"04" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/806/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,
розглянувши справу № 916/806/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6; код ЄДРПОУ 36716332)
до відповідачів:
1) Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; код ЄДРПОУ 01125695),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, 3; код ЄДРПОУ 43569693)
про стягнення 3 605 120,20 грн;
представники сторін:
від позивача - Михайлова Н.М. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-1 - Колесник Ю.В. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-2 - Бондаренко І.О.,
У травні 2022 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 2 531 135,37 грн, з яких: 2 340 629,28 грн основної заборгованості, 152 475,46 грн інфляційних втрат, 16 532,39 грн 3% річних, 21 498,24 грн пені.
В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати за електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №13-т від 15.11.2021 (далі - Договір).
Вказує, що поставив Державному підприємству "Херсонський морський торговельний порт" у листопаді 2021 року електричну енергію на суму 580 467,37 грн, а у грудні 2021 року - на суму 1 760 161,91 грн, яку відповідач-1 прийняв за актами прийому-передачі, проте, не розрахувався.
Ухвалою від 16.11.2022 позовну заяву (вх. №835/22 від 10.05.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/806/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2022, запропоновано відповідачу подати відзив.
Протокольною ухвалою від 15.06.2022 відкладено підготовче судове засідання на 25.07.2022.
25.07.2022 засідання відкладено на 29.08.2022.
08.08.2022 за вх. № 15546/22 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на укладення між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт", Міністерством інфраструктури України, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» Концесійного договору від 26.06.2020, відповідно до умов якого все майно Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", а також права та обов'язки останнього передаються концесіонеру - Товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт».
Звернув увагу, що відповідно до витягу з Концесійного договору від 26.06.2020, акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов'язків, які безпосередньо пов'язані з майном, що передається у складі об'єкта концесії від 23.12.2021 та акту прийому-передачі від 23.12.2021, вбачається, що ТОВ «Херсонський порт» стало правонаступником прав та обов'язків ДП "Херсонський морський торговельний порт", у тому числі, в частині кредиторської заборгованості перед ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП".
Вважає, що належним відповідачем у даній справі має бути саме ТОВ «Херсонський порт».
25.08.2022 до суду надійшло клопотання (вх. № 17337/22) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" про залучення у справі співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт».
Ухвалою від 29.08.2022 суд задовольнив клопотання представника позивача та залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, 3; код ЄДРПОУ 43569693) до участі у справі № 916/806/22 у якості співвідповідача.
Цією ж ухвалою підготовче судове засідання було відкладено на 10.10.2022.
Судове засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Волкова Р.В. у відпустці.
Ухвалою від 11.10.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 31.10.2022.
Протокольною ухвалою від 31.10.2022 відкладено підготовче судове засідання на 21.11.2022.
18.11.2022 за вх. № 26278/22 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» суму боргу у розмірі 516 394,02 грн, пеню у розмірі 153 248,77 грн, 3% річних у розмірі 12 690,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 120 046,25 грн, а загалом 802 379,60 грн.
- стягнути з Державного Підприємства «Херсонський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» суму основної заборгованості у розмірі 1 824 235,26 грн, пеню у розмірі 513 789,14 грн, 3% річних у розмірі 40 635,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 424 080,45 грн, а загалом 2 802 740,60 грн.
У вказаному клопотанні представник позивача, посилаючись на отриманий від відповідача примірник відзиву у даній справі, вказує, що відповідно до витягу з Концесійного договору від 26.06.2020, акту про передачу в порядку правонаступництва прав і обов'язків, які пов'язані з майном, що передається у складі об'єкта концесії від 23.12.2021, та акту прийому-передачі від 23.12.2021 - ТОВ «Херсонський порт» з 23.12.2021 стало правонаступником прав та обов'язків ДП «Херсонський морський торговельний порт», у тому числі в частину кредиторської заборгованості перед ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" за Договором постачання електричної енергії № 13-Т від 15.11.2021 у кількості 106473,00 кВт/год.
Таким чином, позивач вважає, що частину спірної заборгованості у сумі 1 824 235,26 грн слід стягнути з відповідача-1 - Державного Підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (за періоди з 14.01.2022 по 11.11.2022 у сумі 64 073,346 грн та з 15.02.2022 по 11.11.2022 у сумі 1 760 161,91 грн), а іншу частину у сумі 516 394,02 грн - з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» (за період з 14.01.2022 по 11.11.2022).
В подальшому, у зв'язку з перебоями електропостачання у м. Одесі судове засідання неодноразово відкладалося.
Ухвалою від 13.12.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 26.12.2022.
Протокольною ухвалою від 26.12.2022 задоволено заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче судове засідання на 19.01.2023.
