Номер провадження: 22-ц/813/4634/23
Справа № 521/5387/22
Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В.
Доповідач Кутурланова О. В.
02.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кутурланової О.В.,
суддів: Бездрабко В.О.,
Приходько Л.А.,
секретар судового засідання Виходець А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мирончук Н.В. від 30 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 14.09.2022 року позов ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні, середнього заробітку за період прострочення, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, задоволено.
Стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 205 498,48 грн.
Стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь держави судовий збір, у розмірі 2054,98 грн.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2022 року стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В апеляційній скарзі ДП «Центр державного земельного кадастру», посилаючись на незаконність додаткового рішення суду, просило додаткове рішення суду скасувати та постановити нове про зменшення суми витрат на правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції у повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, дослідивши обсяг наданих відповідачу послуг з надання правової допомоги, оцінивши їх на критерій розумності та співмірності зі складністю часу, дійшов висновку про задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, проте вважав за необхідне їх зменшити .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені відповідно до норм матеріального права та фактичних обставин справи, встановлених судом на підставі повно та всебічно досліджених доказів.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, ч.1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги адвокатом за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 понесених нею витрат за надану правничу допомогу в розмірі, визначеному судом, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що представництво позивачки у справі здійснювалось адвокатом Шалько О.А.
На виконання вимог ст.173 ЦПК України позивачкою надано суду:
- копію Договору про надання правової допомоги б/н, від 16.12.2021 року (а.с. 168 - 172),
- прибуткові касові ордери № 184, від 16.12.2021 року, № 68, від 19.04.2022 року, № 91, від 26.07.2022 року, № 130, від 19.09.2022 року, згідно яких ОСОБА_1 сплатила адвокату Шалько О.А. грошові кошти у загальному розмірі 12300,00 грн (а. с. 173 - 174).
Крім того, у заяві про ухвалення додаткового рішення наявний детальний опис робіт (наданих послуг), необхідних для надання професійної правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Шалько О.А.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
З огляду на те, що на підтвердження понесення витрат заявником надано належні та допустимі докази, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність ухвалення у справі додаткового рішення та стягнення на користь ОСОБА_1 понесених нею на правничу(правову) допомогу під час розгляду справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції враховані заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу, розумність та співмірність понесених нею витрат та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення їх розміру до 10 000,00 грн.
При ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат судом першої інстанції надано детальний аналіз проведених адвокатом робіт, суми сплачені позивачем за кожний вид робіт, врахована якість виконаних робіт, складність справи та тривалість судового розгляду, ухвалено додаткове рішення, яке повністю відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості і підстав для скасування чи зміни якого колегія суддів не вбачає.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність акту-прийому передачі наданих послуг не може бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки згідно договору про надання правової допомоги б/н від 16.12.2021 року сторони погодили, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаним договором не складаються. Крім того факт надання послуг та їх обсяг підтверджуються іншими наявними у справі належними та допустимими доказами.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Євро-пейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 лип-ня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни постановленого додаткового рішеннясуду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382,389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Дата складання повного тексту постанови 11.05.2023 року.
Головуючий О.В. Кутурланова
Судді: В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько