29 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-351/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі - Мушук В.В.,
за участю:
представника позивача - Фурман Л.Н,, Спиця В.Я.
представника відповідача - Миськів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "Полтавабудматеріали" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
06 січня 2010 року позивач, Споживче товариство "Полтавабудматеріали" , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
У позові позивач просив визнати незаконними окремі дії Регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області (надалі по тексту -РВ ФДМУ) при приватизації Полтавського обласного комунального підприємства будівельних матеріалів; зобов'язати РВ ФДМУ привести накази № 402а-ПР від 18 червня 1996 року та № 182 від 30.07.2002 року та акти прийому-передачі державного майна відкритому акціонерному товариству «Полтавабудматеріали»від 11-19 серпня 1999 року у відповідність до вимог чинного законодавства України по приватизації і підприємництву та Цивільного кодексу України і бухгалтерських стандартів.
В подальшому позовні вимоги були представником позивача були змінені та уточнені.
Згідно останньої редакції уточнених позовних вимог позивач просив:
- зобов'язати відповідача вказати в наказі № 402а-ПР від 18.06.1996 року посади працівників Мало-Будищанського заводу будівельних матеріалів, як «Керівник структурного підрозділу», а не «директор підприємства»та «бухгалтер структурного підрозділу», а не «головний бухгалтер підприємства»;
- зобов'язати відповідача вказати в наказі № 182 від 30.07.2002 року перелік індивідуально визначеного майна (найменування, площа, марка, дані за технічним паспортом тощо), яке передається у власність ВАТ «Мало-Будищанський завод будівельних матеріалів», за виключенням майна мармурової дільниці по вул. Клінкерній, 1;
- зобов'язати відповідача вказати в Акті від 11 серпня 1999 року перелік індивідуально визначеного майна по вул. Клінкерній, 1 у м.Полтаві (найменування, площа, марка, дані за технічним паспортом тощо), яке передається у власність ВАТ «Полтавабудматеріали»;
- зобов'язати відповідача вказати в Акті від 30 липня 2002 року перелік індивідуально визначеного майна (найменування, площа, марка, дані за технічним паспортом тощо), яке передається у власність ВАТ «Мало-Будищанський завод будівельних матеріалів»;
- зобов'язати відповідача вказати в наказі № 212 -ПР від 19 липня 2005 року перелік ідивідуально визначеного майна по вул. Клінкерній, 1 у м.Полтаві (найменування приміщень, площа за технічним паспортом тощо), яке передається у власність ВАТ «Полтавабудметаріали».
В обгрунтування позову було покладено наступне. До 1992 року на території Полтавської області працювало декілька заводів будівельних матеріалів, які входили до складу Полтавського обласного будівельного виробничого об'єднання будівельних матеріалів «Полтавабудматеріали». В підпорядкування останньому наказом № 15-П від 13.03.1992 року було передано зі складу Мало-Будищанського дослідно-експериментального заводу будівельних матеріалів дільницю по виробництву плит із природного каменю у м.Полтава по вул. Клінкерній, 1. В подальшому було створено в березні 1992 року Полтавське державне підприємство будівельних матеріалів, якому передано відповідне майно. У травні 1994 року зареєстровано Полтавське обласне державне комунальне підприємство будівельних матеріалів, якому на баланс у тому числі було передано дільницю по виробництву плит із природного каменю у м.Полтава вул. Клінкерна, 1, що увійшла до складу виробничо-технологічного управління даного підприємства.
Наказом РВ ФДМУ № 329-ПР від 27.05.1996 року було створено комісію з підготовки до приватизації Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали». Наказом РВ ФДМУ № 402а-ПР від 18.06.1996 року було затверджено порядок приватизації цього підприємства, в т.ч. по підрозділах. Інвентаризація майна підприємства здійснювалася відповідною комісією станом на 1 січня 1996 року, та при приватизації використовувалися саме дані цієї приватизації. Приватизація здійснювалася на підставі балансу, наказом № 434-ПР від 27.06.1996 року було затверджено приватизаційні документи. 27.06.1996 року РВ ФДМУ було затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали»та план розміщення акцій. Одночасно на підставі наказу № 225-АТ від 16.07.1996 року РВ ФДМУ було створено ВАТ «Полтавабудматеріали», до статутного фонду якого було внесено майно, у т.ч. й майно дільниці по виробництву плит із природного каменю у м.Полтава вул. Клінкерна, 1. Правонаступником даного підприємства є СТ «Полтавабудматеріали», яке вважає, що такими діями та рішеннями РВ ФДМУ порушено його права та законні інтереси, оскільки, посилаючись на норми цивільного та земельного законодавства, законодавства про приватизацію, вказує на факт подальшого незаконного, як на думку позивача, продажу майна по вул. Клінкерній, 1 у м.Полтава ВАТ «Полтавський завод будівельних матеріалів». При цьому таке відчуження майна стало можливим завдяки порушенням, допущеним відповідачем при вчиненні оскаржуваних дій та винесенні оскаржуваних рішень, оскільки РВ ФДМУ не було вирішено питань прав на земельні ділянки, де знаходилось майно, що приватизувалося; не конкретизувало точний перелік індивідуально визначеного майна, що передавалося у процесі приватизації; неточно вказано найменування керівників структурних підрозділів, які приватизувалися, що дало можливість не уповноваженим особам в подальшому укладати угоди, пов'язані із розпорядженням майном.