Судове засідання, призначене на 19.01.2023, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.
Ухвалою від 25.01.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 14.02.2023.
14.02.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи до закінчення бойових дій на території морського порту Херсон та розмінування ТОВ «Херсонський порт».
Протокольною ухвалою від 14.02.2023 відкладено підготовче судове засідання на 06.03.2023.
01.03.2023 до суду надійшли письмові заперечення представника позивача на клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 06.03.2023 відкладено підготовче судове засідання 23.03.2023.
06.03.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
14.03.2023 до суду надійшли письмові заперечення представника позивача на повторне клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
23.03.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 23.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.04.2023.
20.04.2023 суд оголосив перерву у судовому засіданні на стадії дослідження доказів до 04.05.2023.
У судовому засіданні, яке відбулось 04.05.2023, представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про їх збільшення.
Представник відповідача-1, повідомивши про передачу прав та обов'язків за концесійним договором відповідачу-2, просив відмовити у задоволення позовних вимог до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт".
Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позову та вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» у зв'язку з бойовими діями у м. Херсон не може в повній мірі висловити свою позицію у даній справі. Разом з тим, акцентував увагу на тому, що до матеріалів справи не додано рахунків, у зв'язку з чим вважає відсутнім факт прострочення заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» як постачальником та Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» як споживачем було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 13-т, за яким Постачальник продає Споживачу електричну енергію (далі - товар або електрична енергія) за кодом ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» для забезпечення потреб об'єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.
Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2021 включно, а в частині зобов'язань, які виникли в період дії Договору і відповідальності за їх виконання - до повного їх виконання, проведеного в належному прядку (п. 14.1. Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору строк поставки електричної енергії за цим Договором: з моменту підписання заяви (Додаток №1 до цього Договору), але не пізніше, ніж 20 листопада 2021 року, по 31 грудня 2021 року.
15.11.2021 позивачем та відповідачем-1 було підписано Заяву до Договору (Додаток № 1) (Т. 1, а.с. 24).
Вартість електричної енергії, що поставлялася протягом зазначеного періоду, затверджена Додатком № 3 до Договору (Т. 1, а.с. 27).
В абз. 3 п. 5.5. Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання Актів купівлі-продажу електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді, та надання постачальником оригіналів рахунків.
Водночас п. 5.11. Договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання Сторонами щомісячних Актів купівлі-продажу електричної енергії, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4 Договору).
Відповідно до частини 1 пункту 6.2 Договору Споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Як вбачається із матеріалі справи, у листопаді 2021 року Позивач поставив, а Відповідач-1 прийняв електричну енергію на суму 580 467,37 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії № 00000029698 від 30.11.2021 (Т. 1, а.с. 29).
Крім того, у грудні 2021 року Позивач поставив, а Відповідач-1 прийняв електричну енергію на суму на суму 1 760 161,91 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії № 00000035976 від 31.12.2021 (Т. 1, а.с. 30).
Вказані акти були оформлені належним чином, підписані та скріплені печатками обох сторін, що свідчить про обов'язок Споживача здійснити оплату електричної енергії.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Як вказав відповідач-1 та не заперечували інші сторони у справі, 26.06.2020 між Міністерством інфраструктури України як концесієдавцем, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" як первісним оператором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» як концесіонером було укладено Концесійний договір, на підставі якого 23.12.2021 було підписано Акт приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості (Т. 1, а.с. 93).
Так, на підставі вказаного акту ДП "Херсонський морський торговельний порт" передало ТОВ «Херсонський порт» в прядку правонаступництва кредиторську та дебіторську заборгованість на загальну (згорнуту) суму «- 63 501 640,69 грн».
У матеріалах справи також наявна копія Акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов'язків, які безпосередньо пов'язані з майном, яке передається у складі об'єкта концесії від 23.12.2021 (Т. 1, а.с. 101-147), який підписаний уповноваженими представниками відповідача-1 та відповідача-2.
Відповідно до вказаного акту Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» приймає в порядку правонаступництва права і обов'язки державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт», які безпосередньо пов'язані з майном, що передається у складі об'єкта концесії і випливають із договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру.
Так, на підставі цього акту відповідач-2 прийняв від відповідача-1, серед іншого, права і обов'язки, що випливають із Договору про постачання електричної енергії споживачу № 13-т від 15.11.2021 (Т. 1, а.с. 146 - п/п 270 п. 4 акту).
Правові, фінансові та організаційні засади реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії, з метою модернізації інфраструктури та підвищення якості суспільно значущих послуг визначає Закон України «Про концесію» (далі - Закон), у відповідності з п/п 8 ч. 1 ст. 1 якого концесійним є договір між концесіонером та концесієдавцем, який визначає порядок та умови реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.
