вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
04.05.2023 Справа № 917/1195/22
Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/1195/22
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем», 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Василівська», 38254, Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Василівка, вул. Шевченка, буд. 43,
про стягнення 1 098 212,76 грн.
Секретар судового засідання Силаєва О.Ф.
Представники:
від позивача: Сааді Р.М.
від відповідача: Євсюков Ф.Б., Боровська Н.В.
29.09.2022р. до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Василівська» про стягнення 1 098 212,76 грн., з яких 443 591,49 грн. - заборгованість за договором поставки № 67 573 від 10.11.2021 р., 189 450,50 грн. - пеня, 153 268,30 грн. - відсотки річних, 311 902,47 грн. - штраф.
Ухвалою від 03.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, визнано справу малозначною на підставі п.2 ч.5 ст.12 ГПК України, відтак - такою, що підлягає розгляду у спрощеному провадженні; вирішено розглядати справу без виклику сторін; встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
24.10.2023р. до суду надійшов від відповідача відзив на позов та заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (аналогічне клопотання заявлено і позивачем 22.12.2022р.); 26.10.2022р. - клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого ухвалою від 31.10.2022р. було відмовлено, та вирішено провести розгляд справи з повідомленням сторін (з проведеням судових засідань).
03.11.2022р. до суду надійшла відповідь на відзив (з урахуванням заяви про виправлення описки від 03.11.2022р.); 14.11.2022р. - заперечення на відповідь на відзив, 01.12.2022р. - письмові пояснення відповідача, 02.03.2023р. - додаткові письмові пояснення відповідача, де містяться, зокрема, і клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке підтримано відповідачем у судовому засіданні.
Ухвалою від 29.11.2022р. суд відклав засідання на 22.12.2022р. та задовольнив клопотання відповідача по участь у засіданні в режимі відеоконференції; в подальшому було задоволено аналогічне клопотання і представника позивача.
09.12.2022р. відповідач повторно клопотав про розгляд справи в загальному позовному провадженні, на що суд відреагував протокольною ухвалою від 31.01.2023р. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 30.01.2023р.
31.01.2023р. позивачем подано до суду клопотання про стягнення судових витрат з доказами понесення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 27 000,00 грн. До клопотання додано копії довіреності, договору про надання правової допомоги від 07.09.2022р. №1/22-ЄС, додаткової угоди до нього від 28.11.2022р., акт №1 здачі-приймання послуг від 28.11.2022р., рахунок від 02.12.2022р., платіжне доручення №758 від 07.12.2022р.
У судовому засіданні 05.04.2023р. оголошено перерву до 04.05.2023р.; у засіданні 05.04.2023р., у якому взяли участь представники сторін в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судом при розгляді справи встановлено наступне:
Між сторонами по справі було укладено договір поставки № 67 573 від 10.11.2021 (далі - Договір; т.1, а.с.41-43), за умовами якого сторони погодили:
-п.1.1. - у строки зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі - товар) на умовах попередньої оплати, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього);
-п. 2.1. - найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладання договору (підписання специфікації);
- п. 5.1. - оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є цей договір;
- п. 5.2. - у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Платежі за товар підлягають індексації в порядку (у спосіб), встановленому умовами цього договору;
- п. 5.3. - всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника;
- п. 5.4. - покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації по договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця;
- п. 5.5. - у зв'язку із тим, що товар може оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені поговором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку на дату (на час закриття торгів), що передує даті здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов'язання.
Для показника К2 сторони використовують курс продажу банками Євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки (показник ASК на веб-сторінці http://minfin.com.ua/) в огляді попереднього фінансового дня. Якщо показник К2 неможливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінки http://minfin.com.ua/, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО, встановленого Національним банком України у найближчий попередній до дати платежу день.
На дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов'язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.
Якщо покупець достроково повністю сплачує платіж постачальнику, то його сума визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу.
У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.
Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із базовими ціпами за специфікацією становлять повну ціну товару;
- п. 5.6. - при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог;
- п. 5.7. - якщо в специфікації замість курсу гривні до ЄВРО (показник К1) буде вказаний курс гривні до долару СІІІА, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість ЄВРО застосовують долар СІІІА на тих самих умовах, що вказані в договорі. Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
- п.8.1.- договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Причому закінчення строку дії цього договору не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором, а саме: повернення остаточної ціни цього договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов'язань по цьому договору), інших платежів, які покупець зобов'язаний перерахувати і сплатити постачальнику у розмірі, порядку і у строки встановлені цим Договором;
-п.10.1- Сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис.
