Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 травня 2023 року Справа№200/583/23
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надісланий на адресу суду через підсистему ЄСІТС “Електронний суд”, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 056650008180 від 15 грудня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року про призначення пенсії з врахуванням пільгового стажу за списком №2 в період з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року у ВП “Шахта “Капітальна” ДП “Мирноградвугілля” та рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з дня звернення - 12.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона 12 грудня 2022 року звернувся до із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15 грудня 2022 року за № 056650008180 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку на пільгових умовах по Списку №2, передбаченого чинним законодавством, передбаченого пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV. Тобто, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених работах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначено, що страховий стаж особи становить 33 роки 4 місяці 1 день. Пільговий стаж роботи становить 16 років 3 місяці 19 днів.
За даними документами до страхового стажу зараховано всі періоди; за даними документами до пільгового стажу не зараховано період з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць від 18 березня 2019 року № 01/648, який зазначений в пільговій довідці від 15 листопалда 2022 року №838.
Зазначає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Такий висновок відповідав би висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).
Відповідно до оскаржуваного рішення № 056650008180 від 15 грудня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідачем визнається наявність у позивачки загального страхового стажу 33 років 4 місяці 1 день та пільгового стажу тривалістю 16 років 3 місяці 19 днів.
Зважаючи на вищевикладене, наявні у позивачки пенсійний вік та стаж роботи відповідають всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини першої статті 13 Закону №1788-XII, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії є протиправними.
Оскільки ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 саме 12 грудня 2022 року, то відповідачем мала б бути призначена така пенсія 12 грудня 2022 року - з дня звернення за пенсією.
Відтак, вважає обгрунтовані підстави для заявлення вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах.
Просить суд задовольнити позов.
У строк, встановлений судом відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 грудня 2022 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, розгляд документів, наданих до заяви від 12 грудня 2022 року для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є: формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку; документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці не менше 80 відсотків робочого часу; досягнення 55 - річного віку, визначеного Законом.
Призначення пенсії здійснюється у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148. Фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788.
Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено його пріоритет над іншими законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування.
Рішення від 15 грудня 2022 року приймалося із визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами внесеними Законом №2148. Крім того, Закон №2148 є чинним та таким, що підлягає до застосуванню у спірних правовідносинах. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Крім того, орган Пенсійного Фонду України ще з 01 січня 2004 року застосовує Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсій за віком, в тому числі і пільгових. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялось від гарантованого Основним Законом загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Головним управлінням рішенням №056650008180 від 15 грудня 2022 року відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу у зв'язку з недосягненням 55 річного віку у відповідності до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За доданими до заяви про призначення пенсії від 12 грудня 2022 року документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди, які згідно розрахунку стажу в своїй сукупності складають 33 роки 04 місяці 01 день, в тому числі 16 років 03 місяці 19 днів - пільговий стаж.
Однак, повідомлено позивача, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року, згідно пільгової довідки від 15 листопада 2022 року №838, у зв'язку з відсутністю наказу про проведення атестації робочих місць за умови праці від 18 березня 2019 року №01/648.
Видавати пільгові довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники, тому законодавством ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Відповідно Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Вважає, що органом Пенсійного фонду правомірно не зараховано до пільгового стажу відносно ОСОБА_1 спірний період роботи у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні пільгового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні.
Факт протиправних дій щодо відмови позивачу зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутній.
Звертає особливу увагу суду на те, що повноваження Пенсійного Фонду України в даних правовідносинах є дискреційними та виключною компетенцією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/583/23. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області: належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 , рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 056650008180 від 15.12.2022 та довідку про застраховану особу за формою ок-5 у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження.
23 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13 березня 2023 року повторно витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином завірену копію рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , прийняте за її зверненням від 12 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 13 березня 2023 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 ; рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №056650008180 від 15 грудня 2022 року, прийняте за її зверненням від 12 грудня 2022 року; довідку про застраховану особу за формою ок-5.
16 березня 2023 року на адресу суду надійшли документи надіслані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду від 17 лютого 2023 року.
20 березня 2023 року на адресу суду надійшла довідка про застраховану особу за формою ок-5 надіслана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду від 13 березня 2023 року.
04 квітня 2023 року на адресу суду надійшли документи надіслані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду від 13 березня 2023 року.
12 квітня 2023 року на адресу суду надійшла копія електронної пенсіїної справи ОСОБА_1 надіслана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду від 13 березня 2023 року.
Правом надання до суду відповіді на відзив відповідно до ст.163 КАС України позивач не скористався.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , який видано Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області 03 січня 2000 року, РНКОП 2662604945.
12 грудня 2022 року позивач через веб-портал Пенсійного фонду звернулась про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду заяви було прийнято рішення № 056650008180 від 15 грудня 2022 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії. В обґрунтування прийнятого рішення відповідачем вказано наступне.
У відповідності до підпункту 2 пункту 2 статті 114 розділу XIV1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (зі змінами 2148), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Страховий стаж становить 33 роки 4 місяці 1 день. Пільговий стаж становить 16 років 3 місяці 19 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за даними документами до страхового зараховано всі періоди.
за даними документами до пільгового стажу не зараховано період з 01.02.2021 по 30.09.2022, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць від 18.03.2019 № 01/648, який зазначений в пільговій довідці від 15.11.2022 № 838.
Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач набуде після досягнення 55 років - 25 листопада 2027 року.
Не погодившись із рішенням Голованого управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 056650008180 від 15 грудня 2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Наявна у матеріалах трудова книжка ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 містить, зокрема, такі записи:
№ 20 прийнята машиністом конвеєру 3 розряду у ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».
На підтвердження наявного трудового стажу позивачкою також надано.
Довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 838 від 15 листопада 2022 року ВП “Шахта Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля” в якій зазначено, що за період роботи з 30 травня 2020 року по теперішній час (на час надання відомостей 15 листопада 2022 року) ОСОБА_1 виконувала гірниче виробництво за професією машиніст конвеєра на дільниці ТКТ, що передбачена Списком 2 розділу 1 на підставі Постанови КМУ від 24 червня 2016 року №461.
Історичну довідку по підприємству від 15 листопада 2022 року №839 видану ВП “Шахта Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля”.
Згідно відомостей довідки ОК 5 розділ “Відомості по спеціальному стажу” підтверджено пільговий стаж позивачки, зокрема, за періоди: 30 травня 2020 року по грудень 2022 року. Так ОСОБА_1 обіймала посаду за кодом - ЗП3013Б1.
Згідно із довідником категорій страхувальників, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 “Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (Додаток 3) код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Наказ ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» від 01 лютого 2016 року №01/50пр “Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці” додатком 1 до якого затверджено Перелік професій і посад робітників, яким по результатам атестації підтверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах по Списку № 2, зокрема, посада машиніст конвеєра.
Відповідно до вимог ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 (постанова втратила чинність на підставі Постанови № 36 від 16 січня 2003 року ) затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, де передбачено розділ І п. 1 Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні, код професії 2010100а-11709 - Гірники всіх спеціальностей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, де передбачено у розділі І “Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні” професія машиніст конвеєру.
У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року (справа № 673/283/17) вказано, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
У контексті спірних правовідносин, суд встановив що позивачка з 30 травня 2020 року по грудень 2022 року працювала на посаді машиніста конвеєра на підприємстві ВП “Шахта Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля”.
Пільговий характер праці позивача підтверджено довідкою від 15 листопада 2022 № 838 ВП “Шахта Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля” та наказом від 01 лютого 2016 року №01/50пр “Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці”. Посада, яку займала позивачка належить до посади, яка підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за важкі та шкідливі умови праці.