Концесійний договір укладається концесієдавцем у письмовій формі з переможцем концесійного конкурсу та/або юридичною особою, створеною переможцем концесійного конкурсу відповідно до вимог цього Закону для здійснення концесії, або юридичною особою за результатами проведення прямих переговорів у порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону, або створеною нею юридичною особою для здійснення концесії. Концесійний договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості щодо всіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Настання, зміна або припинення прав та обов'язків за концесійним договором можуть бути обумовлені настанням відкладальної або скасувальної обставини (ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону).
Частиною 3 ст. 33 Закону передбачено, що у виняткових випадках, за рішенням концесієдавця, умовами концесійного конкурсу може передбачатися повне або часткове правонаступництво концесіонера за правами та обов'язками балансоутримувача. Обсяг правонаступництва, а також умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов'язків балансоутримувача визначаються умовами концесійного конкурсу та концесійним договором.
Під правами та обов'язками балансоутримувача розуміються права та зобов'язання такого балансоутримувача за договорами, судовими процесами, у тому числі в порядку міжнародного комерційного арбітражу, відкритими виконавчими провадженнями, ліцензіями, документами дозвільного характеру, а також за дебіторською та кредиторською заборгованістю балансоутримувача (ч. 4 ст. 33 Закону).
Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» прийняло від Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" права і обов'язки, що випливають із Договору про постачання електричної енергії споживачу №13-т від 15.11.2021, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено статтею 175 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу положення пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор)'має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України господарське зобов'язання виникає в тому числі і з господарського договору.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У частині першій статті 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України)
Як убачається зі змісту частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплати за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 ГК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором шляхом поставки відповідачу-1 у листопаді та грудні 2021 року електричної енергії на загальну суму 2 340 629,28 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі електричної енергії (Т. 1, а.с. 29, 30), які у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 прийняв від відповідача-1, серед іншого, права і обов'язки, що випливають із Договору про постачання електричної енергії споживачу №13-т від 15.11.2021.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» як концесіонер є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", що випливають із Договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) звернула увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що належним відповідачем у даній справі за вимогою про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №13-т від 15.11.2021 є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт».
Водночас при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 заявленої суми основного боргу за Договором у розмірі 516 394,02 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено у нормі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з пунктом другим частини першої цієї норми, сплата неустойки.
В силу частини першої статті 216, частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно частини другої статті 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (частина перша статті 230 ГК України).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 9.2. Договору за порушення Споживачем строків розрахунку Постачальник має право вимагати від Споживача сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Водночас пунктом 7 Розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023, який був введений на території України з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.
Враховуючи порушення Споживачем строків сплати вартості поставленої електричної енергії, суд вважає, що Позивач мав право здійснити нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як передбачено Договором.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені, що нарахована відповідачу-2, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат щодо відповідача-2, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» 516 394,02 грн основного боргу, 153 248,77 грн пені, 12 690,56 грн 3% річних, 120 046,25 грн інфляційних втрат, так як вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи. Водночас, в частині вимог до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" у задоволенні позову слід відмовити, так як вказана особа не є належним відповідачем у даній справі.
Щодо аргументів представника відповідача-2 стосовно відсутності у матеріалах справи доказів виставлення позивачем рахунків суд зазначає, що за правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною обставиною у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку щодо оплати (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 № 915/641/19).
Щодо клопотань представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи до закінчення бойових дій на території міста Херсон суд зазначає таке.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Водночас суд зазначає, що представник відповідача-2 був присутнім у судових засідання, брав участь при розгляді справи та мав можливість надавати пояснення щодо суті спору. При цьому вказував на неможливість формування своєї правової позиції у зв'язку з веденням бойових дій на території міста Херсон.
Між тим, клопотаючи про відкладення розгляду справи, представник відповідача-2 не вказав які саме документи та матеріали, що знаходяться на території м. Херсон, необхідні йому для надання правової позиції та спростування аргументів позивача.
При цьому, на переконання суду, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Судом також врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 035,69 грн покладаються на відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт».
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6; код ЄДРПОУ 36716332) до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; код ЄДРПОУ 01125695), Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, 3; код ЄДРПОУ 43569693) про стягнення 3 605 120,20 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, 3; код ЄДРПОУ 43569693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6; код ЄДРПОУ 36716332) 516 394,02 грн основного боргу, 153 248,77 грн пені, 12 690,56 грн 3% річних, 120 046,25 грн інфляційних втрат, 12 035,69 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні позову в частині вимог до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 04 травня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков