Справа № 369/2107/22
Провадження № 2/369/1359/23
Іменем України
08.05.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/2107/22 за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
Позивач ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2020 року, приблизно 02 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN POLO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині проспекту Перемоги зі сторони станції метро "Святошин" в напрямку станції метро "Житомирська" в місті Києві, неподалік будинку № 128/2 по проспекту Перемоги, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За даним фактом ДТП Головним управління Національної поліції України у місті Києві, 12.03.2020 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №: 12020100000000255 за ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 012-52-1012-2020 від 28.04.2020 року, при судовій експертизі трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що «смерть ОСОБА_5 1985 року народження настала від множинних переломів кісток скелету (хребта та гомілок), з ушкодженням внутрішніх органів (головного мозку легень, зв'язкового апарату органів) та шоком, на що вказують вищевказані тілесні ушкодження, нерівномірність кровонаправлення внутрішніх органів. Враховуючи, що всі зазначені ушкодження об'єднані одним механізмом травм (автомобільною травмою - зіткнення рухомого автомобіля з пішоходом) та виникли в короткий проміжок часу, тому оцінювати їх окремо в даному випадку не має сенсу. Усі вони мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5
29.07.2020 року Головним управління Національної поліції України у місті Києві, закрито кримінальне провадження №12020100000000255, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2020 року, про що винесено відповідну постанову.
Внаслідок смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті вищевказаної ДТП, дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, у розмірі та з підстав викладених нижче.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала на місці ДТП та була прямим причинним наслідком цієї пригоди. Даний факт підтверджується: свідоцтвом про смерть, довідкою про причину смерті, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, довідкою про ДТП, встановленими під час досудового розслідування даними які відображеними у постанові про закриття кримінального провадження (вищевказані документи додаються до позовної заяви), внаслідок загибелі чоловіка та батька, незважаючи на те, що пройшов вже деякий час, дружина з дітьми так і не змирились, з тим, що вони втратили рідну людину. Загиблий був невід'ємною частиною сім'ї: вірним чоловіком та люблячим батьком.
Позивач зазначає, що втрата чоловіка та батька несе непоправну втрату та глибокі страждання, які будуть переслідувати їх усе подальше життя. Важко описати ту біль і розпач, яку вони відчувають і досі. Після смерті чоловіка та батька у позивачів досить суттєво погіршився стан їх здоров'я. Загиблий часто сниться позивачам, через що останні втратили нормальний, спокійний сон, часто просинаються вночі.
Через постійне недосипання та постійний стресовий стан, позивачі відчувають постійну втому, а також моральну і фізичну виснаженість.
Діти часто плачуть через втрату батька, особливо, коли в їх поле зору попадають особисті речі загиблого, знов і знов їх поглинають емоції розпачу розгубленості та відчуття втрати, дружина важко переживає втрату чоловіка.
Батько досить багато свого часу проводив з дітьми. Він був невід'ємною частиною їх життя. Діти більше не зможуть проводити час із своїм батьком, відчувати його підтримку та любов.
Зокрема, сам факт втрати дітьми батька, а дружиною чоловіка є вкрай неприйнятним, та вніс непоправимі зміни в подальше їх життя, що відобразились моральних стражданнях, та погіршення їх здоров'я. Адже, тепер, вони не можуть розраховувати на його допомогу та підтримку. Вони вже не зможуть провести спільно час, як це було раніше.
Все це призводить до великих страждань, які не закінчаться ніколи, оскільки життєві ситуації, які трапляються в житті дітей пов'язані із присутністю батьків.
Отже, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати позивача довготривалий час, перенесених ними моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у їх життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан їх психологічного здоров'я, величину моральної шкоди позивачі: ОСОБА_1 , оцінює у 81 335,20 грн. (вісімдесят одна тисяча триста тридцять п'ять гривень 20 копійок); ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , оцінює у 81 335,20 грн. (вісімдесят одна тисяча триста тридцять п'ять гривень 20 копійок); ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , оцінює у 81 335,20 грн. (вісімдесят одна тисяча триста тридцять п'ять гривень 20 копійок).
З метою реалізації передбаченого законом права на відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, позивачем було реалізовано право на отримання страхового відшкодування від страховика.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN POLO", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "УАСК АСКА", відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 4783479, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Керуючись вище вказаними положеннями Закону № 1961-IV, представник позивача 12.04.2021 року повідомив Страховика про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом № 1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування, в яких просив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі: 11 335,20 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 20 копійок) - пов'язаного із заподіяною моральною шкодою, що належить ОСОБА_1 заподіяною смертю її чоловіка ОСОБА_5 ; 11 335,20 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 20 копійок) - пов'язаного із заподіяною моральною шкодою, що належить ОСОБА_3 заподіяною смертю його батька ОСОБА_5 ; 11 335,20 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 20 копійок) - пов'язаного із заподіяною моральною шкодою, що належить ОСОБА_2 заподіяною смертю її батька ОСОБА_5 (копії повідомлення про ДТП, заяви про виплату страхового відшкодування та документів, що підтверджують надсилання додаються до позовної заяви).
