справа №1- 737/2010
м. Луцьк 7 вересня 2010 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - Борнос А.В.,
за участю секретаря - Ющак О.А.,
прокурора - Тарасюк Т.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
законного представника потерпілого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого робітником ВАТ "Гнідавський цукровий завод", розлученого, має на утриманні одну малолітню дитину, проживаючого за адресою - АДРЕСА_1, раніше не судимого,
• за ст. 122 ч. 1 КК України,
Підсудний ОСОБА_3 18 травня 2010 року близько 02.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 під час суперечки з потерпілим - неповнолітнім ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, наніс декілька ударів кулаками по обличчю та тілу останнього.
В результаті вказаних дій підсудного та згідно висновку судово-медичної експертизи №783 від 07.06.2010 року потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців спинки носа, на нижніх повіках обох очей, внутрішньошкірного крововиливу шиї, садна верхньої повіки правого ока, закритого перелому головки 5-ї п"ясної кістки правої кисті, які за ступенем тяжкості, а саме - перелом, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я, решта тілесних ушкоджень відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди - визнав частково, вважаючи суму дуже високою, щодо матеріальної шкоди - покладався на розсуду суду, та показав, що дійсно, він, 18 травня 2010 року близько 02.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 під час суперечки з неповнолітнім ОСОБА_1, умисно, наніс декілька ударів кулаками по обличчю та тілу. Кількості, локалізації та тяжкості завданих тілесних ушкоджень не оспорює, погоджуючись, що саме від його ударів потерпілому були спричинені вказані тілесні ушкодження, зокрема і тілесне ушкодження у виді перелому правої кисті. У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_1 та законний представник потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтвердили показання підсудного щодо обставин вчинення підсудним злочину. Просять задовольнити поданий ними цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Щодо покарання, то на суворому покаранні не наполягають.
Крім повного визнання вини самим підсудним, його винність в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, доводиться зібраними в ході досудового слідства доказами, фактичні обставини яких не оспорюють ся підсудним та іншими учасниками судового розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_3 своїми умисними діями, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого, вчинив злочин, передбачений ст. 122 ч.1 КК України.
При обранні покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, всі обставини по справі та дані про особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп"яніння.
Підсудний ОСОБА_3 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, працевлаштований, на його утриманні знаходиться одна малолітня дитина, потерпілий та його законний представник не настоюють на суворому покаранні, тому суд призначає покарання в межах санкції ст. 122 ч.1 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
На думку суду, обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення підсудного та попередженням вчинення ним нових злочинів.
На підставі ст. 28, 328 КПК України, ст. 1166, 1167 ЦК України цивільний позов законного представника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з підсудного ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. спричиненої моральної шкоди, щодо стягнення завданої матеріальної шкоди, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки вказана сума не підтверджена документально.
В решті позовних вимог - відмовити.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував майновий стан підсудного, при цьому виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, призначивши покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
- не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому залишити попередній - підписку про невиїзд.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. спричиненої моральної шкоди .
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.