31 серпня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3081/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,
при секретарі - Стемковській О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Горобець О.М., Івахнов О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, рішення протиправним, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, -
25 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - відповідач 1), Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області (надалі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ УМВС України в Полтавській області №176 від 26.04.2010 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та наказу №124о/с від 26.05.2010 року в частині звільнення останнього з органів внутрішніх справ, поновлення на службі в органах внутрішніх справ на попередній посаді з 26.05.2001 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, згідно наказу № 124 о/с від 26.05.2010 року його звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі - Положення №114) за порушення дисципліни. Цей наказ винесено на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 176 від 26.04.2010 року. Разом з тим, позивач стверджує, що ніяких порушень дисципліни ним вчинено не було. Крім того, зауважував, що службове розслідування за зверненням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо неправомірних дій позивача проведено поверхнево без посилань на конкретні факти порушень.
Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях посилались на те, що позивачем грубо порушено Закон України "Про міліцію", Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ та Присягу працівника органів внутрішніх справ, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ та зобов'язання щодо чесного і сумлінного виконання покладених обов'язків, вимог Присяги, статутів та наказів. Зокрема, 15.04.2010 року позивач порушив вимоги п.6.14 та п.6.17.7 "Положення про службу дільничних інспекторів міліції в систем Міністерства Внутрішніх справ України" затвердженого наказом МВС України від 30.10.2003 року №1212 (далі - Положення №1212), а саме тривалий час не виходив на зв'язок з черговою частиною райвідділу та не повідомляв керівництво райвідділу про своє місцеперебування. Крім того, ОСОБА_1 під час проведення службової перевірки вводив в оману перевіряючих надаючи неправдиві свідчення про події які мали місце 15.04.2010 року в с.Оболоць та 16.04.2010 року в смт.Семенівка.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий 22.04.2002 року на службу в органи внутрішніх справ.
24 вересня 2002 року ОСОБА_1 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ, копія якої наявна у матеріалах справи.
За зверненням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працівниками ГУМВС України в Полтавській області було проведено службове розслідування стосовно неправомірних дій працівників міліції Семенівського Р.В. ГУМВС ОСОБА_1 та ОСОБА_8
За результатами проведеної перевірки складено висновок від 21.04.2010 року, який затверджено заступником начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_9
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 26 квітня 2010 року №176 "Про порушення чинного законодавства та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції Семенівського РВ" за порушення норм та вимог Закону України "Про міліцію", присяги працівника органів внутрішніх справ України, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України старшого дільничного інспектора міліції Семенівського РВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 124 о/с від 26 травня 2010 року "По особовому складу" згідно із Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ в порядку пункту 64 "є" (у запас за порушення дисципліни) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-114736) старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Семенівського РВ з 26 травня 2010 року.
Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку наказу ГУМВС України в Полтавській області №176 від 26.04.2010 року в частині звільнення з органів ОВС ОСОБА_1 та наказу №273 о/с від 07.12.2009 року, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про міліцію”, порядок та умови проходження служби в міліції, а також підстави звільнення зі служби регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 10 Положення №114, особи рядового і начальницького складу органів користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією країни та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
19.04.2010 року до ГУМВС України а Полтавській області надійшла заява від громадянки ОСОБА_7 яка просили притягти до кримінальної відповідальності працівників міліції Семенівського РВ ГУМВС ОСОБА_1 Р,В. та ОСОБА_8 які 15.04.2010 року та 16.04.2010 року шахрайським шляхом та зловживаючи службовим становищем вимагали від неї 200 доларів США. Також 19.04.2010 року аналогічна заява надійшла від громадянки ОСОБА_6 в якої вказані особи вимагали 500 грн.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Висновком від 21 квітня 2010 року службове розслідування за зверненням ОСОБА_6 та ОСОБА_10 щодо неправомірних дій працівників міліції Семенівського РВ ГУМВС закінчено та визнано таким, що мав місце факт порушення службової дисципліни з боку ОСОБА_1
Відповідно до висновку службового розслідування порушення дисципліни виразилося у наданні старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 недостовірних відомостей про події які мали місце 15.04.2010 року в с.Оболонь та 16.04.2010 року в смт.Семенівка. Також ОСОБА_1 без дозволу керівництва ДІМ та рійвідділу самовільно поїхав на адміністративну дільницю, яка ним не обслуговується та порушив вимоги п.6.14. та п.6.17.7 Положення №1212, а саме тривалий час не виходив на зв'язок з черговою частиною райвідділу 15.04.2010 року та не повідомляв керівництво райвідділу про своє місцеперебування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Досліджуючи обставини порушення позивачем службової дисципліни судом встановлено, що відповідно до наказу Семенівського РВ ГУМВС №22 від 28.01.2010 року про закріплення адміністративних дільниць за дільничими інспекторами за ОСОБА_1 закріплена дільниця №4 (сільські ради: Товстівська, Криворудська, Степанівська).
ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував своє перебування 15.04.2010 року в с.Оболонь та 16.04.2010 року в смт.Семенівка. Вказував, що він не порушував п.6.14. та п.6.17.7 Положення №1212, оскільки п.2 наказу Семенівського РВ №22 від 28.01.2010 р. встановлено, що друга зона обслуговування включає в себе дільниці №4, 5, 6 (до яких входять Оболонська та Семенівська сільські ради) закріплена за старшим лейтенантом ОСОБА_1 Дані твердження позивача відхиляються судом, оскільки адміністративна дільниця на території якої ОСОБА_1 уповноважений виявляти злочини та порушення, це дільниця №4 (сільські ради: Товстівська, Криворудська, Степанівська) в той час як дуга зона обслуговування яка включає в себе дільниці №4, 5, 6 закріплена за позивачем з метою аналітично - статистичної роботи. Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна одиниця смт.Семенівка несанкціоноване знаходження на території якої ставиться у вину позивачу навіть не закріплена за його зоною обслуговування.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що факти викладені в висновку службового розслідування від 21.04.2010 року щодо порушення позивачем службової дисципліни в частині не санкціонованого перебування на адміністративній дільниці яка за ним не закріплена, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Відповідно до абз.2 п. 6.14. Положення №1212 протягом усього робочого дня дільничний інспектор зобов'язаний у встановленому начальником міськ-, райоргану або начальником міліції громадської безпеки порядку підтримувати зв'язок з черговим по міськ-, райоргану і своїм безпосереднім керівником, відповідно до організаційної системи контролю за діяльністю дільничних інспекторів міліції.
Згідно із п.6.17.7. Положення №1212 дільничий інспектор підтримує постійний зв'язок з черговим по міськ-, райоргану, орієнтує працівників, закріплених за зоною, про зміни в оперативній обстановці та обставини скоєних злочинів.
У своїх поясненнях під час службового розслідування та в судовому засіданні ОСОБА_1 вказував, що не міг підтримувати постійний зв'язок з черговою частиною 15.04.2010 року, оскільки користується оператором мобільного зв'язку "Life" який не має покриття на території смт.Семенівка та ближніх сел.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про міліцію" встановлено, що державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.
Враховуючи права надані ОСОБА_1 ч.1 ст.6 вищенаведеного закону, як працівнику міліції, останній не був позбавлений можливості скористатися міським телефоном або іншим засобом зв'язку для виходу на зв'язок із черговою частиною.
Таким чином, встановлене спростовує твердження позивача щодо не виходу на зв'язок із черговою частиною з поважних причин. Відтак факти викладені у висновку службового розслідування від 21.04.2010 року щодо порушення позивачем п.6.14. та п.6.17.7 Положення №1212, що виразилося у не підтриманні зв'язку із черговою частиною без поважних причин, є обгрунтованими.
Крім того, судом встановлено, що постановою слідчого прокуратури Семенівського району Полтавської області від 31.06.2010 року (а.с. 31) відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно старшого лейтенанта міліції Семенівського РВ ОСОБА_1 за фактом зловживання ним службовим становищем під час затримання та незаконного позбавлення волі 15.04.2010 року 15.04.2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12ОСОБА_13, ОСОБА_14 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.146, 364 КК України у зв'язку з малозначністю вчиненого на підставі ч.2 ст.11 КК України. З пояснень позивача судом встановлено, що вищенаведена постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Відповідно до вищенаведеної постанови стосовно позивача відмовлено в порушенні кримінальної справи саме за малозначністю вчиненого, тобто встановлено факт зловживання ОСОБА_1 службовим становищем хоча і не у великих розмірах, що також є грубим порушенням Закон України "Про міліцію", Дисциплінарного статуту, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ, зобов'язань щодо чесного і сумлінного виконання покладених обов'язків, вимог Присяги працівника ОВС яку склав ОСОБА_1 (залучена до матеріалів справи).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем були вчинені дії які порушують службову дисципліну.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно із пунктом 64 Положення №114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 7 статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Частинами 12 та 15 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до Службової характеристики старшого дільничого інспектора Чорнобая Р.В. останній раніше допускав порушення службової дисципліни та у повсякденній діяльності не керується нормативними документами які регламентують діяльність ОВС зокрема Законом України "Про міліцію", присягою працівника ОВС, Кодексом честі та Етичним кодексом працівника міліції.
Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування за вчинення дисциплінарного проступку крайнього заходи дисциплінарного впливу ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та систематичного порушенням позивачем службової дисципліни.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у Відповідача 1 було достатньо правових підстав для звільнення відповідача з органів ОВС за порушення дисципліни.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних наказів покладено на відповідача.
В даному випадку відповідач довів правомірність своїх дій та прийняття ним спірних наказів.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, рішення протиправним, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2010 року.
Суддя Ф.Ф. Соколенко