ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 травня 2023 року Справа № 902/902/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 (повний текст - 13.02.2023) у справі №902/902/22 (суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 13, кімната 16, 18, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 39425449
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд", 21030, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Келецька, будинок 105, ідентифікаційний код юридичної особи 36328597
про стягнення 141734,97 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/902/22 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" 57192,05 грн заборгованості, у тому числі 6595,30 грн 3% річних, 50596,75 грн інфляційних втрат, 1001,08 грн витрат на сплату судового збору та 2824,50 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5902,94 грн 3% річних, 78639,98 грн інфляційних втрат - відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1479,92 грн та 4175,50 грн витрат на професійну правничу допомогу залишено за позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропросперіс Трейд” звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, потрібно було застосовувати суму 120686,32 грн за період з 11.02.2022 по 03.05.2022.
Проте, незважаючи на те, що в судовому засіданні встановлювалась саме сума 120686,32 грн, і саме така сума зазначалась самим позивачем, суд помилково взяв для обрахунку іншу суму - 211168,33 грн.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 537157,66 грн та за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 79578,91 грн проведений судом вірно з 02.06.2022 та з 03.06.2022.
Розрахунок із зазначених сум ідентичний із розрахунком викладеним ТОВ «Агропросперіс Трейд» у додаткових поясненнях від 10.01.2023. Інфляційні втрати становлять: 616736,57 x 1.04963739 - 616 736,57 = 30613,19 грн 3% річних - 616736,57 x 3% x 106:365:100 = 5373,21 грн).
Отже в кінцевому результаті помилково розраховані втрати від інфляції (19983,56 +30613,19 = 50596,75 грн) та 3% річних (1423,22 + 5373,21 = 6796,43 грн) вплинули на рішення суду в частині стягнення неправильних сум із відповідача.
На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/902/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" 57192,05 грн заборгованості, у тому числі 6595,30 грн 3% річних, 50596,75 грн інфляційних втрат, 1001,08 грн витрат на сплату судового збору та 2824,50 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ТОВ “Арта Груп” на користь ТОВ “Агропросперіс Трейд” судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.
Листом від 02.03.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Вінницької області.
13.03.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/902/22.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/902/22. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 07.03.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
27.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022.
Відповідно до пункту 1.1. договору поставки сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, врожаю 2021 року (надалі - товар) на умовах, зазначених у цьому договорі.
Згідно пункту 2.8. договору поставки до початку терміну поставки товару постачальник зобов'язується надати покупцю документи визначені у п.5.17 цього договору.
Право власності на товар виникає у покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної (п.2.10. договору поставки).
Як погоджено у пункті 3.1. договору поставки, відкладальною умовою для виникнення у покупця обов'язку по оплаті товару є надання постачальником покупцю документів, визначених п.5.17 цього договору та оригіналу цього договору, підписаного та скріпленого печаткою постачальника (у разі її використання).
Згідно пункту 3.2.1. договору поставки, оплата 86% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем таких документів: a) копії рахунку - фактури; b) оригіналу складського документу, що видається покупцю елеватором після переоформлення товару; c) копії видаткової накладної, що виписується постачальником в день підписання трьохстороннього акту приймання - передачі згідно з інструкцією №661; d) при поставці кукурудзи, сої, ріпаку (що відповідають умовам сталого виробництва продукції) постачальник зобов'язується на вимогу покупця надати оригінали декларацій господарств-виробників (а якщо постачальник є товаровиробником сільськогосподарської продукції, то власну декларацію) про дотримання умов сталого виробництва продукції (ISСС або RBSА) та оригінал листа від них (а якщо постачальник є товаровиробником с/г продукції, то власний лист) з письмовою згодою забезпечити на вимогу покупця безперешкодний доступ інспекторів для перевірки господарств - виробників та надання усієї необхідної інформації, документації; е) якщо місце переоформлення товару не відповідає місцю вирощування товару (не співпадають області і при цьому відстань від місця відвантаження до місця вирощування перевищує 100 км), постачальник зобов'язується надати копії документів у форматі *.рdf, що підтверджують переміщення товару із місця вирощування до місця відвантаження.
За умовами пункту 3.2.2. договору оплата 14% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем оригіналу податкової накладної (постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника згідно з правилами Податкового кодексу України) та оригіналів документів, визначених у пп. а) та с) п.3.2.1 цього договору.
Згідно пункту 4.1. договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Договір поставки підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Позивач передав, а відповідач отримав товар (кукурудзу 3 класу урожаю 2021 року) за договором на підставі наступних документів:
- видаткової накладної №21 від 01.02.2022 на суму без ПДВ 3836840,40 грн, сума ПДВ 537157,66 грн, всього із ПДВ 4373998,06 грн;
- видаткової накладної №22 від 02.02.2022 на суму без ПДВ 568420,80 грн, сума ПДВ 79578,91 грн, всього із ПДВ 647999,71 грн;
- видаткової накладної №23 від 03.02.2022 на суму без ПДВ 211168,33 грн, сума ПДВ 29563,57 грн, всього із ПДВ 240731,90 грн.
Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Позивачем було виставлено рахунки на оплату: №22 від 01.02.2023 на суму 3836840,40 грн; №23 від 02.02.2022 на суму 568420,80 грн; №24 від 03.02.2022 на суму 211168,33 грн (т.1, а.с.85-87).
На виконання пункту 3.2.1. договору відповідачем було здійснено оплату 86% вартості товару за договором згідно платіжних доручень №10931 від 07.02.2022 на суму 2836840,40 грн, №11003 від 09.02.2022 на суму 300000,00 грн, №11042 від 10.02.2022 на суму 568420,80 грн та №11086 від 11.02.2022 на суму 700000,00 грн.
Із змісту вказаних платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (т.1 а.с.17-20) слідує, що відповідач здійснюючи оплату за товар у графі призначення платежу зазначав у платіжних дорученнях №10931 від 07.02.2022, №11003 від 09.02.2022, №11086 від 11.02.2022 - "оплата за кукурудзу зг.рах.№22 від 01.02.2022" та у платіжному дорученні №11042 від 10.02.2022 - "оплата за кукурудзу зг.рах.№23 від 02.02.2022".
Таким чином, відповідачем здійснено оплату 86% вартості поставленого товару згідно рахунку на оплату №22 від 01.02.2022 за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 3836840,40 грн та згідно рахунку на оплату №23 від 02.02.2022 за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 568420,80 грн.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази оплати 86% вартості поставленого товару за видатковою накладною №23 від 03.02.2022.
Відповідно до пункту 3.2.2. договору покупець повинен був здійснити оплату 14% вартості поставленого товару протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем оригіналу податкової накладної з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством, документів визначених у підпункті а) та с) пункту 3.2.1. договору.
04.05.2022 товар за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 на суму 240731,90 грн Товариством з обмеженою відповідальність "Агропросперіс Трейд" було повернуто позивачу, що підтверджується поверненням постачальнику №10 від 04.05.2022 та актом приймання-передачі №ФЖМЕ0000041 від 04.05.2022 (т.1, а.с.58, 59).
Із матеріалів справи також вбачається, що оригінали договору №К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 та видаткових накладних №21 від 01.02.2022, №22 від 02.02.2022 та №23 від 03.02.2022 були надіслані позивачем відповідачу 04.05.2022 за адресою: м.Вінниця, вул.Келецька, будинок №105, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №2102802727229 (т.1, а.с.90).
Інших доказів надіслання позивачем на адресу відповідача та/або вручення оригіналів документів визначених у підпункті а) та с) пункту 3.2.1. договору матеріали справи не містять.
Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 04.10.2022 №2702068 позивачем зареєстровано 27.05.2022 податкову накладну №21 від 01.02.2022 на суму ПДВ 537157,66 грн та зареєстровано 30.05.2022 податкову накладну №22 від 02.02.2022 на суму ПДВ 79578,91 грн (т.1, а.с.39).
Згідно платіжного доручення №13713 від 24.08.2022 із зазначенням у графі призначення платежу "оплата за кукурудзу зг.рах.№23 від 02.02.2022" відповідачем здійснено оплату товару за договором на суму 79578,91 грн (т.1, а.с.21) та згідно платіжного доручення №14170 від 15.09.2022 із зазначенням у графі призначення платежу "оплата за кукурудзу зг.рах.№22 від 01.02.2022" на суму 537157,66 грн (т.1, а.с.22).
