ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2023Справа № 910/5901/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали
заяви відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу
у справі № 910/5901/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (узвіз Кодацький, 2, м. Дніпро, 49100)
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1, м. Київ, 01001)
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: Кузьменко В.С.
від відповідача: Копанчук М.В.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як страховим агентом укладених між сторонами Договорів доручення на виконання страхових агентських послуг № 1 від 03.01.2014 року та № 2 від 03.01.2014 року в частині здійснення передбаченої їх умовами діяльності, в тому числі за наслідками прийняття відповідачем рішення, оформленого Протоколом № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020 року, у зв'язку з чим зазначає про протиправну бездіяльність та дії відповідача і порушення прав ПАТ "СК "Інгосстрах" як страховика.
В свою чергу 21.07.2022 року відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання б/н від 21.07.2022 року про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням приписи пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України та наявність судового рішення у справі № 904/6015/20, а саме з огляду на тотожність предмету, підстав позовів у справах № 904/6015/20 та № 910/5901/22, а також ідентичність доказів, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги в обох справах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5901/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.09.2022 року.
У підготовчому судовому засіданні 21.09.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.10.2022 року.
Проте, у зв'язку із відключенням електроенергії згідно з графіком від ДТЕК "Київські Регіональні Електромережі" у місті Києва 20.10.2022 року судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 року з урахуванням норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України підготовче судове засідання було призначено на 21.12.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 року за заявою позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії у справі № 910/5901/22 без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.
Так, засобами електронного зв'язку 27.12.2022 року від відповідача надійшла заява б/н від 26.12.2022 року про відшкодування в порядку ст.ст. 123, 126, 129, 130 ГПК України судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи № 910/5901/22, в якій останній просить вирішити питання відшкодування понесених АТ АБ "ПриватБанк" витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у загальному розмірі 390 940,48 грн.
Окрім цього, засобами електронного зв'язку 27.12.2022 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.12.2022 року про поновлення згідно статті 119 ГПК України строку для подання доказів понесених банком витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1, 2 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Оскільки ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 року у справі №910/5901/22 про залишення позову без розгляду ухвалено судом в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні за участі учасників справи та під час винесення ухвали від 21.12.2022 року питання про судові витрати відповідача в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви відповідача в судовому засіданні з викликом учасників справи для розгляду питання щодо ухвалення відповідного додаткового рішення у справі № 910/5901/22.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року задоволено клопотання відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про поновлення процесуального строку для подання доказів, прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 15.02.2023 року.
У судове засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення 15.02.2023 року з'явився уповноважений представник відповідача. Уповноважений представник позивача брав участь у судовому засіданні 15.02.2023 року поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через канцелярію суду 24.01.2023 року від позивача надійшли заперечення б/н від 23.01.2023 року на заяву про відшкодування судових витрат з доказами їх надсилання на адресу відповідача, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №910/5901/22, оскільки сам факт подання позову та в подальшому залишення його судом без розгляду на підставі відповідної заяви позивача не є необґрунтованими діями позивача, а тому підстави для стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу (правову) допомогу, на підставі приписів частини 5 статті 130 ГПК України відсутні.
Крім того, позивач наголошує на тому, що розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу у загальному розмірі 390 940,48 грн. є необґрунтованим, не співмірним з предметом спору та складністю справи, нерозумним та значно завищеним, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню позивачем. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 15.02.2023 року суду не надано.
У судовому засіданні з розгляду заяви відповідача по суті 15.02.2023 року представник позивача проти задоволення заяви заперечував в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2023 року підтримав подану заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
При цьому, як свідчать матеріали справи, під час прийняття ухвали від 21.12.2022 року про залишення позову ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до АТ КБ "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії без розгляду у даній справі № 910/5901/22 судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, під час підготовчого судового засідання 21.09.2022 року у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України відповідачем було подано заяву про відшкодування судових витрат б/н від 21.09.2022 року, відповідно до якої останнім зазначено, що попередня орієнтовна сума понесених у зв'язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 600 000,00 грн., які відповідач просив суд покласти на позивача на підставі відповідних доказів на підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, які будуть надані відповідачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Окрім цього, засобами електронного зв'язку 27.12.2022 року від відповідача надійшла заява б/н від 26.12.2022 року про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд вирішити питання про відшкодування понесених АТ КБ «Приватбанк» витрат на правову допомогу у даній справі у загальному розмірі 360 940,48 грн., а також клопотання б/н від 27.12.2022 року про поновлення строку для подання доказів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, за результатами відповідного клопотання відповідача та зважаючи на дату постановлення ухвали у даній справі № 910/5901/22 - 21.12.2022 року, судом поновлено процесуальний строк для подання відповідачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з поважністю причин його пропуску.
В свою чергу, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, позивач у запереченнях б/н від 23.01.2023 року на заяву про відшкодування судових витрат заперечує щодо розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 390 940,48 грн., посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним та непропорційним щодо предмета спору та ціни позову, а також не відповідає критерію реальності та розумності.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного закону).
В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз'яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду заяви відповідача про відшкодування судових витрат по справі № 910/5901/22 в порядку статей 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
копії Договору про надання правової допомоги №2466/01-2022 від 26.08.2022 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та адвокатським об'єднанням «Астерс», актів №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року приймання-передачі наданих послуг з Додатком 1 «Деталізація послуг, наданих в період з 31.08.2022 до 26.09.2022 року», №10.22-129.2466 від 10.11.2022 року приймання-передачі наданих послуг з Додатком 1 «Деталізація послуг, наданих в період з 06.10.2022 до 25.10.2022 року», №12.22-061.2466 від 23.12.2022 року приймання-передачі наданих послуг з Додатком 1 «Деталізація послуг, наданих в період з 13.12.2022 до 23.12.2022 року», рахунків №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року на суму 288 640,48 грн., №10.22-129.2466 від 10.11.2022 року на суму 44 220,00 грн., №12.22-061.2466 від 23.12.2022 року на суму 58 080,00 грн., а також виписок АТ «Сенс Банк» за рахунками за 22.11.2022 року та 19.12.2022 року.
Поряд з цим, до матеріалів позовної заяви відповідачем додано копії довіреності №16 від 29.08.2022 року, виданої АТ КБ «Приватбанк» на ім'я адвоката Копанчука Марка Володимировича, ордеру АМ №1030806 від 08.09.2022 року, виданого адвокатським об'єднанням «Астерс» на надання правничої (правової) допомоги у Господарському суді м. Києва адвокатом Самсонович Олегом Андрійовичем, а також копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю КС № 9653/10 від 18.12.2020 року на ім'я Копанчука марка Володимировича.
Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів АТ КБ «Приватбанк» під час розгляду справи № 910/5901/22 здійснювалось адвокатським об'єднанням «Астерс» в особі адвоката Самсоновича Олега Андрійовича, яким було підготовано, підписано і подано від імені АТ КБ «Приватбанк» клопотання про продовження строку на підготовку відзиву на позовну заяву від 08.09.2022 року, клопотання про закриття провадження у справі від 19.09.2022 року, відзив на позовну заяву від 19.09.2022 року, заяву про відшкодування судових витрат від 21.09.2022 року, а також в особі адвоката Копанчука Марка Володимировича, яким було підготовано, підписано і подано від імені АТ КБ «Приватбанк» клопотання про поновлення строку для подання доказів понесення АТ КБ «Приватбанк» судових витрат від 27.12.2022 року та заяву про відшкодування судових витрат від 26.12.2022 року.
За твердженням відповідача, загальна сума понесених АТ КБ «Приватбанк» судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/5901/22, склала 390 940,48 грн.
Так, як встановлено судом за матеріалами справи, 26.08.2022 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (клієнт за договором, відповідач у справі) та Адвокатським об'єднанням «Астерс» (фірма за договором) укладено Договір про надання правової допомоги № 2466/01-2022 (далі - Договір), згідно якого фірма зобов'язується здійснити захист, представництво, а також надати клієнтові інші види юридичних послуг та правової (правничої) допомоги (далі - послуги) відповідно до його завдань та на умовах договору, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги: надання правової (правничої) допомоги клієнту при супроводженні судових справ з ПАТ «СК «Інгосстрах» та ТзДВ «СК «Кредо» (Завдання 1); інші послуги на запит клієнта (пункт 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони досягли згоди, що цей договір є укладеним з дати його підписання, але його умови застосовуються до правовідносин сторін з 26.08.2022 року.
