Справа № 1-91/10
м. Володимир-Волинський 31 серпня 2010 року
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
під головуванням - судді Артиша Я.Д.
при секретарях Сацюк О.В.. Попко С.C.,
за участю прокурора Приймачка В.В.,
потерпілого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Володимир-Волинський кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Євпаторія АР Крим, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, не працює, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,
Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді старшого інспектора ДПС групи дорожньо-патрульної служби ВДАІ (з обслуговування смт. Іваничі і району) та автомобільно-технічної інспекції ВДАІ УМВС України у Волинській області, являючись службовою особою - представником влади, був наділений обов'язками: відповідати за організацію роботи по розшуку викраденого автомототранспорту, затримувати водіїв і пасажирів ТЗ, які підозрюються у вчиненні злочину чи правопорушення, або, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, при взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху суворо дотримуватись законності, чіткого виконання своїх обов'язків під час ведення розмови з громадянами, а також іншими, передбаченими функціональними обов'язками співробітників відділення ДАІ (з обслуговування смт. Іваничі і району) та автомобільно-технічної інспекції ВДАІ УМВС України у Волинській області.
Так, 08 листопада 2008 року, невстановлені досудовим слідством особи, на початку 24 год. в районі гаражного кооперативу сел. Жовтневе зняли державні (реєстраційні) знаки НОМЕР_2 з автомобіля "Опель-Аскона", яким в цей вечір керував ОСОБА_2 і вподальшому , при невстановлених досудовим слідством обставинах, передали ОСОБА_4
Для вирішення питання по поверненню номерних знаків ОСОБА_2 звернувся за допомогою до ОСОБА_5, після чого разом звернулися за допомогою до ОСОБА_6, під час розмови з яким повідомили, що ймовірно номерні знаки могли зняти працівники ДАІ. 09 листопада 2008 року ОСОБА_6, з питанням повернення номерних знаків, звернувся до свого знайомого ОСОБА_4 - старшого інспектора ДПС групи дорожньо-патрульної служби ВДАІ (з обслуговування смт. Іваничі та району) та АТІ ВДАІ УМВС України у Волинській області, оскільки вважав, що останній, в силу своїх службових повноважень, дане питання може вирішити. ОСОБА_4, під час телефонної розмови з ОСОБА_6, поставив вимогу, що за винагороду в сумі від 500 до 700 грн. вирішить питання по поверненню реєстраційних знаків НОМЕР_2. Для подальшого вирішення даного питання ОСОБА_6 залишив ОСОБА_5 номер мобільного телефону ОСОБА_4 НОМЕР_1 та повідомив останнього про те, що подальші переговори по поверненню номерних знаків з ним будуть проводити хлопці, які його просили про допомогу і їм залишив номер його мобільного телефону "Київстар".
На наступний день, 10 листопада 2008 року, ОСОБА_4, під час телефонної розмови з ОСОБА_5, поставив вимогу, що за повернення номерних знаків їм з ОСОБА_2 потрібно заплатити 800 грн., інакше номерні знаки передасть начальнику ВДАІ, тим самим умисно створивши умови за яких ОСОБА_2 вимушений був передати йому 800 грн. з метою запобігання вподальшому шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів по керуванню транспортним засобом.
З метою викриття злочинця, 10.11.2008 року ОСОБА_2 звернувся у ВВБ (у Волинській області) СВБ ГУБОЗ МВС України.
Так, ОСОБА_4, переслідуючи корисливу зацікавленість, з метою власного збагачення, діючи з використанням наданої йому влади чи службового становища за невжиття заходів по передачі номерних знаків НОМЕР_2 начальнику ВДАІ та їх повернення, шляхом вимагання, 10 листопада 2008 року, близько 20 год., біля магазину будівельних матеріалів, що в районі Нововолинського молокозаводу за адресою Іваничівське шосе, 5, в присутності ОСОБА_2, за повернення йому номерних знаків від автомобіля "Опель-Аскона", одержав від ОСОБА_5 хабар в сумі 120 дол. США (еквівалент 695,81 грн. по курсу НБУ станом на 10.11.08), після чого поставивши вимогу про передачу додатково 20 дол., шляхом вимагання, одержав від останнього хабар в сумі 100 грн.
Вказані умисні дії ОСОБА_4, органами досудового слідства кваліфіковано, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, які виразились в одержанні службовою особою хабара, поєднаного з вимаганням.
