Справа № 320/1642/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
03 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Піскунова О.Ю.
позивач ОСОБА_1
пр-к відповідачів Іванюк Д.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №24 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.12.2019 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 90/5 від 10.01.2020 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.
Також, додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року заяву представника позивача Нелюби С.А. про ухвалення додаткової постанови - задоволено частково: ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.); в іншій частині стягнення витрат відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
При повторному розгляді справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 19 681,60 грн., що були понесені під час нового розгляду у суді першої інстанції та 19 854,18 грн., що були понесені під час первісного розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
23 січня 2023 року Київським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково:
- стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства юстиції України;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Відмовлено в задоволенні заяви про стягнення 19 854,18 грн. витрат на правничу допомогу під час попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців, вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції незаконним, подали апеляційну скаргу в обґрунтування якої представник апелянтів зазначає, що розмір заявлених судових витрат є абсолютно неспівмірним із заявленими позовними вимогами, так як позивачем не надано до суду обґрунтувань щодо складності правового супроводу даної справи.
Позивач, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, також подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга позивача вмотивована тим, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено без врахування всіх фактичних обставин справи, зокрема часу адвоката, витраченого на підготовку апеляційної скарги, заяв з процесуальних питань та участі останнього в судових засіданнях.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 квітня 2023 року.
05 квітня 2023 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 26 квітня 2023 року.
Також, 26 квітня 2023 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 03 травня 2023 року.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до змісту якого останній зазначає, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги відповідно.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зі змісту вказаної правової норми слідує, що задовольняючи позовні вимоги, суд має вирішити питання розподілу всіх судових витрат, понесених стороною на час ухвалення такого судового рішення.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивача про відшкодування витрат, понесених в цій справі при її первісному розгляді та вважає його таким, що суперечить вимогам процесуального закону.
Щодо визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями частини 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, у постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд вказав, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2021 між позивачкою (Замовник) та Адвокатським бюро «Сергія Нелюби» (Виконавець) було укладено договір про надання правової (правничої)допомоги. Згідно п.1.2 Договору під терміном «надання правової(правничої)допомоги» Сторони розуміють виконання Виконавцем функцій захисника та/або представника Замовника з усіма правами, наданими чинним законодавством захиснику та представнику.
Відповідно до п.3.1.Договору вартість надання правової (правничої) допомоги , юридичних послуг та виконання юридичних робіт вказується в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною
Пунктом 5 Договору визначено, що він діє до 28.04.2024 року.
Про відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі позивач заявляла вперше 07.07.2021, під час розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою Міністерства юстиції. На підтвердження витрат надавала калькуляцію-рахунок №1 від 07.09.2021, акт виконаних робіт від 08.09.2021 та платіжне доручення від 08.09.2021 на загальну суму 19854,18 грн.
Згідно калькуляції витрати складалися з витрат на: підготування відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень у справі в розмірі 12 000,00 грн.; на прибуття адвоката до суду в розмірі 1854,18 грн.; участі представника позивача Нелюби С.А. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 13.07.2021 року в розмірі 6000,00 грн.
Під час повторного розгляду справи судом першої інстанції представником позивачки до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій він крім зазначеного вище, просив стягнути з відповідача витрати в сумі 19 681,60 грн.(з яких 18000грн. на правничу допомогу та 1681,60 грн.- судовий збір), додано додатковий договір про надання правової допомоги пов'язаної з розглядом справи №320/1642/20 Київським окружним адміністративним судом калькуляція -рахунок №1 від 10.12.2022, акт виконаних робіт від 10.12.2022, посадочні документ на проїзд потягом Харків-Київ (та в зворотному напрямку) 13.07.2021-14.07.2021, рахунок від 13.07.2021 про оплату готельних послуг.
Відповідно до калькуляції-рахунку №l від 10.12.2022 витрати на правничу допомогу складаються з: підготування додаткових пояснень до позовної заяви з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 в продовж 4 годин вартістю 8000грн.; участь у судових засіданнях 22.09.2022, 30.11.2022 в продовж 4 годин вартістю 8000 грн.; очікування судового засідання 30.11.2022 року в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в продовж 1 години вартістю 200грн.
Відповідно до додаткового договору від 10.12.2022 до договору від 28.04.2021 позивачка та його представник погодили означений розмір гонорару представника позивачки та строк, протягом якого позивачка має здійснити оплату - протягом шести місяців з дня підписання додаткового договору.
Колегія суддів, вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Наразі, дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Так, в калькуляції-рахунку від 07.09.2021 відсутній розрахунок погодинної вартості правової допомоги, не зазначено обсяг часу витраченого на участь у судових засіданнях та вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів надання адвокатом допомоги щодо підготування відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень.
Як вбачається, останні підписані позивачкою, а за своїм змістом є аналогічними позовній заяві, яку подавала та підписувала позивач особисто.
Виокремлення адвокатом в калькуляції-рахунку від 10.12.2022 року «вивчення матеріалів справи, пошук релевантної судової практики та аналіз норм чинного законодавства», як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з участі в судовому засідання в суді як апеляційної так і першої інстанції, є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги з урахуванням складності справи та обсягу питань, які Верховний Суд визначив у постанові від 11.08.2021, повертаючи справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів , з цього приводу враховує, що правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції не змінювалася, що виключало необхідність у адвоката при повторному розгляді вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) .
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у справі № 910/20852/20.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги представника позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи із обсягу часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях та витрат на прибуття до суду апеляційної інстанції 13.07.2021 року .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, відшкодуванню підлягають витрати в розмірі 8000,00 грн., стягнення яких має відбуватися за рахунок Міністерства юстиції України, як суб'єкту владних повноважень.
Крім того, колегія суддів зазначає що, оскільки рішення суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, то поверненню підлягає сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1 681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Міністерства юстиції України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити частково заяву Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу:
- стягнути на користь Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн ( вісім тисяч) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ: 01001, місцезнаходження: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13).
- стягнути на користь Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн. ( одна тисяча шістсот вісімдесят одна) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ: 01001, місцезнаходження: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13).
В іншій частині вимог заяви Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 11.05.2023р.)