Станом на дату подання позовної заяви до суду позивачі: ОСОБА_1 отримала від страховика, належне їй страхове відшкодування спричиненої моральної шкоди у зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_5 у розмірі: 11 335,20 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 20 копійок); ОСОБА_1 отримала від страховика, належне ОСОБА_2 страхове відшкодування спричиненої моральної шкоди у зв'язку із смертю її батька ОСОБА_5 у розмірі: 11 335,20 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 20 копійок); ОСОБА_1 отримала від страховика, належне ОСОБА_3 страхове відшкодування спричиненої моральної шкоди у зв'язку із смертю його батька ОСОБА_5 у розмірі: 11 335,20 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 20 копійок).
Відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, якого визнано винним у скоєнні ДТП, відповідно до вимог ст. ст. 1187, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховою компанією, як страховиком, є особою, відповідальною за завдану позивачу шкоду.
Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
Згідно інформації отриманої із слів позивача та наданого позивачем повідомлення про відшкодування спричиненої шкоди, моральна шкода спричинена смертю його чоловіка та батька в результаті дії джерела підвищеної небезпеки не була відшкодована відповідачем у добровільному (досудовому) порядку.
З врахуванням вищевикладеного, враховуючи частку моральної шкоди, яка була відшкодована позивачу за рахунок страховика у загальному розмірі: 34 005,60 грн. (тридцять чотири тисячі п'ять гривень 60 копійок), то решта суми моральної шкоди завданої: ОСОБА_1 , внаслідок смерті її чоловіка в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить: (81 335,20 грн. - 11 335,20 грн. ) = 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 копійок); ОСОБА_2 , внаслідок смерті її батька в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача, в інтересах якої діє ОСОБА_1 , становить: (81 335,20 грн. - 11 335,20 грн. ) = 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 копійок); ОСОБА_3 , внаслідок смерті його батька в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , становить: (81 335,20 грн. - 11 335,20 грн. ) = 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 копійок).
На підставі вище наведеного, позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ): на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) 70 000,00 грн. моральної шкоди завданої смертю її чоловіка, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 70 000,00 грн. моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 70 000,00 грн. моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та понесені судові витрати.
20.07.2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження у справі.
23.01.2023 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до розгляду по суті.
08.05.2023 року позивачі та їх представники в судове засідання не з'явилися. До позовної заяви представником позивача було долучено клопотання, в якому останній просив здійснювати розгляд справи у його та позивачів відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та не заперечують проти винесення заочного рішення.
08.05.2023 року відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 12.03.2020 року, приблизно 02 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN POLO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині проспекту Перемоги зі сторони станції метро "Святошин" в напрямку станції метро "Житомирська" в місті Києві, неподалік будинку № 128/2 по проспекту Перемоги, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За даним фактом ДТП Головним управління Національної поліції України у місті Києві, 12.03.2020 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №: 12020100000000255 за ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 012-52-1012-2020 від 28.04.2020 року, при судовій експертизі трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що «смерть ОСОБА_5 1985 року народження настала від множинних переломів кісток скелету (хребта та гомілок), з ушкодженням внутрішніх органів (головного мозку легень, зв'язкового апарату органів) та шоком, на що вказують вищевказані тілесні ушкодження, нерівномірність кровонаправлення внутрішніх органів. Усі вони мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5
29.07.2020 року Головним управління Національної поліції України у місті Києві, закрито кримінальне провадження № 12020100000000255, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2020 року, про що винесено відповідну постанову.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також: особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був одружений та мав двох дітей, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 внаслідок загибелі чоловіка відповідно, зазнала моральних страждань, адже сам факт загибелі чоловіка беззаперечно свідчить про те, що вона відчуває від цієї обставини негативні наслідки морального та психологічного характеру, адже втратила близьку людину, а тому суд, враховуючи характер і обсяг моральних страждань позивача, пов'язаних зі смертю чоловіка, засади розумності й справедливості, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 , а саме в розмірі 70000,00 гривень кожному.
Одночасно, суд враховує перенесені неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , моральні страждання, пов'язані із втратою батька, і таку втрату не можливо відновити, зміною звичного ритму життя, подальше життя без рідної людини, та вважає, що справедливою компенсацією перенесених страждань буде стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 70000,00 гривень кожній дитині.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Також, позивачем заявлено про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в сумі 30000,00 гривень.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України професійна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
В обґрунтування вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу адвокат Лабик Р.Р., який діє в інтересах позивачів, надав копію договору про надання правничої допомоги № 24.01.2022-Ц/210 від 34.01.2022 року, копію замовлення на надання професійної правничої допомоги № 1 до копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 24.01.2022-Ц/210 від 34.01.2022 року та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2022 року.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи право суду зменшення розміру витрат на правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони, з яким до суду відповідач не звертався, суд не убачає підстав для відмови у стягненні таких витрат.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) 70000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди завданої смертю її чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 70000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди завданої смертю її чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 70000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід держави суму судового збору у розмірі 3150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 16.05.2023 року.
Суддя А.В. Янченко