08.05.2023 Провадження по справі № 2/940/54/23
Справа № 940/952/22
Іменем України
08 травня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Студінської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2020 року по червень 2022 року у сумі 145114 грн. 22 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.04.2019 року Тетіївським районним судом Київської області у справі № 380/42/19 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з усіх видів доходу відповідача в розмірі 1/4 частини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року та до повноліття дитини.
На виконання зазначеного рішення суду Голосіївським РВ ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 58952790.
Однак, відповідач не виконує рішення суду у зв'язку з чим станом на 01.08.2022 року виникла заборгованість у розмірі 145114,22 грн.
За наявності заборгованості по аліментам, позивачка, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що за розрахунком позивачки за період з жовтня 2020 року по червень 2022 року становить 410495,12 грн. При цьому, враховуючи, що розмір пені за прострочення сплати аліментів має бути не більше 100 відсотків заборгованості, тому розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, становить 145114,22 грн.
За вказаних обставин, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24.10.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 01.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а. с. 48).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а. с. 49, 65).
Правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 квітня 2019 року у цивільній справі № 380/42/19 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з усіх видів доходу відповідача в розмірі 1/4 частини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року та до повноліття дитини (а. с. 9-12).
На виконання цього рішення 15 квітня 2019 року Тетіївським районним судом Київської області видано виконавчий лист, на підставі якого 10 травня 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренком М.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 58952790 (а. с. 13).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа № 380/42/19, наданим 01.08.2022 року старшим державним виконавцем Дудар Н.С., загальний розмір заборгованості станом на 01.08.2022 року становить 145114 грн. 22 коп. (а. с. 14-15).
Згідно з розрахунком неустойки за період з жовтня місяця 2020 року по червень 2022 року, зазначеним позивачкою у позовній заяві, загальний розмір неустойки за вказаний період становить 410495 грн. 12 коп.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 статті 7 Сімейного кодексу України - надалі СК України).
Відповідно до ч. 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Відповідно до ч. 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 статті 181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 статті 181 СК України).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. 3 статті 195 СК України).
Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 316/639/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
Так, суд бере до уваги надані позивачкою на виконання вимог ст. 81 ЦПК України докази, які свідчать про обов'язок відповідача своєчасно сплачувати аліменти на утримання дитини та про наявність заборгованості зі сплати аліментів, що відповідно є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України, зокрема стягнення неустойки.
Водночас, здійснений позивачкою розрахунок неустойки є також належним та допустимим доказом, оскільки методика розрахунку неустойки у ньому відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
Втім, оскільки розмір неустойки за прострочення сплати аліментів становить 410495 грн. 12 коп., що перевищує сукупний розмір заборгованості, у зв'язку з чим сума, яку позивачка заявляє до стягнення, становить 145114 грн. 22 коп., що відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України та не перевищує 100 відсотків заборгованості.
Разом з тим, суд зазначає, що всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, відповідачем, на якого покладено обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами своєї вини у виникненні заборгованості по аліментам, а на підтвердження обґрунтованості наведених доводів про сумнівність і недостатність наданих позивачкою доказів чи будь-яких доказів щодо предмету спору не надав суду.
Відтак, враховуючи наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2020 року по червень 2022 року у сумі 145114 грн. 22 коп.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки в ході судового розгляду суд дійшов висновку про задоволення позову у сумі 145114 грн. 22 коп., відтак, стягненню з відповідача на користь держави підлягає сума судового збору у розмірі 1451 грн. 14 коп.
Керуючись статтями 7, 141, 155, 181, 195, 196 СК України, статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 178, 264, 276, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2020 року по червень 2022 року в сумі 145114 (сто сорок п'ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 22 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1451 (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) гривень 14 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 16 травня 2023 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК