пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 травня 2023 року Справа № 903/808/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР"
до відповідача 1: Фермерського господарства "ОЛЬТЕРРА"
відповідача 2: ОСОБА_1
про стягнення 374 146,08 грн. Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Харкевич О.О.
Представники сторін:
від позивача: Лотоцька О.Б., адвокат
від відповідачів:Півень Г.В., адвокат; Шава О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ПАРТНЕР» на адресу суду направило позовну заяву про солідарне стягнення з Фермерського господарства "ОЛЬТЕРРА" та ОСОБА_1 374 146,08 грн. , з них: 200 000,00 грн. основного боргу, 98 604,00 грн. курсова різниця, 7 760,44 грн. 36% річних, 7 868,23 грн. 0.1 % за користування товарним кредитом, 59 913,41 грн. 25% штрафу, а також судові витрати у справі .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов договору поставки №В9-09/22ВЛ-ПШ від 14.09.2021 щодо своєчасного розрахунку за переданий товар.
25.11.2022 від Фермерського господарства «ОЛЬТЕРРА» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги визнає частково на суму 311 213,68 грн.
05.12.2022 представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 19.12.2022 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/808/22 за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на "17" січня 2023 р. на 15:00 год.
Ухвалою суду від 09.01.2023 постановлено розгляд справи №903/808/22 проводити в режимі відеоконференції.
Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2023 заявлені позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 підготовче провадження у справі №903/808/22 відкладено на 14.02.2023 на 10:00 год.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що 14.02.2023 у Волинській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №903/808/22, яке призначено на 14.02.2023 на 10:00 год. не відбулось.
Ухвалою суду від 14.02.2023 розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на "21" лютого 2023 р. на 11:10 год.
14.02.2023 на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії платіжної існтрукції №12 від 13.02.2023 про сплату часткової суми боргу в розмірі 10 000,00 грн.
Суд протокольною ухвалою від 21.02.2023 долучає до матеріалів справи клопотання відповідача 1 щодо сплати часткової суми боргу в розмірі 10 000,00 грн.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 21.02.2023 не з'явилися, додаткових заяв, клопотань суду станом на день розгляду справи не подали.
Ухвалою від 21.02.2023 суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи на по суті призначив на 23.03.2023.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що 23.03.2023 у Волинській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №903/808/22, яке призначено на 23.03.2023 на 10:30 год. не відбулось.
Ухвалою суду від 23.03.2023 розгляд справи призначено на 24.04.2023 на 12:55 год.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що 04.04.2023 у Волинській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №903/808/22, яке призначено на 04.04.2023 на 12:55 год. не відбулось.
Ухвалою суду від 04.04.2023 розгляд справи призначено на 25.04.2023 на 12:55 год.
Ухвалою суду від 17.04.2023 постановлено розгляд справи №903/808/23 здійснювати в режимі відеоконференції.
25.04.2023 на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії платіжного доручення за №24 від 24.04.2023, якою підтверджується часткова оплата основної суми боргу в розмірі 10 000.00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2023 підтвердив часткову оплату основної суми боргу під час розгляду справи в розмірі 47 000,00 грн., заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд стягнути з відповідача 153 000,00 грн. основного боргу, 98 604, 00 грн. курсової різниці, 59 913,41 грн. 25 % штрафу, 36% річних в сумі 7 760,44 грн., 7 868,23 грн. 0.1 % за користування товарним кредитом та судові витрати у справі.
Представники відповідача в судовому засіданні 25.04.2023 просили суд зменшити розмір нарахування штрафних санкцій у зв'язку із складним становищем фермерського господарства, в іншій частині позовних вимог щодо їх задоволення судом не заперечили.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами..
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів господарський суд встановив наступне.
14.09.2021 між ТзОВ "Вітагро Партнер" (Позивач, Постачальник) та Фермерського господарства "ОЛЬТЕРРА" (Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № В9-09/22ВЛ-ПШ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2. Договору в строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна ціна договору вираховується, як сума вартостей усіх партій Товару (згідно відповідних додатків), переданих Постачальником у власність Покупцю.
Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.
У п. 2.3.1 договору сторони встановили, що Постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на момент підписання додатку, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена в момент підписання відповідного додатку до Договору.
Згідно п. 2.3.2. Договору сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору на курс продажу іноземної валюти відповідно до п.2.3.3 Договору. Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.
Пунктом 2.3.3. Договору встановлено правило визначення курсу валют за Договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором.
Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним Сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ «Ощадбанк» (МФО 315784) (п. 2.3.4. Договору).
Відповідно до п. 2.3.5. Договору Сторонами передбачено, що у випадку, коли Покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за Договором у строки та на умовах, передбачені Договором, і Постачальник буде вирішувати спір у судовому порядку, Постачальник має право визначити розмір заборгованості Покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення Постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на Товар.
Датою виконання грошових зобов'язань Покупця за даним Договором, є дата зарахування у повному обсязі відповідної необхідної суми коштів на банківський рахунок Постачальника (п.2.3.6).
Покупець здійснюючи оплату за Товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату Договору в рамках якого здійснюється оплата та номер Додатку до Договору. Якщо Покупець не дотримується цього, то Постачальник має право самостійно на власний розсуд, визначити в рахунок якого Договору та/або Додатку зарахувати платіж Покупця (п.2.4).
Відповідно до Договору поставки №В9-09/22ВЛ-ПШ від 14.09.2021 року та укладених між сторонами Додатків до даного договору, сторони погодили поставку за наступним графіком:
-згідно Додатку N 1 від 17.09.2021 загальна вартість товару 211 855,80 грн. із календарним графіком платежів: до 01.09.2022;
-згідно Додатку N 2 від 29.10.2021 загальна вартість товару 5 790,48 грн. із календарним графіком платежів: до 01.09.2022;
-згідно Додатку N 3 від 29.10.2021 загальна вартість товару 11 931,90 грн. із календарним графіком платежів: до 01.09.2022;
-згідно Додатку N4 від 01.11.2021 загальна вартість товару 11 550,24 грн. із календарним графіком платежів: до 01.09.2022;
-згідно Додатку N 5 від 10.11.2021 загальна вартість товару 13 525,20 грн. із календарним графіком платежів: до 01.09.2022.
- згідно Додатку N 7 від 27.07.2022 загальна вартість товару 35 082,13 грн. із календарним графіком платежів: до 01.08.2022.
Відповідно до складених, підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних: №8464 від 22.09.2021, №9171 від 29.10.2021, №9172 від 29.10.2021, №9215 від 02.11.2021, №9285 від 10.11.2021, №4606 від 15.08.2022, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10 515,55 доларів США, що у гривні на день формування додатків еквівалентно 289 735,75грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково в сумі з порушенням строків оплати, визначених додатками до договору, що підтверджується актом звірки, рухом коштів.
Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідач оплатив основний борг за договором в розмірі 47 000,00 грн., який є предметом спору.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач сплатив частково основну суму боргу, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині стягнення основного боргу в сумі 47 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 153 000,00 грн., підтверджується матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається
Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).
Отже гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановленого, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що станом на 04.10.2022 року основна сума заборгованості Відповідача склала 8 482,46 доларів США , що еквівалентно 313 257,62 грн. з урахуванням курсової різниці у розмірі 98 604,00 грн.
Суд звертає увагу, що грошове зобов'язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив'язку до еквіваленту в іноземній валюті. Однак, визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена п. 2.3.5 договору поставки умова (у випадку, коли покупець не оплатить товар (відповідну партію товару) за договором у строки та на умовах, передбачених договором та додатками до договору, постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку, постачальник має право визначити розмір заборгованості покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості відповідно до ціни товару, яка може збільшуватися у випадках, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на товар) має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США. Отже враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 №910/11077/20.
Суд, здійснивши власний розрахунок суми курсової різниці, дійшов висновку, що нараховані Позивачем 98 604,00 грн. курсової різниці (313 257,62 - 214 653,62 грн.) підставні та підлягають до стягнення з Відповідача у повному обсязі.
Щодо нарахування та стягнення з Відповідачів - 7 868,23 грн - 0,1% за користування товарним кредитом за період з 01.09.2022 по 04.10.2022 суд зазначає наступне.
Пунктом 2.8 Договору поставки встановлено, що в разі поставки товару до його повної оплати Постачальник має право нарахувати Покупцю відсотки за користування товарним кредитом (а саме користування чужими грошовими коштами відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України). Відсотки за користування товарним кредитом складають 0,1 % від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожний календарний день користування Товарним кредитом та починають нараховуватись з першого дня протермінування оплати покупцем товару. Розрахунок відсотків за користування товарним кредитом здійснюється за формулою: сума заборгованості за поставлений товар в гривневому еквіваленті х 0,1% х кількість днів користування товарним кредитом і нараховуються в останній день перед погашенням основного боргу.
Відповідно до ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. У частині 5 цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Згідно з підпунктом 14.1.206 зазначеного Кодексу проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.
Суд дійшов висновку, що нараховані згідно умов договору відповідачу 0,1% за користування товарним кредитом в сумі 7 868,23 грн. підставні та підлягають до стягнення з відповідачів в користь позивача в повному обсязі.
Щодо стягнення з Відповідача в користь Позивача 36% річних від простроченої сумі в розмірі 7 760,44 грн. за період з 01.09.2022 по 04.10.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.7.2.3. Договору поставки сторони погодили, що Покупець за порушення грошового зобов'язання зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням 36% річних від простроченої суми
З нарахованих Позивачем 7 760,44 грн. 36% річних передбаченими умовами укладеним між сторонами Договору, є арифметично вірними та підставними, а тому підлягають до стягнення з Відповідачів.
Щодо нарахування та стягнення з Відповідачів на користь Позивача 25% штрафу в розмірі 59 913,41 грн. від суми боргу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, процентів річних і інфляційних втрат суд дійшов висновку, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання,
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020.
За змістом постанови КМУ від 05.03.2022 за №206 визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення населенням плати за житлово -комунальні послуги. Припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.9.4 договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за договором постачальник сплачує споживачу штрафні санкції - пеню у розмірі 1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання (строків поставки товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної загальної вартості договору.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Дана норма кореспондується із частиною третьою статті 551 ЦК України відповідно до змісту, якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач частково виконав зобов'язання по договору. Докази завдання позивачу збитків таким простроченням оплати відсутні. Крім того, не може залишитись поза увагою суду, що невиконання умов договору поставки забезпечене 36% річних, курсовою різницею та 0,1% за користування товарним кредитом.
Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за договором поставки, оскільки невчасність оплати було спричинено запровадженням дії воєнного стану, що негативно вплинуло на здійснення господарської діяльності відповідача.
Разом з тим, листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за зобов'язання.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судом враховано вище викладенні правові норми, а тому суд дійшов висновку зменшити штрафні санкції та стягнути з Відповідача в користь Позивача 25% штрафу в сумі 30 000,00 грн., а в решті суми стягненні штрафу відмовити.
14.09.2021 між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ «Вітагро Партнер» (кредитор) укладено договір поруки №В11-09/22ВЛ , згідно умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Фермерського господарства "ОЛЬТЕРРА" , що виникли з договору поставки №В9-09/22ВЛ-ПШ від 14.09.2021 (п. 1.1). Порукою забезпечуються в тому числі такі зобов'язання боржника: здійснити оплату за всі поставлені засоби захисту рослин, інокулянт, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (товар) в обсязі та на умовах договору поставки №В9-09/22ВЛ-ПШ від 14.09.2021 з подальшими змінами та доповненнями; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, передбачені договором №В9-09/22ВЛ-ПШ від 14.09.2021(п. 2.1). Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання (п. 3.1). У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право на власний вибір направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання або пред'явити до поручителя позов (п. 4.1.2).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань за договором поставки від 14.09.2021 як солідарні боржники у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково у розмірі 297 232,67 грн., в тому числі: 153 000,00 грн. 0сновного боргу, 98 604,00 грн. курсової різниці, 30 000,00 грн - штрафу, 7 760,44 грн. - 36% річних, 7 868,23 грн. -0.1% за користування товарним кредитом). В позові в частині стягнення 29 913,41 грн. 25% штрафу відмовити. Провадження у справі в частині стягнення 47 000,00 грн. основного боргу закрити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 5 832,00 грн. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "ОЛЬТЕРРА" (44420, Волинська обл, Старовижівський район, с.Кримне, вул.Перемоги, буд.27, код ЄДРПОУ 43565091) та ОСОБА_1 (44420, Волинська обл, Ковельський район, с.Кримне, РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37993500) 297 232,67 грн. заборгованості, в тому числі: 153 000,00 грн. основного боргу, 98 604,00 грн. курсової різниці, 30 000,00 грн - 25% штрафу, 7 760,44 грн. - 36% річних, 7 868,23 грн. -0.1% за користування товарним кредитом та 5 832,00 грн. витрат з оплати судового збору.
3. Відмовити у позові в частині стягнення 29 913,41 грн. 25% штрафу .
4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 47 000,00 грн. основного боргу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
05.05.2023
Суддя М. С. Шум