Обвинувачення підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України ґрунтується на наступних доказах, про які зазначено в обвинувальному висновку: показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, експерта ОСОБА_19; протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин; актом комісії від 10.11.2008 року; списком співробітників ДАІ (з обслуговування смт. Іваничі та району), наказом № 165 о/с від 08.11.2007 року, функціональними обов'язками ВДАІ (з обслуговування смт. Іваничі та району); протоколом огляду номерних знаків від 10.11.2008 року; заявою ОСОБА_2 про надання відбитків пальців рук; стенограмою розмови з диктофону марки OLIMPUS; висновком спеціаліста № 20 від 18.01.2009 року; роздруківкою вхідних та вихідних телефонних з'єднань мобільних телефонів; слідами пальців рук на п'яти липких стрічках, виявлених на номерних знаках; висновком експерта № 55 від 26.03.2009 року; протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2; копією з журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються; довідкою Ощадного банку про офіційний курс долара; протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_18; фототаблицями до протоколу огляду місця події від 10.11.2008 року; висновком експерта № 201 від 07.10.2009 року; висновком службового розслідування від 23.03.2010 року; листом ДАІ №11/1925 від 23.03.2010 року; роздруківками комп'ютерної бази системи "Армор"; а також показаннями свідка ОСОБА_20, допитаного в судовому засіданні за клопотанням прокурора.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винність у інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що жодного відношення до даного злочину немає, докази, які зібрані досудовим слідством щодо нього із порушенням закону та базуються тільки на припущеннях, а тому вважає їх недопустимими. Вказує, що в час вчинення злочину, в якому його обвинувачують, перебував у м. Володимир-Волинський в будинку ОСОБА_12 та ОСОБА_18, де вживав спиртні напої, після чого останні завезли його в смт. Іваничі на збір особового складу працівників ДАІ, тай взагалі в його посадові обов'язки не входило зняття чи передача номерних знаків до автомобілів. Заперечував факт розмови з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по мобільному телефону про будь-які номерні знаки та можливість їх повернення.
В ході судового розгляду даної кримінальної справи, обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, яке пред'явлено органами досудового слідства, на підставі тих доказів, які зібрані під час досудового слідства, додаткового розслідування і перевірені судом, не знайшло свого належного підтвердження.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернувся в правоохоронні органи з протоколом усною заявою (повідомленням) про злочин, з приводу того, що 10 листопада 2008 року співробітники ДАІ за позитивне вирішення питання про повернення номерних знаків вимагають хабар в розмірі 800 грн. і ця сума для нього є значною, яка стала приводом для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (т. 1 а. с.4, 6, 12).
Вказана заява ОСОБА_2, 10 листопада 2008 року в період часу між 13-14 год. прийнята старшим оперуповноваженим в ОВС 2-го відділу ВБ у Волинській області ОСОБА_20 та того ж дня о 21 год. 10 хв. була зареєстрована в ЖРЗПЗ Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області за № 1484 (т. 1 а. с. 150, 151).
При цьому, на звороті своєї заяви ОСОБА_2 у відповідь на запитання в графі № 5 зазначив, що особу, яка вчинили даний злочин впізнати може по обличчю, даний чоловік був у формі працівника ДАІ.
Проте, дана обставина не узгоджується із змістом самої заяви потерпілого, оскільки в ній вказувалось про злочин, який може відбутись та який можливо попередити.
Разом з тим, із показань ОСОБА_2 слідує, що вже 09 листопада 2008 року йому стало відомо ім'я працівника ДАІ на ім'я "ОСОБА_4" від свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтвердили останні.
А саме ОСОБА_6 показав, що дзвонив до інспектора ДАІ на ім'я "ОСОБА_4" з приводу вирішення питання про повернення номерних знаків, а ОСОБА_5 отримував телефон "ОСОБА_4" від ОСОБА_6 та зв'язувався з ним по телефону 09 та 10 листопада 2008 року.
Отже, ОСОБА_2 ще до відібрання у нього заяви про злочин, було відомо ім'я працівника ДАІ "ОСОБА_4", однак в тексті самої заяви значиться, що хабар вимагають працівники ДАІ, але на її звороті у відповіді на запитання у графах № № 6, 7: чи підозрюється хто-небудь та чи були очевидці вчинення злочину не вказано будь-яких даних.
Із витягу комп'ютерної бази "Аrmor" Іваничівського РВ вбачається, що хабар вимагають саме співробітники Іваничівського ВДАІ, а місцем скоєння злочину значиться вул. ОСОБА_22, датою скоєння -10.11.2008 року 15 год. 00 хв., а часом скоєння злочину 12-18 год., при цьому вказується час виїзду слідчо-оперативної групи 10.11.2008 року о 21 год. 15 хв. на місце події (т. 2 а. с. 23).
Сам факт звернення та реєстрації заяви про злочин підтвердили в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, а також свідки ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та оперативний черговий ОСОБА_13
Таким чином, дані, які містяться в прийнятій заяві не відповідають та суперечать іншим, встановленим в суді обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, тай показань самого свідка ОСОБА_5, що ініціатором звернення до працівників УБОЗ із заявою про викриття злочинців був він та займався організацією передачі грошей, безпосередньо звертався до знайомого оперуповноваженого ВБ ОСОБА_20, проводив переговори по телефону з працівником на ім'я "ОСОБА_4" з приводу повернення номерних знаків за необхідну суму винагороди, він же передавав гроші, які йому ж належали.
Проте, ОСОБА_5 не являється власником автомобіля "Опель-Аскона" з якого зникли номерні знаки, як і потерпілий ОСОБА_2, який керував автомобілем на підставі тимчасового реєстраційного талону, оскільки він належить на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ - ОСОБА_23 (т. 1 а.с.35-37).
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що безпосередньо у нього ніхто винагороди не вимагав, своїх коштів він не передавав особі, яка вимагала їх.
Однак, саме ОСОБА_2 з вищезазначеною заявою звертався в правоохоронні органи і його органами досудового слідства визнано потерпілим по справі (т.1 а. с. 202).
При цьому, з показань свідка ОСОБА_20, тай самих матеріалів дослідчої перевірки слідує, що останнім за заявою ОСОБА_2 будь-яких оперативно-розшукових дій не вчинялось, зокрема, встановлення особи, яка вимагає кошти, огляд та видача грошових купюр для проведення відповідних дій, фіксування розмов на технічні носії до передачі та під час передачі хабара та інше.
Із списку співробітників ДАІ (з обслуговування смт. Іваничі та району), наказу № 165 о/с від 08.11.2007 року та функціональних обов'язків ВДАІ (з обслуговування смт. Іваничі та району) слідує, що дійсно ОСОБА_4 перебував на посаді старшого інспектора ДПС групи дорожньо-патрульної служби ВДАІ (з обслуговування смт. Іваничі і району) та автомобільно-технічної інспекції ВДАІ УМВС України у Волинській області із визначеними посадовими обов'язками за територіальністю, однак згідно заяви потерпілого ОСОБА_2 хабар вимагали працівники ДАІ, а з його показань слідує, що місцем заняття номерних знаків є сел. Жовтневе, а місце передачі хабара район Нововолинського молокозаводу, що не входять в обов'язки ОСОБА_4 по обслуговуванню цих територій (т. 1 а. с. 23, 28-34).
Згідно акту комісії від 10 листопада 2008 року вбачається, що на оголошений збір особового складу ДАІ о 19 год. 58 хв., ОСОБА_4 вчасно не прибув, як показав останній, у нього того вечора розрядились батареї мобільного телефону, а отримавши інформацію про виклик терміново виїхав в смт. Іваничі, про що, в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 22).
Однак, причини оголошення такого збору в акті не значилось, свідкам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на той час також не було повідомлено у зв'язку з чим оголошено збір.
При цьому, свідок ОСОБА_14 суд показав, що складав акт комісії безпосередньо він, а не начальник ОСОБА_24, хоча особою яка нібито його склала записано останнього.
Разом з тим, в обвинуваченні ОСОБА_4 часом події зазначено - близько 20 год., сама ж заява потерпілого, як вже раніше згадувалось зареєстрована в ЖРЗПЗ Іваничівського РВ о 21 год. 10 хв., а свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14, а також ОСОБА_5, тай сам потерпілий ОСОБА_2 підтвердили, що переслідували автомобіль "ОСОБА_4" та добирались з місця події до Іваничівського РВ.
Таким чином, встановлені судом обставини, суперечать тим даним, які вказані в складеному акті комісії.
Обвинувачення про отримання ОСОБА_4 хабара, поєднаного з вимаганням в сумі 120 дол. США та 100 грн. обґрунтоване також показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5
Показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що він залишив автомобіль близько 24 год. 08.11.2008 року, так як побачив наряд ДАІ і не мав документів, а коли повернувся, не виявив номерних знаків, не є підтвердженням того, що ці номерні знаки були отримані підсудним у зв'язку із його службовою діяльністю.
Проте, органи досудового слідства так і не встановили обставин при яких були зняті номерні знаки із автомобіля "Опель-Аскона" і в який спосіб вони потрапили до підсудного ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 193, 211, т. 2 а. с. 159).
Поряд з цим, самі ж показання потерпілого, свідків містять суттєві протиріччя щодо обставин передачі номерних знаків від автомобіля та їх доставляння до приміщення паспортного столу.
Зокрема, свідок ОСОБА_14 суду показав, що біля автомобіля темного кольору бачив трьох людей, у одного відблискував формений одяг, але поверх була накинута цивільна куртка, однак в іншому судовому засіданні показував, що бачив чоловіка у форменому одязі працівника ДАІ поблизу автомобіля "Нісан-Альмера" (т. 2 а. с. 42), а під час досудового слідства вказував, що чоловік був вдягнений в міліцейські штани, пізніше повідомляв, що ще міліцейську куртку (т. 1 а. с. 188, т. 2 а. с. 162).
В суді свідок ОСОБА_5 показав, що особа, яка передала номерні знаки ОСОБА_2 була одягнена в формений одяг темно-синього кольору, а в іншому судовому засіданні у форменому одязі працівника ДАІ, а саме - у формених штанах та сорочці з коротким рукавом (т. 2 а. с. 39), в ході досудового слідства, що мужчина був вдягнений у формений одяг працівника міліції, куртку та штани (т. 2 а. с. 159-161).
Також він же, зазначив, що після передачі грошей під'їхав ОСОБА_20, ОСОБА_4 побачивши його відразу поїхав, а тому вони поїхали за ним в машині ОСОБА_20 і номерні знаки ОСОБА_2 залишив на сейфі в Іваничах, в іншому судовому засіданні він показав, що коли ОСОБА_4 вже від'їхав, до них під'їхав ОСОБА_20 і забрав номерні знаки в ОСОБА_2, після чого вони поїхали слідом за підсудним (т. 2 а. с. 39), хоча потерпілий ОСОБА_2 вказував, що номерні знаки залишив на сейфі в приміщенні Іваничівського РВ УМВС у Волинській області.
Суду свідок ОСОБА_20 зазначив, що під'їхавши залишив машину і пішки підходив до місця, де бачив передачу номерних знаків працівником ДАІ у форменому одязі у якого були наклейки, але точно ствердити що це були номерні знаки не може, його колеги під'їхали пізніше, а тому не могли бачити факт передачі номерів та грошей, номери взяв під кофту ОСОБА_5 Однак, в попередньому судовому засіданні свідок ОСОБА_20 вказав, що він під'їхав після передачі грошей і того хто їх брав не розгледів, бо було темно, бачив лише що він у формі працівника ДАІ (т. 2 а. с. 39).
Під час досудового слідства свідки ОСОБА_15 (т. 1 а. с 189) та ОСОБА_14 (т. 1 а. с. 188), зазначили, що під'їхавши до місця вказаного ОСОБА_2, побачили трьох осіб, один з яких був у формених штанах і передав іншому якийсь предмет, після чого сів за кермо автомобіля "Нісан" і швидко виїхав в напрямку смт. Іваничі. Вказаний автомобіль ними переслідувався близько 7 км.
В судовому засіданні дані свідки зазначили, що вони бачили, як передавались номерні знаки і автомобіль "Нісан" ними не переслідувався, а просто спробували поїхати за ним, однак ні ОСОБА_15, ні ОСОБА_14 не вказували на передачу коштів за повернення номерних знаків.
В зв'язку із наявними протиріччями в показаннях зазначених свідків, не узгодженість показань між собою, правдивість їхніх свідчень викликає сумнів.
Крім того, як вбачається із обвинувального висновку, одними із доказів винуватості ОСОБА_4 у вчинені злочину, є протоколи допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проведених під час досудового слідства (т. 1 а. с. 82, 85), однак зазначені свідки 16 березня 2009 року допитувались слідчим прокуратури одночасно, а тому ці докази суд вважає взагалі недопустимими.
В ході перевірки доказів в судовому засіданні з'ясовано, що ряд з них здобуто під час дізнання та досудового слідства із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому їх слід вважати недопустимими.
Так, згідно протоколу огляду від 10 листопада 2008 року в приймальні паспортного столу Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області в період часу з 22 год. 00 хв. по 22 год. 40 хв. о/у в ОВС 2-го відділу ВБ ОСОБА_14 оглянуто державні реєстраційні знаки НОМЕР_2 в кількості двох пластин, які знаходились в лівому куті приміщення на металевому сейфі (т. 1 а. с. 24).
З даного протоколу огляду вбачається, що виявлені на пластинах сліди пальців рук перекопійовано за допомогою прозорою липкої стрічки на аркуш паперу формату А-4.
Однак, із показань ОСОБА_25, дані номерні знаки ним були додані до пояснень, які відбирав у нього оперуповноважений відділу ВБ ОСОБА_20 з приводу заяви в приміщенні міліції, хоч такі відбирались в м. Нововолинськ (т. 1 а. с. 15-17).
Із показань ОСОБА_5 слідує, що ці номерні знаки ОСОБА_20 забрав, коли під'їхав після передачі ним грошей ОСОБА_4, а з його ж пояснень від 10 листопада 2008 року вбачається, що "ОСОБА_4" їх передав йому (т. 1 а. с. 13-14).
В судовому засіданні ОСОБА_5, так і ОСОБА_2 ствердили, що вони були присутні як оглядали номерні знаки, знімали відбитки пальців, фотографували та упаковували, проте у протоколі їх не зазначено учасниками.
Вищевказані номерні знаки речовими доказами не визнавались та не долучалось до справи, повторно їх не оглядалось, однак 14 листопада 2008 року були повернуті працівниками ВВБ потерпілому ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 46).
Свідок ОСОБА_14 показав, що протокол складено ним, але огляд проводив спеціаліст-експерт ОСОБА_19, який підтвердив, що після огляду номерних знаків, здійснив обпилення, переніс сліди на аркуш паперу формату А-4, які упакував в різні поліетиленові пакети, опечатав і скріпив підписами понятих та своїм.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що був запрошений понятим під час огляду номерів, проводилось фотографування, йому роз'яснювали процесуальні права, були виявлені сліди пальців рук на номерах, їх зняли і опечатали, він підписувався в протоколах і на бірках.
З оголошених показань свідка ОСОБА_17, які він давав в ході додаткового розслідування 11 березня 2010 року слідує, що він був присутнім при огляді, було знято відбитки з номерів та речові докази опечатано, про що він поставив підписи в протоколі та на бірках і все відбувалось без зауважень (т. 2 а. с.158).
Разом з тим, дані показання не узгоджуються із його показами, які він дав в судовому засіданні 16 вересня 2009 року, зокрема, що він перебував на підпитку, а тому точно не пам'ятає обставин зняття відбитків пальців рук з номерних знаків (т. 2 а. с. 49), дану обставину перебування свідка в стані сп'яніння під час проведення слідчої дії підтвердив свідок ОСОБА_15
Крім того, в самому протоколі огляду, дані про поміщення виявлених слідів пальців рук та номерних знаків в поліетиленові пакети відсутні.
Вподальшому виявлено суттєві розбіжності як між текстом зазначеним на бірці після висновку спеціаліста (т. 1 а. с. 53-54) і текстом на бірці про надходження на експертизу, так і розміром бірок (т. 1 а. с. 112).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що за невідомих обставин змінилось опечатування речових доказів у період між проведенням експертного дослідження №20 від 18.01.2009 року та проведенням дактилоскопічної експертизи № 55 від 26.03.2009 року.
Оскільки очевидні факти порушення порядку одержання, фіксації і зібрання доказу, виявлення слідів пальців рук підсудного на досліджених зразках, не мають юридичного наслідку і не можуть бути належним доказом.
У висновку службового розслідування від 23.03.2010 року за фактом зміни опечатування речових доказів зазначено, що в даному випадку допущено описку та помилково внесенні дані, а тому провадження припинено (т. 2 а. с. 117-120).
Разом з тим, висновок експерта № 201 від 07.10.2009 року (т. 2 а. с. 52-60) не спростовує вищевикладене, оскільки номерні знаки, з яких було проведено зняття відбитків пальців рук, не було доручено до справи як речовий доказ та вподальшому без повторного огляду, передчасно повернуто потерпілому ОСОБА_2, а тому вони на час проведення додаткової експертизи втратили доказову інформацію.
Як одним із доказів винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, вказано роздруківку телефонних з'єднань 09.11.2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та 10.11.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, однак досудовим слідством не здобуту тексту самих розмов.
В свою чергу, підсудній не заперечив можливості ведення розмов по мобільному телефону з знайомим ОСОБА_6, проте, ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_5, як особа йому невідома, контакту по телефону з приводу повернення номерних знаків з ним не мав. Разом з тим, не виключає, що побачивши незнайомий йому номер міг по ньому передзвонити.
Оскільки існує технічна можливість тривалого фіксованого телефонного з'єднання між абонентами і при відсутності будь-якої розмови між ними, відсутні текст переговорів та предмет розмови, даний доказ неможливо використати як достовірний.
Як доказ винності ОСОБА_4 у пред'явленому обвинуваченні, органами досудового слідства вказано стенограму розмови, яку зроблено на диктофон марки OLIMPUS, належному потерпілому ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 48-49).
Вказаний диктофон із записом розмови, ОСОБА_2 додано до своїх додаткових пояснень від 15 листопада 2008 року, які відбирав у нього ст. о/у ОВС 2-го відділу ВБ ОСОБА_20, проте його оглянуто та визнано речовим доказом по справі слідчим прокуратури тільки 20 лютого 2009 року (т. 1 а. с. 92-96), хоча згідно супровідного листа від 16.01.2009 року №06/2-15с в додатку до матеріалів вказувалося про пакет з цифровим диктофоном, опечатаний печаткою СВБ ГУБОЗ України в області (т. 1 а. с. 7).
Таким чином, оскільки стенограму розмови здобуто із порушенням закону, вона не може бути допустимим доказом в справі.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_18 ствердили, що ОСОБА_4 в період часу між 19-22 год. 10 листопада 2008 року знаходився разом з ними. Такі ж показання, зазначені свідки давали і під час досудового слідства, однак, визнавши їх суперечливими і такими, що не відповідають дійсності та спростовуються іншими показами, досудове слідство поставило їх під сумнів. Між тим, показання зазначених свідків узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, який показав, що ОСОБА_4 приїхав на збір особового складу на автомобілі під керуванням ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_13, який підтвердив про виклик ОСОБА_4 на збір через ОСОБА_12
Дані показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_18 є послідовними впродовж досудового слідства та судового розгляду справи, також об'єктивно узгоджуються з показаннями самого підсудного ОСОБА_4
Пред'являючи ОСОБА_4 обвинувачення у вимаганні і одержанні хабара, під час дізнання, проведеного досудового слідства та додаткового розслідування так і не встановлено місце знаходження грошових коштів - предмета хабара.
Як зазначено в ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 327 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, а згідно ч. 3 цієї ж статті виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено у часті підсудного у вчиненні злочину.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що по справі відсутні всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши усі зібрані у справі докази, приходить до висновку про відсутність достатніх доказів, які б доводили винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, а тому вважає за необхідне останнього виправдати за пред'явленим йому обвинуваченням, у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.
У відповідності до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України суд по справі вирішує долю речових доказів (т. 1 а. с. 190) та питання судових витрат (т. 1 а. с. 188а, 230, т. 2 а. с. 60) і також накладеного арешту на майно (т. 1 а. с. 229 ).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати невинним ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та по суду виправданим за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.
Накладений арешт на автомобіль "NISSAN ALMERA", 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4- скасувати.
Речові докази: сліди пальців рук, аудіокасету та відеокасету в окремому пакеті - залишити при справі, а цифровий звукозаписуючий пристрій марки OLIMPUS digital voice recorder VN-960 PC - повернути ОСОБА_2
Судові витрати по справі в загальній сумі 1739 (тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп.: за проведення дактилоскопічних експертиз в сумі 973 (дев'ятсот сімдесят три) грн. 52 коп., фоноскопічної експертизи в сумі 766 (сімсот шістдесят шість) грн. прийняти на рахунок держави.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Володимир-Волинський міський суд.
Головуючий: /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Володимир-Волинського
міського суду Я.Д.Артиш