Відповідно до умов пункту 6.4 Договору стосовно роботи над Завданням 1 сторони погодили застосування змішаної погодинної ставки, незалежно від категорії фахівця фірми, що складає 5 500 грн./год., без ПДВ.
За умовами пункту 6.5, 6.6 Договору на суму винагороди нараховується ПДВ за ставкою 20%. Клієнт сплачуватиме належні суми винагороди та відшкодування згідно виставлених фірмою рахунків. Сума Договору складає суму виставлених фірмою рахунків за послуги.
Згідно з пунктом 6.7 Договору разом із рахунком фірма направляє клієнту Акт приймання-передачі послуг, як вимагається законодавством України. Клієнт зобов'язується підписати вказаний Акт приймання-передачі послуг, і надіслати його фірмі. Клієнт зобов'язаний компенсувати фірмі будь-які видатки та/або штрафи, які понесе фірма в результаті ненадання або несвоєчасного надання Акту приймання-передачі послуг.
Як встановлено судом, між відповідачем та адвокатським об'єднанням на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 2466/01-2022 від 26.08.2022 року було погоджено та підписано акт №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року приймання-передачі наданих послуг з Додатком 1 «Деталізація послуг, наданих в період з 31.08.2022 до 26.09.2022 року» на суму 288 640,48 грн., акт №10.22-129.2466 від 10.11.2022 року приймання-передачі наданих послуг з Додатком 1 «Деталізація послуг, наданих в період з 06.10.2022 до 25.10.2022 року» на суму 44 220,00 грн. та акт №12.22-061.2466 від 23.12.2022 року приймання-передачі наданих послуг з Додатком 1 «Деталізація послуг, наданих в період з 13.12.2022 до 23.12.2022 року» на суму 58 080,00 грн., у яких відображено перелік фактично наданих адвокатським об'єднанням послуг в межах розгляду справи №910/5901/22 на загальну суму 390 940,48 грн.
Вказані акти підписані представниками АТ КБ «Приватбанк» (клієнта) та адвокатського об'єднання «Астерс» (фірма) із застосуванням кваліфікованих електронних підписів без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги за Договором.
Окрім цього, відповідачем на підтвердження факту оплати правової допомоги за Договором надано суду копії виписок АТ «Сенс Банк» за рахунками за 22.11.2022 року та за 19.12.2022 року.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/5901/22 в Господарському суді міста Києва інтереси відповідача представляли адвокати Адвокатського об'єднання «Астерс» Самсонович О.А. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія АМ №1030806 від 08.09.2022 року та Копанчук М.В. на підставі довіреності №16 від 19.08.2022 року, які подавали заяви по суті справи та документи.
Таким чином, подані відповідачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі № 910/5901/22 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.
Суд акцентує, що останній зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року , п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року .
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат, позивач звертає увагу суду на те, що положеннями частини 5 статті 130 ГПК України передбачено право відповідача на отримання за рахунок позивача компенсації понесених судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду лише у випадку встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
При цьому позивач наголошує на тому, що подання ПАТ «СК «Інгосстрах» позовної заяви до АТ КБ «Приватбанк» для захисту порушеного права не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є гарантованим правом особи. В свою чергу, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про зловживання ПАТ «СК «Інгосстрах» своїми процесуальними правами, оскільки позивач має право розпоряджатися своїми правами щодо розгляду спору самостійно та на власний розсуд.
Суд зазначає, що спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, встановлені у статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Тобто, у відповідності до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 та від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20).
Таким чином, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, що процесуальні дії позивача були необґрунтованими.
Як зазначає відповідач у заяві про відшкодування судових витрат, необґрунтованою процесуальною дією з боку ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», внаслідок якої АТ КБ «Приватбанк» поніс судові витрати, є звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії, яка розглядалась в рамках цієї справи №910/5901/22, з наступним поданням позивачем на стадії підготовчого провадження клопотання про залишення позову без розгляду.
При цьому, необґрунтованість вказаної процесуальної дії полягає в тому, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем раніше було подано декілька позовів з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, і такі дії позивача можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами.
Зокрема, відповідач зазначає, що наразі у провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває справа №904/6015/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про визнання незаконним протоколу №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому зміст частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" у справі №904/6015/20 повністю співпадає зі змістом, підставами та предметом позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" у даній справі №910/5901/22.
Оцінюючи дії позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2, 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Так, як вбачається матеріалів, пов'язаних з розглядом Господарським судом Дніпропетровської області господарської справи №904/6015/20, в тому числі тексту відповідної позовної заяви, наданого відповідачем, однією з заявлених Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" вимог в рамках справи №904/6015/20 є вимога про зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" доручену АТ КБ "Приватбанк" частину страхової діяльності ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 року (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 року (зі змінами і доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".
В свою чергу, в межах даної справи №910/5901/22 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" заявлено вимогу про зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" як страхового агента ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до закінчення строку дії договору доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 року та договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 року, укладених між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", вчиняти дії, пов'язані з виконанням вказаних договорів доручення.
Поряд із цим з матеріалів справи вбачається, що відповідачем через систему «Електронний суд» 21.07.2022 року подано клопотання б/н від 21.07.2022 року про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням приписи пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, а також через канцелярію суду 21.09.2022 року клопотання б/н від 19.09.2022 року про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, які обґрунтовано наявністю судового рішення у справі № 904/6015/20, а саме з огляду на тотожність предмету, підстав позовів у справах № 904/6015/20 та № 910/5901/22, а також ідентичність доказів, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги в обох справах.
Окрім цього через канцелярію суду 19.09.2022 року від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, яке ухвалою суду від 21.12.2022 року було судом задоволено, позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії у справі № 910/5901/22 залишено без розгляду.
При цьому судом враховано пріоритетність розгляду та задоволення саме клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" як позивача у справі та використання останнім своїх прав в межах норм Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим клопотання відповідача про закриття провадження у справі судом залишено без розгляду.
При цьому суд враховує положення статей 2, 4, 14 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07. 2022 року у справі № 911/1237/21.
Таким чином, за наведених вище обставин, за висновком суду наявні підстави для компенсації понесених відповідачем судових витрат у зв'язку з розглядом даної справи № 910/5901/22 за рахунок позивача на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас суд зауважує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу, як свідчать матеріали справи, позивач заперечує щодо розміру заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі позивач наголошує на значному завищенні відповідачем їх вартості в порівнянні зі змістом та обсягом наданої правової допомоги.
Таким чином, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Зокрема, суд оцінює та досліджує подані відповідачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами здійсненого судом аналізу наданих відповідачем доказів, в тому числі актів приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2022 року, від 10.11.2022 року, від 19.12.2022 року та Додатків 1 до них, в яких наведено деталізацію наданих послуг за Договором №2466/01-2022 від 26.08.2022 року на загальну суму 390 940,48 грн., суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Наразі, згідно наданого відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року вбачається, що до складу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з позивача, включені витрати на:
- аналіз переданих банком матеріалів справи №910/5901/22, їх упорядкування (вартість послуги 11 000,00 грн.),
- підготовку проекту клопотання про продовження строку на підготовку відзиву на позовну заяву у справі №910/5901/22 (вартість послуги 11 000,00 грн.),
- внесення правок та доповнень до клопотання про продовження строку на підготовку відзиву на позовну заяву у справі №910/5901/22 (вартість послуги 3 300,00 грн.),
- перевірка, засвідчення ЕЦП та направлення на електронну адресу Господарського суду м. Києва клопотання про продовження строку на підготовку відзиву на позовну заяву у справі №910/5901/22 (вартість послуги 1 650,00 грн.).
Проте, суд вважає безпідставним визначення відповідачем в якості чотирьох окремих послуг надання адвокатом фактично однієї послуги по складанню та надсиланню на електронну адресу суду одного клопотання про продовження строку на підготовку відзиву на позовну заяву, викладеного на 5 аркушах, а також необґрунтовано завищеним визначений відповідачем загальний розмір вартості такої послуги у сумі 26 950,00 грн.
Суд також зазначає про включення відповідачем до складу наданих адвокатом за актом №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року послуг із:
- листування з банком з питань передачі документів для цілей підготовки відзиву у справі №910/5901/22 та аналіз отриманих документів (вартість послуги 15 950,00 грн.),
- аналіз позовної заяви ПАТ «СК «Інгосстрах» у справі №910/5901/22 та викладених у ній аргументів (вартість послуги 33 550,00 грн.),
- підготовка до подачі відзиву на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі (вартість послуги 15 950,00 грн.),
- підготовка проекту відзиву на позовну заяву та направлення на адресу суду та учасників справи клопотання про закриття провадження у справі (вартість послуги 26 400,00 грн.), які, на переконання суду, також не можуть бути виділені в окремий вид послуг, загальна вартість яких значно завищена та становить 91 850,00 грн., позаяк надання таких послуг є обов'язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду відзиву на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі.
В свою чергу, оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з позивача витрат на правову допомогу за надані послуги із складання відзиву на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі, загальна вартість яких становить сумі 91 850,00 грн., судом враховано кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатом документів, а саме: клопотання про закриття провадження у справі (викладеної на 5 стор.), відзив на позовну заяву (викладений на 25 стор.), з огляду на що, на думку суду, визначений відповідачем за актом №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року розмір витрат не відповідає критеріям співрозмірності та розумності.
Окремо судом враховано факт розгляду судами справи № 904/6015/20 за участю тих же сторін та, зокрема, ідентичними вимогами, в якій АК КБ «Приватбанк» як відповідачем також було підготовано і подано відзив, заперечення на відповідь на відзив, а також апеляційну скаргу.
Суд також констатує, що частина з наданих за актом №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року послуг адвоката, а саме:
- пошук судової практики для цілей складання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у разі залишення позову без розгляду (вартість послуги 15 400,00 грн.),
- аналіз актуальної судової практики застосування частини 5 статті 130 ГПК України (вартість послуги 9 900,00 грн.),
- пошук судової практики щодо особливостей доведення необґрунтованості дій позивача (вартість послуги 25 850,00 грн.),
- підготовка проекту заяви про відшкодування судових витрат (вартість послуги 39 050,00 грн.),
- робота над проектом загальної стратегії дій у справі (вартість послуги 8 800,00 грн.),
- доопрацювання проекту заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №910/5901/22 (вартість послуги 20 350,00 грн.), повністю охоплюється змістом послуги по складанню заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у зв'язку з залишенням позову без розгляду, а тому включення до розрахунку вартості такої послуги у загальній сумі 119 350,00 грн. як самостійної є необґрунтованим, безпідставним, не відповідає принципам процесуальної економії та розумності, а визначення відповідачем розміру вартості таких витрат у сумі 119 350,00 грн. є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В свою чергу, як встановлено судом, вартість витрат на професійну правничу допомогу відповідачем визначалась з урахуванням часу, витраченого адвокатом на надання певних послуг, при цьому вартість однієї години дорівнює 5 500,00 грн.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, до складу витрат позивача на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з позивача за актом №2466/01-2022 від 10.11.2022 року та за актом №12.22-061.2466 від 23.12.2022 року, включені витрати на підготовку до участі та виїзд до суду для участі у судовому засіданні 20.10.2022 року (тривалість 2,8 годин, вартість послуги 15 400,00 грн.) та 21.12.2022 року (тривалість 3,4 годин, вартість послуги 18 700,00 грн.) - загальною вартістю 34 100,00 грн. (6,2 години), в той час як відповідно до протоколу судового засідання від 21.12.2022 року тривалість судового засідання за участю адвоката відповідача Тарасенко В.В. становила 15 хвилин, а судове засідання, призначене на 20.10.2022 року взагалі не відбулось у зв'язку з відключенням електроенергії в приміщенні Господарського суду м. Києва згідно графіка від ДТЕК «Київські регіональні електромережі».
Таким чином, визначена відповідачем вартість послуги у сумі 34 100,00 грн. за фактичну участь адвоката у одному судовому засіданні 21.12.2022 року тривалістю 15 хвилин, а також тривалість дій з виїзду до суду, навіть з урахуванням часу транспортних витрат на дорогу, яка суттєво завищена відповідачем, на переконання суду, не відповідає даним, врахованим банком при визначенні вартості відповідних послуг з урахуванням витраченого адвокатом часу, надання адвокатом послуг у зазначеному в актах обсязі (6,2 годин) відповідачем не доведена, та відповідно є необґрунтовано завищеною.
Поряд з цим, суд зазначає про включення відповідачем до складу наданих за актом №09.22-221.2466 від 17.10.2022 року та за актом №2466/01-2022 від 10.11.2022 року адвокатом послуг із упорядкування та оновлення статусу справи №910/5901/22 у відповідності до даних веб-сервісу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, систематизація інформації щодо цієї справи в системах обліку (таблицях), оновлення інформації щодо змін, які відбуваються по справі №910/5901/22 (надходження документів, прийняття судом процесуальних рішень у яких банк є учасником), перевірка ЕЦП на документах, які, на переконання суду, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статті 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позаяк є виключно короткостроковими технічними роботами, пов'язаними з використанням відповідних програмних та технічних засобів, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт у загальній сумі 13 200,00 грн. не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Також судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховано дублювання відповідачем в акті №12.22-061.2466 від 23.12.2022 року послуги з підготовки та подачі до суду заяви про відшкодування судових витрат, яка визначена відповідачем у вказаному акті як послуга з доповнення заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (вартість послуги 11 000,00 грн.), та послуга з доповнення та підготовки до подачі заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (вартість послуги 9 900,00 грн.), що не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, та свідчить про необґрунтованість та неспівмірність заявлених відповідачем витрат у наведених сумах.
Окрім цього суд вважає безпідставним виділення в окремий вид послуг за актом №10.22-129.2466 від 10.11.2022 року послуги з аналізу отриманих від банку заперечень ПАТ «СК «Інгосстрах» проти заяву банку про відшкодування судових витрат, аналіз доцільності підготовки власних письмових пояснень щодо викладених заперечень, підготовка загальної стратегії захисту інтересів банку у даній категорії справи (вартість послуги 11 000,00 грн.), позаяк дана послуга повністю поглинається додатково визначеною у даному акті послугою з підготовки проекту письмових пояснень до заяви банку про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (вартість послуги 8 250,00 грн.), що також свідчить про завищення відповідачем вартості надання таких послуг.
В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.
Таким чином суд відзначає, що з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, зважаючи на час, необхідний для дослідження наявної в матеріалах справи кількості доказів, характер спору та реальність наданих адвокатських послуг при розгляді даної справи, суд приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності та відповідачем значно завищено, зокрема, шляхом штучного виділення з наданих адвокатами послуг окремих дій (послуг), розумність, доцільність та необхідність яких, як і вартість таких послуг, відповідачем не доведена і необґрунтована.
Наразі, на переконання суду, перелік та види наданих адвокатських послуг створено виходячи із позиції превалювання форми над змістом, для штучного завищення обсягу фактично виконаних робіт та їх вартості.
Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 390 940,48 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
При цьому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником відповідача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами Адвокатського об'єднання «Астерс» від імені та в інтересах АТ КБ «Приватбанк» документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 18 500,00 грн. від попередньо заявленої суми 390 940,48 грн., яка є суттєво завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20.
Окремо суд наголошує на статусі відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» як банку, єдиним акціонером якого є держава, наявності значного штату власних працівників, та, з урахуванням наявності військового стану, яким зумовлена необхідність фінансової економії, зазначає про безпринципність сплати значних необґрунтованих коштів на оплату придбаних у третіх осіб (зокрема, адвокатського об'єднання) послуг та витрат, вартість яких штучно значно завищена, про що за результатами проведеного судом аналізу наданих сторонами доказів та матеріалів зазначено вище.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, заява відповідача про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 18 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (узвіз Кодацький 2, м. Дніпро, 49100, код ЄДРПОУ 33248430) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського буд. 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 18 500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. В відшкодуванні решти витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі № 910/5901/22 відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11 травня 2023 року.
Суддя А.М.Селівон