Номер провадження: 22-ц/813/630/23
Справа № 503/138/20
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
08.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідачі - ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ,
на рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Мясківської І.М.,
за позовною заявою ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці розміром 1141 кв.м.
ОСОБА_1 стало відомо, що частина земельної ділянки, на якій розташована одна з будівель, яка належить їй на праві приватної власності, перейшла у власність ОСОБА_4 , яка в подальшому продала цю частину свого нерухомого майна ОСОБА_3 .
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27.08.2018 року визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5122510100:02:004:0139, виданий ОСОБА_4 , та рішення Кодимської міської ради № 198 від 28.03.2007 року в частині затвердження технічної документації ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площе 0,0957 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зверталась до державного реєстратора ЦНАП Кодимської РДА Одеської області для скасування в Державному реєстрі прав, на підставі вказаного рішення, однак отримала відмову.
Позивач просила суд скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0957 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122510100:02:004:0139 за ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Балтський районний суд Одеської області рішенням від 28 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку задовольнив. Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис про право власності за номером 2777660, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 174824751225 на об'єкт нерухомого майна земельну ділянку, площею 0,0957 га, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вчинений приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Бабушкіною Оксаною Василівною 08.10.2013 року. Суд першої інстанції вирішив питання про стягнення судових витрат.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що оскільки рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27.08.2018 року визнано недійсним та скасовано рішення Кодимської міської ради № 198 від 28.03.2007 року в частині затвердження технічної документації ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0957 га за адресою: АДРЕСА_1 то з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підстави для скасування запису про державну реєстрацію прав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що під час ухвалення рішення судом застосовано норму закону, а саме ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції не на час виникнення правовідносин.
На думку скаржника, підставою підтвердження права власності на 2/3 будинку за адресою: АДРЕСА_1 є договір купівлі-продажу від 08.10.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який на час розгляду справи в суді першої інстанції є чинним, та ніким не скасованим, тому у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення вказаного позову.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.10.2020 року роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Від ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області відзиву не надходило.
Головне управління Держгеокадастру в Одеській області копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження отримало 06.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Також відповідач зазначив, що за інформацією наявною у відділі Держгеокадастру у Кодимському районі Одеської області земельна ділянка з кадастровим номером 5122510100:02:004:0139 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0957 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зареєстрована 02.02.2010 року та перенесена до Національної кадастрової системи 26.10.2013 року на яку відкрита Поземельна книга на підставі державного акту від 02.02.2010 року серії ЯЙ № 304431, зареєстрованого за номером 011052300384, виданого гр. ОСОБА_5 . В порядку інформаційного обміну до Відділу надійшла інформація про вчинення запису від 08.10.2013 № 2775132 про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5122510100:02:004:0139 за гр. ОСОБА_5 . Цього ж дня 08.10.2020 року виник запис про припинення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 08.10.2013 року вчинено запис про виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122510100:02:004:0139 за громадянином ОСОБА_3
ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження отримала 10.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Також просила врахувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18.
ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження отримав 10.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримав 10.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 19.05.2022 року замінив позивача по справі ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_2 .
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження з апропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
ОСОБА_3 зареєстрований у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Позивач, представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_2 судову повістку-повідомлення отримав 04.04.2023 року за адресою, зазначеної ним у заяві від 06.08.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Судова повістка-повідомлення направлена Одеським апеляційним судом за адресою реєстрації ОСОБА_2 , повернулась до суду не врученою із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судову повістку-повідомлення ОСОБА_3 отримав в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 25.03.2023 року, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.
Головне управління Держгеокадастру в Одеській області судову повістку-повідомлення отримало 14.04.2023 року на електронну пошту зазначену у відзиві на апеляційну скаргу.
ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області про дату час та місце розгляду справи, повідомлене належним чином, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого порушеного права на вільне володіння однією із споруд, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3 .
Рішенням Балтського районного суду від 27.08.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано недійсним та скасовано рішення Кодимської міської ради № 198 від 28.03.2007 року в частині затвердження технічної документації гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0957 га за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, яка згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладені обставини суд вважав, що вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності запису про право власності підлягає задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВЕМ № 747155 від 17.01.2007 року на праві приватної власності належить 1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Документальні дані про земельну ділянку, яка виділялася для обслуговування 1/3 частини будинку, відсутні, однак в матеріалах справи знаходиться технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , виготовлений 11.01.2006 року, в якому на титульній сторінці зазначена загальна площа земельної ділянки 1/3 двору в розмірі 380,3 кв. м.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27.08.2018 року у справі № 503/138/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Кодимської міської ради № 198 від 28.03.2007 року в частині затвердження технічної документації гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0957 га за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, виданий ОСОБА_4 , згідно рішення Кодимської міської ради № 198 від 28.03.2007 року і зареєстрований відділом Держгеокадастру у Кодимському районі Одеської області 31.05.2012 року.
У справі № 503/138/20 суд встановив, що рішенням Кодимської міської ради Одеської області № 198 від 28 березня 2007 року «Про затвердження технічної документації та передачу у власність безоплатно громадянам України земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), межі яких визначені в натурі (на місцевості) і перебувають у їхньому користуванні на території Кодимської міської ради Одеської області» затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0957 га. за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5122510100:02:004:0139.
Згідно договору дарування від 24.01.2012 року земельна ділянка за кадастровим номером 5122510100:02:004:0139 та квартира АДРЕСА_3 перейшли у власність ОСОБА_5 , яка 08.10.2013 року продала частину будинку та земельну ділянку для її обслуговування - ОСОБА_3 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 10483108 від 08.10.2013 року, 08 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Бабушкіною О.В., внесено запис про право власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 918, виданий 08.10.2013 року, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0957 га.
Із листа Кодимської районної державної адміністрації від 20.03.2019 року № 10-31/37 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, яка належить ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.6).
Звертаючись до суду 28 січня 2020 року позивачка просила суд скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0957 га, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139 за ОСОБА_3 , при цьому обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27.08.2018 року визнано недійним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, виданий ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в цивільному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилалась позивач.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).
Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Ухвалюючи по справі рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що з 16 січня 2020 року, тобто на час звернення позивача до суду та ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон вже не передбачав, тому дійшов помилково висновку про необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист його прав.
Тому слушними є доводи апеляційної скарги про помилковість застосування судом положень третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції чинній до 16 січня 2020 року.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ЦНАП Кодимської райдержадміністрації Одеської області, головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:004:0139, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 травня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Н.В. Стахова
О.Ю. Карташов