Сторонами було підписано Специфікацію №1 від 10.11.2021р. на суму 1 453 723,78 грн. зі строком оплати до 10.11.2021р., за якою товар було передано за накладними №139 від 03.02.2022р., №634 від 17.03.2022р., №608 від 18.03.2022р., №1274 від 26.04.2022р. та виставлено рахунок №2312 від 10.11.2023р. (копія специфікації та рахунку - а.с.44-46, том 1).
Також була підписана Специфікація №3 від 21.01.2022р. до договору на суму 2 331 241,26 грн., з терміном оплати - до 25.01.2022р., за якою поставка товару відбулася за накладними №140 від 03.02.2022р., №479 від 18.03.2022р., №1197 від 08.04.2022р., №1198 від 15.04.2022р., №1289 від 20.04.2022р., №1305 від 26.04.2022р. №1565 від 18.05.2022р. та виписано рахунок №50 від 21.01.2022р. (копії специфікації і рахунку - а.с.60,61, том 1 справи).
Покупець прийняв товар без зауважень, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (копії - а.с 47-83, том 1). Як вказує позивач, остаточні розрахунки за товар були здійснені відповідачем з порушенням строків, погоджених сторонами, а головне - без урахування зміни курсу іноземної валюти, у зв'зку з чим у відповідача виникла заборгованість. Відтак, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (за специфікаціями №1 та №3):
443 591,49 грн основного боргу - курсової різниці;
189 450,50 грн пені;
153 268,30 грн - 30% річних;
311 902,47 грн штрафу.
При вирішенні спору суд виходить з наступного:
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно із ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п.1.1. Договору вказано, що товар постачається на умовах попередньої оплати. У специфікації № 1 сторони узгодили, що оплата за товар перераховується постачальнику у строк до 10 листопада 2021 року, а у специфікації № 3 - у строк до 25 січня 2022 року.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ч. 1 статті 651 ЦК України вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У п. 8.2 Договору вказано, що умови договору мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за їх згодою на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими на те представниками сторін.
Відповідач не надав суду доказів підписання сторонами додаткової угоди про зміну умов договору в частині строку оплати за товар. Отже, твердження відповідача про зміну умов договору в цій частині є безпідставними.
Суд зазначає, що поставка товару без отримання повної попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору. Отже заперечення відповідача з цих підстав є необґрунтованими.
Твердження відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача з будь-якими письмовими вимогами щодо оплати товару не є підставою для непроведення оплати цього товару, оскільки це суперечить умовам договору, специфікацій та ст. 693, 692 ЦК України.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений та отриманий товар у відповідності до умов договору.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Відтак, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
Як було зазначено вище судом, сторони погодили, що якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день (п.5.7 договору).
У п. 5.5 Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із боку постачальника, проводить його індексацію у встановленому у договорі порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу.
У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.
Відповідно до ч.2 ст.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено вище, у договорі сторони передбачили проведення індексації платежів з огляду на курси гривні до ЄВРО/долар США на дату оплати.
У специфікаціях № 1 та №3 міститься графа «курс продажу валюти», зазначений курс продажу валют ( 2609,50 2995,00, 2868,00, 3010,00), при цьому не вказано вид цієї валюти та вид курсу - міжбанківський чи офіційний НБУ, і на уточнюючі питання суду з цього приводу сторони не змогли надати вичерпної відповіді.
З огляду на викладене, суд погоджується з позивачем, який зазначає у позові, що “показник К1 не вказаний у Специфікації” і відповідно до п. 5.7. Договору здійснив у позові індексацію заборгованості за товар у доларах США за офіційним курсом НБУ.
Як було зазначено вище, п. 5.2. Договору передбачено: у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу.
Згідно з п. 5.7. Договору якщо в специфікації замість курсу гривні до ЄВРО (показник К1) буде вказаний курс гривні до долару СІІІА, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість ЄВРО застосовують долар СІІІА на тих самих умовах, що вказані в договорі. Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
На дату складення специфікації № 1 від 10.11.2021 Національним банком України був встановлений курс гривні до долара США - 26.0927 грн. за 1 долар США; станом на 21.01.2022р. (дата підписання специфікції №3) - 28,3236 грн. за 1 долар США, оплати за поставлений товар, як вбачається з матеріалів справи, здійснювалися пізніше, коли курс змінювався, при чому більше, ніж на 0.1%. Відтак, суд вважає, що у даному випадку позивач правомірно та обгрунтовано заявив до стягнення позовні вимоги про стягнення т.зв.курсової різниці, оскільки це не суперечить чинному законодавству та повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору. Оскільки судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не суперечать законодавству, не визнані судом недійсними, то відсутні підстави не застосовувати його положення.
Викладені у відзиві на позов заперечення відповідача стосовно того, що за заявленими у позові специфікаціями було поставлено товару на 3 784 965,01 грн., а ним фактично сплачено позивачу 4 439 999,25 грн.,і ця переплата і є фактично сплаченою курсовою різницею, спростовуються позивачем, оскільки між сторонами по договору укладалися і інші специфікації та поставлявся інший товар, який і був, в свою чергу, оплачений.
Також відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2022р., в якому, на думку відповідача, сторони підтвердили відсутність боргу перед позивачем (встановлена заборгованість в 1 коп., яка була без зволікань погашена відповідачем). Проте, вказаний акт звірки взаємних розрахунків не спростовує наявності заборгованості з оплати курсової різниці. Як видно з цього акту, курсова різниця та індексація платежів не були предметом звірки - звірялися суми у гривневому еквіваленті вартості поставленого товару та дати поставок, а також суми у гривневому еквіваленті і дати оплат відповідача.
Згідно з п. 4.4 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількість, вказаній у видатковій накладній. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.
В підтвердження поставки товару сторони оформили не лише видаткові накладні, а й товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товару відповідачу. При цьому дати товарно-транспортних накладних співпадають з датами, вказаними у видаткових накладних. Жодних відміток про те, що товар був поставлений у більш пізні дати ні видаткові накладні, ні товарно-транспортні накладні не містять.
Відповідач не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що товар був поставлений у інші дати, ніж вказано у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Також на вказані операції з поставки товару позивач виписав та зареєстрував відповідні податкові накладні з тими ж датами, які долучив до матеріалів справи (а.с.171-180, том 2).
Також суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно неможливості нарахування та стягнення пені, передбаченої договором, та сум, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, оскільки заперечення ґрунтуються на довільному тлумаченні правових норм та позицій Верховного Суду, а одночасне нарахування пені (штрафу) та процентів річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України не суперечить чинному законодавству.
При перевірці розрахунків позивача при розгляді справи по суті суд встановив, що у ньому допущені арифметичні помилки, на що вказав позивачу. В реагування, позивач надав уточнений розрахунок заборгованості за специфікацією №1 (без зменшення позовних вимог). В уточненому розрахунку не змінена сума стягнення за специфікацією №3, проте вказано інший період нарахувань (по 21.08.2022р.), в той час як у позові нарахування проводилися до 21.09.2022р., так само з розрахунків вбачається, що і при уточненні суми позову нарахування проводяться по 21.09.2022р. Відтак, на арк.2 клопотання від 05.04.2022р. допущена описка, і нарахувань за специфікацією №3 проводяться з 08.04.2022р. по 21.09.2022р. Судом перевірено правильність розрахунків позивача, з урахуванням приписів ст.ст.253,254 ЦК України та враховано, що день погашення заборгованості (повного чи часткового) не включається у період, за який проводяться нарахування штрафних санкцій; початок обрахування санкцій позивачем визначено з 04.02.2022р. по специфікації №1 та з 08.04.2022р. по специфікації №3, суд вважає що ці періоди не виходять за межі, що передбачені умовами договору (при цьому суд самостійно не збільшує періоду, визначеного самим позивачем).
Відтак, перевіривши розрахунки пені, 30% річних та штрафу за допомогою калькулятора «Ліга», суд прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення 185 987,64 грн. пені, 150 706,12 грн. річних та 311 902,47 грн. штрафу.
В той же час, враховуючи всі обставини справи у сукупності, суд вважає, що наявні підстави для зменшення даних сум, виходячи з наступного:
За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Слід розуміти, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним, з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19.)
Відтак, у даному конкретному спорі, суд враховує: значний розмір заявлених санкцій (при сумі заборгованості, яка становить собою курсову різницю в сумі 443 591, 49 грн. загальна сума пені, річних і штрафу - 648 596.23 грн.; факт оплати товару (без урахування курсової різниці) до звернення до суду; характер діяльності позивача та відповідача- виробника сг продукції, який в умовах війни забезпечує продовольчу безпеку держави; майновий стан відповідача, у підтвердження якого суду надано фінансову звітність та докази існування фінансових зобов'язань у значному розмірі; відтак - у суду дійсно є підстави скористатися правом на зменшення санкцій.
Вирішуючи, до якої суми необхідно зменшити розмір нарахувань, суд виходить з наступних міркувань:
Самі по собі посилання відповідача на форс-мажорні обставини, пов'язані з початком війни, не є беззаперечним доводом про звільнення його від відповідальності, оскільки ці обставини є спільними для обох сторін; прострочення виконання зобов'язання дійсно мало місце, і початок прострочення мав місце ще до введення в країні воєнного стану.
У ст. 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України). У п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Подібне положення міститься у ст. 180 ГК України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних (приватних) правовідносин, на принципах рівності сторін та свободи договору, а також з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів. Принцип свободи договору регламентує вільне волевиявлення сторін на вступ у правові відносини з контрагентами. У зв'язку із цим, суд як орган, що покликаний захищати права та свободи учасників цивільних правовідносин, не вправі втручатись у свободу договору, крім випадків, коли наявне порушення закону, зокрема, порушення прав та інтересів однієї із сторін договору.
У цій справі сторони встановили відповідальність не тільки для покупця, а і для продавця. Отже, визначена Договором відповідальність сторін за прострочення виконання своїх обов'язків за Договором або за їх невиконання є пропорційною. Кожна сторона в момент підписання Договору розуміла які матеріальні та/або трудові затрати вона має понести у зв'язку з виконанням Договору, та яка відповідальність буде покладена на неї, якщо матиме місце неналежне виконання умов Договору.
Також, враховуючи компенсаторний, а не каральний характер цивільно-правової відповідальності, відповідач наголошує на відсутності заявлених з боку позивача збитків, що, на переконання відповідача, має бути підставою для значного зменшення покладених на нього санкцій.
Щодо цього суд зауважує, що дійсний розмір збитків у більшості випадків у договірних відносинах довести або складно, або неможливо взагалі. Саме тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони контрагенти в договорах завчасно визначають види та розміри відповідальності у разі неналежного виконання взятих на себе обов'язків. Відповідні умови мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Якщо відповідні умови договору не суперечать загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності, у суду немає правових підстав для того, щоб їх не застосовувати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023р. у справі №199/3152/20 підкреслила, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було передбачити.
Крім того, суд вправі зменшувати також і розмір річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України (постанови ВС від 18.03.2020р. №902/417/18, від 22.02.2022р. №924/441/20 і ін.).
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності - основних принципів цивільного судочинства, суд зменшує розмір пені, річних та штрафу на 30%: до 130 191,35 грн пені, 105 494,20 грн. річних, 218 331,73 грн. штрафу відповідно.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених ГПК України, якими є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи (ст.161 ГПК України). В межах даної справи судом досліджено та дано оцінку всім доводам сторін, викладеним у заявах по суті спору.
Судові витрати покладаються на відповідача з огляду на приписи ст.129 ГПК України пропорційно розміру задовлених позовних вимог (без урахування зменшення розміру штрафних санкцій). При цьому суд вважає за доцільне вирішити і заяву позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу, оскільки станом на час прийняття рішення опзивачем подано всі необхідні докази з цього питання, про що зазначалося у описовій частині рішення, та заявлено клопотання про їх стягнення. Так, 31.01.2023р. позивачем подано до суду клопотання про стягнення судових витрат з доказами понесення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 27 000,00 грн., до якого додано копії довіреності, договору про надання правової допомоги від 07.09.2022р. №1/22-ЄС, додаткової угоди до нього від 28.11.2022р., акт №1 здачі-приймання послуг від 28.11.2022р., рахунок від 02.12.2022р., платіжне доручення №758 від 07.12.2022р.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
При цьому, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов'язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Враховуючи викладене, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, понесених позивачем, дослідивши опдані позивачем докази, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат відповідає вищевказаним критеріям, позивачем доведено їх понесення у розмірі 27000,00 грн, відтак задовольняє вимоги про їх відшкодування пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення штрафних санкцій) - 26 851,87 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Василівська» ( 38254, Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Василівка, вул. Шевченка, буд. 43, код ЄДРПОУ 35980835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем» (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д, код ЄДРПОУ 39007360) 443 591,49 грн. основного боргу, 130 191.35 грн пені, 105494,20 грн річних, 218 331,73 грн. штрафу, 26 851,87 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 16 382,81 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 12.05.2023р.
Суддя О.С.Мацко