОБА_4 на постійне місце проживання.
Згідно до п. 9 Міжнародної Конвенції «Про права дитини» прийнятою резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20.11.1989 року, яка вступила в дію 02.10.1990 року -держави-учасники забезпечують, щоб дитина не розлучалася зі своїми рідними всупереч їх бажанням.
Так, на момент переїзду заявник був неповнолітньою дитиною та переїхав на територію України з своїми батьками.
У зв'язку з тим, що заявник був неповнолітньою дитиною і не мав паспорту де можливо було б зробити відмітку про постійне місце проживання за конкретною адресою, відмітки відносно його адреси зроблено не було.
У 1997 році заявник був зарахований до загальноосвітньої шкоди № 56 м. Одеси, яку закінчив та отримав атестат про загальну середню освіту.
Згідно ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - на іноземців та осіб без громадянства не поширюється загальний військовий обов'язок.
Але у 1998 році заявник був взятий на облік у Призивної дільниці Приморського району Одеської області, як призивний до армії, що підтверджує той факт, що він постійно проживав на законних підставах на території України.
У зв'язку з тим, що заявник переїхав на територію України неповнолітньою дитиною і за межі України не виїжджав паспорт громадянина Вірменії не отримував, та немає паспорта громадянина України.
Звернувшись до відповідних органів йому було відмовлено в отриманні паспорту та рекомендовано звернутися до суду для підтвердження факту його постійного проживання на території України, у зв'язку з чим заявник вимушений звернутися до суду з вказаною заявою.
Представник зацікавленої особи ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області до судового засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважає заяву обгрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на початку 1991 року батьки заявника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 переїхали до його діда громадянина України ОСОБА_4 на постійне місце проживання.
Згідно до п. 9 Міжнародної Конвенції «Про права дитини» прийнятою резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20.11.1989 року, яка вступила в дію 02.10.1990 року -держави-учасники забезпечують, щоб дитина не розлучалася зі своїми рідними всупереч їх бажанням.
Так, на момент переїзду заявник був неповнолітньою дитиною та переїхав на територію України з своїми батьками.
У зв'язку з тим, що заявник був неповнолітньою дитиною і не мав паспорту де можливо було б зробити відмітку про постійне місце проживання за конкретною адресою, відмітки відносно його адреси зроблено не було.
У 1997 році заявник був зарахований до загальноосвітньої шкоди № 56 м. Одеси, яку закінчив та отримав атестат про загальну середню освіту.
Згідно ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - на іноземців та осіб без громадянства не поширюється загальний військовий обов'язок.
Але у 1998 році заявник був взятий на облік у Призивної дільниці Приморського району Одеської області, як призивний до армії, що підтверджує той факт, що він постійно проживав на законних підставах на території України.
У зв'язку з тим, що заявник переїхав на територію України неповнолітньою дитиною і за межі України не виїжджав паспорт громадянина Вірменії не отримував, та немає паспорта громадянина України.
Звернувшись до відповідних органів йому було відмовлено в отриманні паспорту.
Згідно Закону України «Про громадянство України» - громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України.
Таким чином, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 -задовольнити, встановити юридичний факт, що він постійно, безперервно проживав на території України з березня 1991 року.
На підставі вище висловленого та керуючись ст. ст. 3, 118, 119-121, 234, 256, 258 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно, безперервно проживав на території України з березня 1991 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.