Таким чином, відповідачем повна оплата товару за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 здійснена 15.09.2022, у свою чергу повна оплата товару за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 здійснена 24.08.2022.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 141734,97 гривень заборгованості за договором поставки №К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022, з яких: 12498,24 гривень 3% річних та 129236,73 грн інфляційних втрат.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
За змістом частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як було встановлено, на виконання умов договору позивачем за період з 01.02.2022 по 03.02.2022 на користь відповідача здійснено поставку товару на загальну суму 5262729,67 грн, що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.14-16), письмовими поясненнями сторін та визнається сторонами.
За умовами пункту 3.2.1. договору за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 відповідач повинен був здійснити оплату 86% вартості поставленого товару до 04.02.2022, за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 - до 07.02.2022 та за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 - до 08.02.2022.
Оплату 86% вартості поставленого товару за видатковими накладними №21 від 01.02.2022 та №22 від 02.02.2022 здійснено відповідачем протягом 07.02.2022-11.02.2022 на суму 4405261.20 грн.
Оплату 86% вартості поставленого товару за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 не було здійснено відповідачем та 04.05.2022 товар за вказаною видатковою накладною було повернуто відповідачем позивачу.
Згідно пункту 3.2.2. договору сторони погодили, що оплата 14% вартості поставленого товару здійснюється покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання покупцем оригіналу податкової накладної (постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника згідно з правилами Податкового кодексу України) та оригіналів документів, визначених у пп. а) та с) п.3.2.1 цього договору.
З урахуванням досягнутої домовленості відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату 14% вартості поставленого товару протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманням оригіналів рахунку - фактури та видаткової накладної.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 32-2 такого змісту:
"Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов'язані забезпечити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов'язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних".
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" 12 травня 2022 року №2260-IX внесено зміни до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема пункт 32-2 підрозділу 2 викладено в такій редакції:
"32-2. Тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Наведене законодавче регулювання стосувалася формування платником податків податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні.
Водночас, внаслідок внесених змін до Податкового кодексу України у цій частині, зміни до пункту 3.2.2 договору сторонами внесені не були.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, за своїм змістом зміни до Податкового кодексу України в частині формування платником податків податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні не є підставою для позадоговірної зміни умови правочину, виконання якої залежало від дати реєстрації податкових накладних.
Доказів звернення позивача до відповідача із пропозицією внести зміни до пункту 3.2.2. договору у зв'язку із неможливістю здійснити реєстрацію податкових накладних матеріали справи не містять.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1, частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вірно відмічено судом першої інстанції, внаслідок неможливості здійснення позивачем реєстрації податкових накладних у строки, визначені Податковим кодексом України, відповідач в силу наведених вимог закону мав право включити до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Водночас із матеріалів справи вбачається, що оригінал договору №К-АР-02435-J6W6 від 27.01.2022 та первинні документи (видаткові накладні №21 від 01.02.2022, №22 від 02.02.2022 року та №23 від 03.02.2022) були надіслані позивачем відповідачу лише 04.05.2022, що фактично унеможливлювало включення відповідачем до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у складі вартості придбаних товарів за відсутності первинних (розрахункових) документів до дати їх отримання.
Зважаючи на погоджені сторонами умови пункту 3.2.2. договору, реєстрацію 27.05.2022 податкових накладних за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 537157,66 грн та 30.05.2022 за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 79578,91 грн, відповідач повинен був здійснити оплату 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 до 01.06.2022, за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 - до 02.06.2022.
Оплату 14% вартості поставленого товару за видатковими накладними №21 від 01.02.2022 та №22 від 02.02.2022 здійснено відповідачем відповідно 15.09.2022 та 24.08.2022.
Згідно вимог статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання з оплати 86% вартості поставленого товару за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 у розмірі 211168,33 грн та з оплати 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 537157,66 грн, за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 79578,91 грн.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц).
Враховуючи встановлене прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати 86% вартості поставленого товару за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 у розмірі 211168,33 грн та з оплати 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 537157,66 гривень, за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 79578,91 грн, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд першої інстанції вірно встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування позивачем положень статей 253, 254, 255 ЦК України та неврахування положень пунктів 3.2.1., 3.2.2. договору.
Як вбачається із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на суму зобов'язань за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 у розмірі 240731,90 грн, натомість строк оплати 14% вартості поставленого товару у періоді розрахунку не настав та вірним є нарахування за вказаною накладною на суму 211168,33 грн в межах визначеного позивачем періоду прострочення з 11.02.2022 по 03.05.2022, оскільки 04.05.2022 позивачем здійснено повернення товару за цією накладною на суму 240731,90 грн.
Твердження апелянта про необхідність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною №23 від 03.02.2022 на суму 120686,32 грн спростовуються матеріалами справи і встановленими вище обставинами, а саме: із змісту платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (т.1 а.с.17-20) слідує, що відповідачем здійснено оплату 86% вартості поставленого товару згідно рахунку на оплату №22 від 01.02.2022 за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 3836840,40 грн та згідно рахунку на оплату №23 від 02.02.2022 за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 568420,80 грн; при цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати 86% вартості поставленого товару за видатковою накладною №23 від 03.02.2022, отже вірним є нарахування за вказаною накладною на суму 211168,33грн.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями з оплати 14% вартості поставленого товару за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 537157,66 грн та за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 на суму 79578,91 грн позивачем здійснено нарахування з 11.02.2022 та не враховано положення статей 253, 255 ЦК України, положень пункту 3.2.2. договору та початку строку оплати за вказаними накладними виходячи із дат реєстрації податкових накладних за господарськими операціями з поставки товару за вказаними накладними.
Приймаючи до уваги, що остаточний розрахунок за отриманий товар за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 на суму 537157,66 грн та за видатковою накладною №22 від 02.02.2022 мав бути здійснений відповідно 01.06.2022 та 02.06.2022, прострочення в оплаті виникло за цими накладними - з 02.06.2022 та з 03.06.2022.
Враховуючи здійснену відповідачем оплату вказаної заборгованості нарахування мали бути проведені до 14.09.2022 на суму 537157,66 гривень та до 23.08.2022 на суму 79578,91 гривень, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.
Висновок суду, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється нарахування річних відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №922/449/21, від 10.04.2019 у справі №910/13064/17, від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 25.02.2020 у справі №910/2615/18, у яких зазначено, що при здійснені розрахунку річних та пені, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та річних.
Апелянт погоджується з розрахунками суду першої інстанції за видатковою накладною №21 від 01.02.2022 та видатковою накладною №22 від 02.02.2022.
Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, що 3% річних становлять 6595,30 грн та інфляційні втрати становлять 50596,75 грн.
З урахуванням викладеного, господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 6595,30 гривень 3% річних та 50596,75 гривень інфляційних втрат, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 5902,94 гривень та 78639,98 гривень інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку із їх необгрунтованістю.
В прохальній частині апеляційної скарги апелянт, серед іншого, просить суд відмовити в стягненні 2824,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до позовної заяви та доданих до неї доказів позивач просив стягнути з відповідача 7000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ордеру серії АО № 1013083 від 21.09.2022 представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" у справі №902/902/22 здійснював адвокат Дремлюх Олександр Михайлович.
Відповідно до пункту 1.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Груп" (клієнт) та Адвокатським бюро "Олександра Дремлюха" (адвокатське бюро) договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21.09.2022 року клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу (правову) допомогу, в.т.ч. підготовку та складання процесуальних документів, збір доказів та всі інші передбачені процесуальним законодавством дії, з метою захисту юридичних інтересів (прав) клієнта, а клієнт зобов'язується оплатити вартість наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги, компенсувати фактичні витрати на її надання в обсягах та на умовах, визначених договором.
Згідно пунктів 2.1., 2.1.1. цього договору адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги (в т.ч. представництво інтересів): представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання професійної правничої (правової) допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата (гонорар) за даним договором здійснюється не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро, дана оплата не повертається клієнту.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Згідно платіжного доручення №975 від 22.09.2022 ТОВ "Арта-Груп" оплатило послуги за договором про надання професійної правової допомоги від 21.09.2022 на користь Адвокатського бюро Олександра Дремлюха в сумі 7000,00 грн.
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
У разі недотримання заявником вимог щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, лише за клопотанням сторони.
Відповідачем відповідного клопотання не було заявлено та не спростовано вимог позивача в цій частині.
Отже, позивачем було доведено, документально обґрунтовано, що витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень пов'язані з розглядом справи №902/902/22. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (зокрема - витрати на професійну правничу допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у цій справі було задоволено частково, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2824,50 грн, та в іншій частині такі витрати залишив за позивачем.
Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)
Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 57192,05 грн, у тому числі 6595,30 грн 3% річних та 50596,75 грн інфляційних втрат, та про відмову в іншій частині позову.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/902/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складений 11.05.2023
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.