Справа № 2-11923/10
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
03 вересня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: Головуючого судді - Башмакова Є.А..
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та моральної шкоди, -
05 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 249 672 гривень враховуючи 3% річних, індекс інфляції і моральну шкоду в сумі 10 000, та судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 15 квітня 2009 року відповідач позичив у нього 200 000 гривень і пообіцяв повернути заборгованість в строк вказаний в договорі позики до 01 травня 2009 року. Цю двосторонню угоду вони оформили нотаріально договором позики посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 828. Але з моменту настання терміну віддачі грошей почав відмовлятися повернути борг, мотивуючи відсутністю у нього грошей. За станом на день подачі позову відповідач гроші йому не повернув, тому позивач вимушений звернутись до суду.
У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома. За таких обставин на підставі ст. 169 ЦПК України відповідач вважаються повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Представник позивача не заперечував, щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши добуті та представлені докази, перевіривши матеріали справи, вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що між сторонами виникла правовідносини позики, врегульовані положеннями ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, а також загальними нормами зобов'язального права. У цих правовідносинах відповідачем був порушений його обов'язок у визначений угодою строк повернути отриману суму, встановлений ст.ст. 526, 1049 ЦК України. Тим самим було порушене право позивача на своєчасне повернення наданої ним позики у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною другою ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частина перша ст. 1049 ЦК України зазначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ч.1 ст. 130 ЦК України вказано, що зобов'язання мають виконуватись у строк, встановлений договором.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно договору позики посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 828 гр. ОСОБА_1 позичив в борг 200 000(двісті тисяч) гривень гр. ОСОБА_2, якій в свою чергу зобов'язався повернуть борг в строк зазначений у договорі позики до 1 травня 2009 року, але свої зобов'язання не виконав, гроші не повернув.
Згідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Далі, згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача в частини задоволення стягнення заборгованності у сумі зазначенному в позові, обгрунтованими і доведеними в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача. щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу в розміри 10 000 гривень, суд ставиться до них критично, та вважає за необхідне задовольнити їх частково в сумі 500 гривень.
Задовольняючи позов, суд, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі - 1700 гривень та 120 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи, а також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 8000 грн. - сплата юридичних послуг.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 79, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-227 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, меш. АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 249 672 (двісті сорок дев'ять шістсот сімдесят дві) гривни 47 копійок, морального збитку 500 (п'ятсот) гривень, та судових витрат в сумі 9 820( дев'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень, а всього 259 992,47 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: Є.А. Башмаков