Більше того, згідно довідки форма ОК-5 у розділі “Відомості по спеціальному стажу” міститься відомості, що ОСОБА_1 працювала у ВП “Шахта Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля” (код ЄДРПОУ 33504964) за кодом для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1 з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року .
Згідно із довідником категорій страхувальників, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 “Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (Додаток 3) код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи наведене, суд вважає, органом пенсійного фонду протиправно не зараховано період роботи позивачки 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року до її пільгового стажу.
Щодо відсутності наказу про проведення атестації робочих місць за умови праці від 18 березня 2019 року №01/648 про який зазначено у пільгової довідці від 15 листопада 2022 року №838 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Водночас, згідно з ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, саме відповідачу надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
Проте, відповідачем не надано жодних документів, підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності таких документів.
Крім того, відповідач мав можливість повідомити позивача про необхідність дооформлення документів або їх неповноту, надати тримісячний строк на усунення відповідних недоліків, запропонувати позивачу надати інформацію щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Однак, зазначених прав та обов'язків Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах виконано не було, тому, на думку суду, спірному періоду роботи позивача з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року має бути надана оцінка під час повторного розгляду заяви позивача від 12 грудня 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
При цьому суд звертає увагу на той факт, що наказ про проведення атестації робочих місць за умови праці від 18 березня 2019 року №01/648 і до позовної заяви сам позивач не додає, про причини його відсутності не зазначає.
Щодо віку виходу на пенсію.
Правова позиція відповідача полягає у тому, що ОСОБА_1 не досягла необхідного віку для призначення пенсії, а саме пенсійний вік, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список № 2), становить 55 років. Вік заявниці 50 років.
Суд вказане твердження вважає помилковим, з огляду на таке.
У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Також частиною першою статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
23 січня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується правомірності рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком жінкам з підстави, визначеної пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII), визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 тривалістю щонайменше 10 років.
Аналогічні вимоги містяться також у пункті 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.
Так, ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 50 років, тоді як згаданими вище положеннями пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах може бути призначена після досягнення особою віку 55 років.
Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув зразкову адміністративну справу №360/3611/20 та у рішенні від 21 квітня 2021 року визначив такі ознаки типових справ:
а) позивач - особа, яка: звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення";
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
У пункті 119 згаданого рішення визначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Встановлені вище обставини цього спору свідчать про те, що справа №200/583/23 є типовою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №360/3611/20. При цьому розбіжність у визначенні предмета спору (у справі №360/3611/20 спір стосувався правомірності дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії, а у цій справі - правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії) не впливає на зазначені вище висновки суду, оскільки позовна вимога про визнання протиправними рішення, дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень по суті є тотожними способами захисту порушеного права у сфері публічно-правових відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 у справі №360/3611/20 зазначила, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ та на цій підставі вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що надалі підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
За наведених обставин на час виникнення спірних відносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення віку 50 років.
Як наслідок, на час виникнення спірних відносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для позивача у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до статті 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.
Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
За вищевикладених обставин, рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 № 056650008180 від 15 грудня 2022 року належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з дня звернення - 12 грудня 2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області № 056650008180 від 15 грудня 2022 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12 грудня 2022 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні;
у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати до пільгового стажу за списком №2 в період з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року у ВП “Шахта “Капітальна” ДП “Мирноградвугілля” та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з дня звернення - 12 грудня 2022 року - відмовити.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються:
1) дата і місце його ухвалення;
2) найменування суду;
3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
5) номер справи;
6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;
7) вимоги позивача;
8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються:
1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;
2) заяви, клопотання учасників справи;
3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, за подання цього позову позивачкою сплачено 1073,60грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно по 1073,60грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987352, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 056650008180 від 15 грудня 2022 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12 грудня 2022 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати до пільгового стажу за списком №2 в період з 01 лютого 2021 року по 30 вересня 2022 року у ВП “Шахта “Капітальна” ДП “Мирноградвугілля” та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з дня звернення - 12 грудня 2022 року - відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 11 травня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов