12 травня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3635/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області:
- № 0378581-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 21832,50 грн;
- № 0378582-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 12145,50 грн;
- № 0378584-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 435,00 грн;
- № 0378583-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 3010,50 грн;
- № 0401889-2410-2410 від 30.08.2022 на суму 47592,42 грн;
- № 0378585-2410-2410 від 29.08.2022 на суму 8091,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно інформації з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та Реєстрів прав власності на нерухоме майно він є власником об'єктів нежитлової нерухомості. Враховуючи те, що він є власником об'єктів нерухомого майна, відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Прийняті відповідачем оскаржені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки зазначені об'єкти нежитлової нерухомості необхідно відносити до класу будівлі сільськогосподарського призначення в розумінні п.п. "ж" п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на них не повинен нараховуватись та сплачуватись.
Позивач звертає увагу, що відповідно до підпункту "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
На думку позивача, він підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, тому відповідно до підпункту "ж" п.п. 266.2.2 п.п. 266.2 ст. 266 ПК України, будівля зерноскладу, будівля корівника будівля майстерні, будівля складу ГСМ будівля прохідної, будівля кормоцеху не є об'єктом оподаткування.
Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просило у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач вказує, що для використання пільги передбаченої п.п. “ж” п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України будівлі, споруди мають відповідати таким умовам: належність до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; використовуються протягом звітного періоду за призначенням у господарській діяльності; не здані в оренду, лізинг, позичку іншим суб'єктам господарювання. Письмові докази, які були подані до суду, та на яких ґрунтується позиція позивача не підтверджують факт використання будівлі за призначенням.
Оскільки, дані нежитлові приміщення підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки на загальних підставах згідно до п. 266.3.2 ст. 266 ПК України, відтак ГУ ДПС У Чернівецькій області правомірно сформувало оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Сторони скористалися правом, передбаченим ст. ст. 163, 164 КАС України, та подали до суду заяви по суті.
З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 14.06.2004, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 18).
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД, в тому числі: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основний); 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що позивач є власником наступних об'єктів нерухомості, а саме:
- нежитлова будівля (будівля зерноскладу), загальною площею 1455,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля (будівля корівника), загальною площею 1794,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;
- нежитлова будівля (будівля майстерні), загальною площею 809,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля (будівля складу ГСМ), загальною площею 200,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля (будівля прохідної), загальною площею 29 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля (кормоцех), загальною площею 449,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 68 - 142).
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення форми “Ф”, якими позивачу за 2021 рік визначено суми податкових зобов'язань за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне вiд земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості”, зокрема:
- № 0378581-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 21832,50 грн за об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю (будівля зерноскладу), загальною площею 1455,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19);
- № 0378582-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 12145,50 грн за об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (будівля майстерні), загальною площею 809,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20);
- № 0378583-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 3010,50 грн за об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (будівля складу ГСМ), загальною площею 200,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22);
- № 0378584-2410-2410 вiд 29.08.2022 на суму 435,00 грн грн за об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (будівля прохідної), загальною площею 29 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21);
- № 0378585-2410-2410 від 29.08.2022 на суму 8091,00 грн за об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (кормоцех), загальною площею 449,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24);
- № 0401889-2410-2410 від 30.08.2022 на суму 47592,42 грн за об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (будівля корівника), загальною площею 1794,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 23).
Вказані рішення отримано позивачем в Електронному кабінеті платника, а також надіслано рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, які отримано 07.10.2022 (а.с. 44).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 01.09.2022 позивач звернувся із заявою до відповідача про скасування нарахування згідно вище наведених податкових повідомлень - рішень форми “Ф”, у зв'язку із тим, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було нараховано за будівлі сільського господарського призначення, а саме: будівля зерноскладу, будівля корівника, будівля майстерні, будівля складу ГСМ, будівля прохідної, будівля кормоцеху, які використовуються ним, як сільськогосподарським товаровиробником, безпосередньо в сільськогосподарській діяльності (а.с. 25 - 26).
За результатами розгляду заяви, 29.09.2022 відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. № 6984/6/24-13-24-02-05, в якому повідомлено про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень форми “Ф” від 29.08.2022 та від 30.08.2022, оскільки відповідно до наданих документів на право власності на вказані нежитлові приміщення відсутня інформація щодо віднесення даного нерухомого майна до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (а.с. 27 - 28).
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; х) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Отже, ПК України чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК).
Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів - платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, база оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або оригіналів документів платника податків, які підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна.
За приписами ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Положеннями п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, у п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавцем використано правову конструкцію, яка передбачає одночасно дві умови для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:
1) суб'єкт, який володіє об'єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником;
2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) повинен використовуватись безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.
Поняття ж "сільськогосподарський товаровиробник" визначено п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас, у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника встановлено виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.
Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.
Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу XII "Податок на майно".
Відповідно до п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст. Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Значно змістовнішим є визначення, надане Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України», згідно з яким сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування, вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що товарна сільськогосподарська продукція - це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації. Товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов'язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 14.06.2004, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД, в тому числі: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основний); 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до поданої 19.01.2022 податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021 рік, позивач у 2021 році здійснював підприємницьку діяльність згідно кодів КВЕД: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основний); 01.63 післяурожайна діяльність. Фактична чисельність найманий працівників у звітному періоді склала 6 чоловік. За наслідками здійснення господарської діяльності для платника єдиного податку третьої групи, позивач задекларував загальну суму доходу за звітній (податковий) період за ставкою 5% у розмірі 688808,59 грн та визначив суму податку за ставкою 5% у розмірі 344440,43 грн (а.с. 144 - 145).
Здійснення позивачем підприємницької діяльності за функціональним призначенням також підтверджується: відомостями про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 рік; свідоцтвами про реєстрацію машин (комбайн зернозбиральний); виписками по особовому рахунку позивача про оплату зерна, послуг по збиранню урожаю, придбання запчастин, ПММ, оренду земельних ділянок; реєстрами відправки зерна та іншої продукції з поля за 2021 рік форми № 77; фотофіксація (а.с. 146 - 147, 151 - 154, 155 - 158, 159 - 162).
Згідно визначення наведеного в п. 2.27 ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» державний аграрний реєстр - державна автоматизована інформаційна система збирання, обліку, накопичення, оброблення та надання інформації про виробників сільськогосподарської продукції та сільськогосподарську діяльність, яку вони здійснюють.
Державний аграрний реєстр ведеться за рахунок коштів державного бюджету з метою комплексного інтегрування відомостей про виробників сільськогосподарської продукції, їхні майнові, земельні, екологічні, трудові, фінансово-кредитні та інші права і характеристики.
Державний аграрний реєстр ведеться шляхом добровільного внесення виробниками сільськогосподарської продукції достовірних відомостей про себе та відображення відповідних актуальних відомостей у Державному аграрному реєстрі в порядку його електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та кадастрами.
Державний аграрний реєстр використовується також для електронної взаємодії між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою реалізації державної аграрної політики, зокрема в частині надання державної підтримки виробникам сільськогосподарської продукції.
Державний аграрний реєстр є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню (ст. 2-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»).
Судом встановлено, що позивач внесений до Державного аграрного реєстру. Згідно внесеної інформації по сільгоспвиробнику, позивач здійснює діяльність згідно кодів КВЕД: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основний); 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У Державному аграрному реєстрі також містяться відомості про використання позивачем 190 земельних ділянок на правах власності та оренди загальною площею 212,96 га (а.с. 148 - 150).
Наявність у позивача вищенаведених земельних ділянок на правах власності та оренди підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 68 - 142).
На переконання суду, сукупність наведених вище обставин та доказів підтверджує здійснення позивачем діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції.
При цьому, використання господарських приміщень та споруд, які перебувають у власності позивача, безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивача відповідачем не спростовується. Докази того, що позивач використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності, у справі відсутні.
Водночас, суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі № 0340/1905/18 у постанові від 01.10.2019, відповідно до якої пільга, встановлена п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач під час судового розгляду справи, довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу нараховано податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, враховуючи встановлені у справі обставини, оцінивши надані сторонами докази в підтвердження обґрунтування власних доводів, суд дійшов висновку, що позивач здійснює сільськогосподарську діяльність з метою виготовлення сільськогосподарської продукції, має у власності об'єкти нерухомого майна, які використовуються для виробництва та зберігання сільськогосподарської продукції, тому на позивача поширюються положення п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Задовольняючи позов, суд також враховує, що відповідачем, у зв'язку з тим, що належні позивачу об'єкти нерухомості не є об'єктами оподаткування згідно із п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, було відкликано (скасовано) наступні податкові повідомлення - рішення від 27.04.2020 № 0048343-5507-2410, № 0048345-5507-2410, № 0048346-5507-2410, № 0048348-5507-2410, № 0048343-5507-2410, від 29.11.2021 № 0574718-2405-2410, якими позивачу нараховано податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Наведена обставина підтверджується листами ГУ ДПС у Чернівецькій області від 26.06.2020 та 06.01.2022 (а.с. 29 - 30, 31).
Доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи по суті.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 5954,40 грн (а.с. 4).
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 5954,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72 - 77, 90, 139, 241, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0378581-2410-2410 вiд 29.08.2022.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0378582-2410-2410 вiд 29.08.2022.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0378583-2410-2410 вiд 29.08.2022.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0378584-2410-2410 вiд 29.08.2022.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0378585-2410-2410 від 29.08.2022.
7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0401889-2410-2410 від 30.08.2022.
8. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 5954,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 - А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ ВП 44057187).
Суддя В.К. Левицький