На підставі таких мотивів позивач вважав за необхідне зобов'язати відповідача внести відповідні зміни в приватизаційні документи, стверджуючи при цьому, що про допущені останнім порушення йому стало відомо лише у грудні 2009 року з постанов господарських судів.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надавали пояснення на їх доведення, за змістом аналогічні вищевикладеному.
Відповідач проти позову заперечив. Представниками відповідача надано письмові заперечення та аналогічні за змістом пояснення у судовому засіданні.
У своїх запереченнях представники відповідача стверджували, що приватизація Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали»відбувалася по «спрощеній»процедурі, передбаченій Указом Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», яким передбачено, що розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється відповідно до даного Указу, визначається на підставі балансу відповідного об'єкту та результатів останньої повної інвентаризації його майна. Діючи у спосіб, приписаний вказаним нормативним актом РВ ФДМУ було прийнято рішення про приватизацію, створено відповідні підприємства, затверджено акти оцінки вартості цілісних майнових комплексів підприємств та визначено ціну продажу цих підприємств. На момент приватизації чинним законодавством не було передбачено складення актів передачі державного майна з конкретним (індивідуально визначеним) найменуванням переданого майна, тому РВ ФДМУ діяв у спосіб та на підставах, передбачених чинним законодавством.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
До 1992 року на території Полтавської області працювало декілька заводів будівельних матеріалів, які входили до складу Полтавського обласного будівельного виробничого об'єднання будівельних матеріалів «Полтавабудматеріали». В підпорядкування останньому наказом № 15-П від 13.03.1992 року було передано зі складу Мало-Будищанського дослідно-експериментального заводу будівельних матеріалів дільницю по виробництву плит із природного каменю у м.Полтава по вул. Клінкерній, 1. В подальшому в березні 1992 року було створено Полтавське державне підприємство будівельних матеріалів, якому передано відповідне майно. У травні 1994 року зареєстровано Полтавське обласне державне комунальне підприємство будівельних матеріалів, якому на баланс у тому числі було передано дільницю по виробництву плит із природного каменю у м.Полтава вул. Клінкерна, 1, що увійшла до складу виробничо-технологічного управління даного підприємства.
Наказом РВ ФДМУ № 329-ПР від 27.05.1996 року було створено комісію з підготовки до приватизації Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали».
Наказом РВ ФДМУ № 402а-ПР від 18.06.1996 року було затверджено порядок приватизації цього підприємства, в т.ч. по структурних підрозділах. Згідно п. 4 цього Наказу, розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених на базі державних підприємств, визначено на підставі балансу станом на 01.04.1996 року.
Наказом № 434-ПР від 27.06.1996 року було затверджено приватизаційні документи.
27.06.1996 року РВ ФДМУ було затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали»та план розміщення акцій. Одночасно на підставі наказу № 225-АТ від 16.07.1996 року РВ ФДМУ було створено ВАТ «Полтавабудматеріали», до статутного фонду якого було внесено майно у вигляді цілісного майнового комплексу згідно балансу Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали»станом на 01.04.1996 року.
Згідно Акту передачі державного майна від 11.08.1999 року, РВ ФДМУ передано ВАТ «Полтавабудматеріали»державне майно Полтавського обласного державного комунального підприємства «Полтавабудматеріали»загальною вартістю 22751775 тис. крб., при цьому в акті вказано основні фонди, оборотні засоби і т.ін., тобто майно не індивідуалізовано.
Наказом № 182-ПР від 30 липня 2002 року на підставі Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом ФДМУ № 906 від 24 травня 2002 року, РВ ФДМУ було затверджено перелік нерухомого майна, що було передано у власність відкритому акціонерному товариству при приватизації Мало-Будищанського заводу будівельних матеріалів.
Судом було витребувано та досліджено у судовому засіданні матеріали приватизаційних справ вищезгаданого підприємства, якими підтверджено фактичні обставин приватизації таким чином, як їх викладають сторони.
Суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній спір про фактичні обставини справи, має місце спір про застосування норм законодавства, яке підлягало застосуванню на момент здійснення приватизації.
При цьому, аналізуючи фактичні обставини справи на предмет їх відповідності приватизаційного законодавства, суд погоджується з твердженням відповідача, що незважаючи на відсутність визначення РВ ФДМУ у приватизаційних документах індивідуально визначеного майна, що передавалося новоствореним підприємствам в ході приватизації, цей державний орган діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, в даному разі Указом Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року.
Суд відкидає твердження позивача про те, що про оскаржувані дії та рішення йому стало відомо лише в грудні 2009 року, так як до матеріалів справи долучені рішення господарських судів по справах за позовами СТ «Полтавабудматеріали»про визнання права власності на те ж майно, про втрату якого у зв'язку з порушеннями відповідача, стверджував позивач у даній справі. При цьому з текстів судових рішень можливо зробити висновок про те, що позивачу з квітня місяця 2006 року та на час розгляду справ господарськими судами було відомо про ті обставини здійснення приватизації, якими він обґрунтовував позовні вимоги.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк статтею 99 КАС України.
Згідно ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
У даному разі відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з огляду в тому числі й на пропущення строку звернення до суду, при цьому суду не наведено позивачем даних й не надано доказів, які б свідчили про поважність пропущення такого строку.
Тому суд застосовує ч. 1 ст. 100 КАС України та приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2010 року.
Суддя І.С. Шевяков