Справа № 320/1642/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
03 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Піскунова О.Ю.
позивач ОСОБА_1
пр-к відповідачів Іванюк Д.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 24 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.12.2019 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 90/5 від 10.01.2020 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи частково касаційну скаргу Міністерста юстиції України, Верховний Суд у своїй постанові вказав на недосліджені та не оцінені судами попередніх інстанцій обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При повторному розгляді справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №24 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.12.2019 щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №90/5 від 10.01.2020 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Дисциплінарна комісія приватних виконавців подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 квітня 2023 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
05 квітня 2023 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 26 квітня 2023 року.
Також, 26 квітня 2023 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 03 травня 2023 року.
В судовому засіданні представник апелянтів вимоги апеляційних скарг підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Позивач у судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги за наявними в ній доказами, колегія суддів звертає увагу на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення приватного виконавця № НОМЕР_4 виданого 01.06.2017 року Міністерством юстиції України (далі - Мін'юст), з червня 2017 року здійснює діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва.
11.09.2019 року до Мін'юсту надійшла заява ОСОБА_3 від 09.09.2019 року, яка зареєстрована за № Б-16105 у якій заявник зазначив про те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчою напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу віл 05.11.2016 року № 4661 про стягнення коштів з ОСОБА_4 в сумі 200 000,00 грн.
Заявник вказав, що кошти за вказаним виконавчим документом ним отримано в повному обсязі ще наприкінці 2018 року, проте приватним виконавцем не закрито виконавче провадження та відповідні відомості щодо боржника не виключені з Єдиного реєстру боржників. Відтак, заявник просив приватного виконавця ОСОБА_1 терміново вжити заходів щодо передачі вказаного виконавчого провадження на виконання (для вчинення необхідних дій) приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_9.
Листом від 22.10.2019 року Мін'юст повідомив приватного виконавця ОСОБА_1 про проведення, на підставі заяви ОСОБА_3 від 09.09.2019 року, позапланової невиїзної перевірки щодо виконавчого провадження № НОМЕР_2 та запропонував у строк до 18.10.2019 року надати Мін'юсту вмотивовані пояснення щодо фактів, викладених у заяві з наданням копій відповідних документів.
Листом від 18.10.2019 року б/н приватним виконавцем ОСОБА_1 надано пояснення у відповідь на лист Мін'юсту.
На підставі скарги ОСОБА_3 від 09.09.2019 року, Мін'юстом проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 щодо виконавчого провадження № НОМЕР_2 та 24.10.2019 року оформлено довідку про результати проведення позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця ОСОБА_1, відповідно до якої встановлено порушення приватним виконавцем вимог частини 1 статті 40 Закону №1404-VII щодо вжиття заходів необхідних, у зв'язку із закінченням виконавчого провадження та пункту 4 розділу IV Положення щодо порушення строків внесення постанови про закінчення виконавчого провадженій до автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - Система).
Так, з довідки вбачається, що постановою від 26.10.2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису від 31.07.2018 року № 4661 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про звернення стягнення на нежитлове приміщення в літері «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 191,8 кв. м., яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу нежитлового приміщення, посвідченого 20.05.2016 року ОСОБА_10 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 908; право власності на предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 20.05.2016 року ОСОБА_10 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; номер запису про прав власності: 14594456, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 926717580000., переданих ним в іпотеку ОСОБА_3 , посвідченим ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2466, до договору позики грошових кошті посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.06.2016 за реєстровим № 2465. За рахунок коштів виручених від реалізації зазначеного нежитлового приміщення, задовольнити вимоги ОСОБА_3 , по поверненню позики отриманої ОСОБА_4 за договором позики грошових коштів посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.06.2016 року за реєстровим № 2465, у розмірі 200 000 грн.
21.03.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про зняття арешту з майна боржника, яке реалізовано з електронних торгів, на підставі 4 четвертої статті 59 Закону № 1404-VII.
Також, 21.03.2019 року позивачкою винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VII.
Постанова про закінчення виконавчого провадження внесена приватним виконавцем ОСОБА_1 до Системи 26.09.2019 року.
У своїх поясненнях приватний виконавець ОСОБА_1 зазначила, що вказана постанова не внесена до Системи вчасно, у зв'язку з технічними несправностями у роботі Системи.
Разом з тим, перевіркою відомостей Системи, встановлено, що у період з 21.03.2019 року по 01.04.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 вчинялись виконавчі дії та виготовлялись документи виконавчого провадження за допомогою цієї Системи, що свідчить про те, що приватний виконавець мала доступ до Системи.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що наказом Мін'юсту від 29.03.2019 року №1015/5 зупинено діяльність позивачки на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019 року.
Інформацію про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців - 01.04.2019 року.
21.11.2019 року приватний виконавець ОСОБА_1 подала до Мін'юсту заперечення на довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 .
Листом від 05.12.2019 року №332-2019/ДК Дисциплінарна комісія приватних виконавців повідомила приватного виконавця ОСОБА_1 про те, що за результатами позапланової невиїзної перевірки Мін'юстом внесено подання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Протоколом від 16.12.2019 року № 24 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців задоволено подання Мін'юсту про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та вирішено застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (далі по тексту - оскаржуване рішення).
Наказом Мін'юсту № 90/5 від 10.01.2020 року введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.12.2019 року, оформлене протоколом № 24, про задоволення подання Мін'юсту та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження (далі по тексту - оскаржуваний наказ).
Позивач, вважаючи оскаржувані рішення та наказ протиправними, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачами не були взяті до уваги обставини, що спричинили ненавмисне та незначне порушення з її боку, обставини зупинення діяльності, що унеможливлювали вчинення виконавчих дій нею у певний період, надмірну завантаженість після зупинення діяльність та несправну роботу АСВП, відсутність умислу в діях та відсутність будь-яких негативних наслідків для ОСОБА_3 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із завдань Мін'юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Статтею 17 Закону № 1403-VIII встановлено, що Мін'юст формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, тощо.
Згідно ч. 1 статті 34 Закону № 1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Мін'юсту шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Частиною 3 ст. 34 Закону № 1403-VIII передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі:
1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
На виконання статті 12, частини 1 статті 34 Закону № 1403-VIII, Мін'юстом був розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року N 3284/5.
Вказаний Порядок визначає механізм здійснення Мін'юстом перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
Відповідно до пункту 19 Розділу III Порядку, під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
Пунктом 26 Розділу III Порядку встановлено, що позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Згідно пункту 29 Розділу III Порядку, за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються:
- підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.
Відповідно до вимог частини 6 статті 34 Закону № 1403-VIII, у разі проведення позапланової невиїзної перевірки Мін'юст надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення.
У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Згідно пункту 1 Розділу IV Порядку, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.
Відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку, у поданні зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; зміст виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).
У поданні не зазначаються відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, якщо з дати видання наказу Мін'юсту про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення минув один рік.
Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписам Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Мін'юсту від 27.11.2017 року № 3791/5.
Згідно до ч.1. Положення визначає порядок утворення при Мін'юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.
Відповідно до ч.4 Положення, Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін'юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін'юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.1, 4 статті 40 Закону № 1403-VIII, дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
За вимогами частин 5 статті 40 Закону № 1403-VIII, у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) догана;
3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
4) припинення діяльності приватного виконавця.
При цьому, частиною 2 статті 41 Закону №1403-VІІІ визначено, що рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін'юсту.
Частиною 5 статті 41 Закону № 1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Мін'юсту, може бути оскаржено до суду.
Отже, особи, які проводять перевірку повинні дотримуватися вимог законодавства, а висновки перевірки мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого напису приватним №4661 виданого 05.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про звернення стягнення на нежитлове приміщення в літері «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 191,8 (сто дев'яносто одна ціла вісім десятих) кв.м., яке належить ОСОБА_4 . Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , а боржником ОСОБА_4 .
21.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Відповідно до відомостей списку згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) відправник: приватний виконавець ОСОБА_1 від 25.03.2019, на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) направлено поштове відправлення щодо виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2019 № 1015/5 зупинено діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019. Інформацію про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців 01.04.2019.
Рішенням про зупинення діяльності приватним виконавцем оскаржувалося в судовому порядку у справі №320/1771/19, у якій рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, адміністративний позов - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №8 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019, щодо застосування до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 6 місяців; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1015/5 від 29.03.2019 р. про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , виданий на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №8 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019 щодо застосування до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 6 місяців.
Наказом Міністерства юстиції України № 2982/5 від 24.09.2019 було поновлено діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1
26.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження постанову від 21.03.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
Наразі, обґрунтовуючи апеляційні скарги відповідачі вказують на те, що у період з 21 березня 2019 року до 1 квітня 2019 року позивач мала доступ до АСВП, що підтверджується наявною у матеріалах справи відомістю щодо дій позивачки.
Однак, цей факт не заперечувався і самою ОСОБА_1 , яка пояснила, що дійсно мала доступ до АСВП у цей період (з 21.03.2019 до 01.04.2019), але Система працювала нестабільно, що не дало можливості виконати всі дії у повному обсязі в зазначений період. Також зазначала, що після засідання Дисциплінарної комісії від 15.03.2019 вона очікуючи відключення від АСВП у будь-який день, намагалася оперативно повідомити стягувачів про очікуване зупинення її діяльності та здійснювала поточну роботу щодо прийняття заяв про повернення виконавчих документів без виконання та виносила відповідні постанови, здійснювала розподіл коштів тощо, з метою дотримання інтересів стягувачів.
Щодо виконавчого провадження НОМЕР_1,судом встановлено, що за цим виконавчим провадженням 15.03.2019 відбулися торги арештованого майна. 21.03.2019 приватним виконавцем ОСОБА_1 (одразу після надходження коштів від реалізації майна та протоколу від ДП «Сетам») здійснено розподіл коштів, підготовлено платіжні документи та підготовлено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Наразі, через збій роботи Автоматизованої системи виконавчого провадження реєстрація постанови в системі в день її винесення не відбулася.
Згідно з п.4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, у разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.
21.03.2019 приватним виконавцем ОСОБА_1 роздруковано постанову про закінчення виконавчого провадження у форматі «Ворд» та направлено сторонам виконавчого провадження - тобто, без пропущення строку.
26.09.2019 - в перший день коли позивачку підключили до системи АСВП, нею внесено дані щодо постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв'язку із значним фізичним напруженням та стресовим психологічним станом, а також усвідомлюючи необхідність термінового продовження всього комплексу заходів пов'язаних із зупиненням діяльності, приватним виконавцем ОСОБА_1 несвідомо пропущено строк внесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 до Системи.
Так, допитана в якості свідка ОСОБА_5 , яка працювала на час виникнення спірних правовідносин помічником приватного виконавця ОСОБА_1, у судовому засіданні першої інстанції підтвердила, що постанова про закінчення виконавчого провадження була створена 21.03.2019 у форматі «Ворд», оскільки Система працювала не коректно, тому було вирішено направити сторонам постанову про закінчення виконавчого провадження через «Укрпошту».
Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , який працював на час виникнення спірних правовідносин членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців, пояснив суду першої інстанції, що на його думку фактично не було підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, про що ним зазначено у окремій думці. Система АСВП часто є несправною, не працює. Пояснив, що у зв'язку із значним фізичним напруженням та стресовим психологічним станом, а також усвідомлюючи необхідність термінового продовження всього комплексу заходів пов'язаних із зупиненням діяльності, приватним виконавцем ОСОБА_1 було несвідомо пропущено строк внесення постанови до системи.
Отже, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що під час прийняття рішення, Дисциплінарною комісією приватних виконавців не були враховані істотні обставини, які мають суттєве значення для правильного розгляду справи, а саме той факт, що приватний виконавець не може нести відповідальність за неналежне функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження, адже причиною пропуску строку внесення постанови про закінчення виконавчого провадження до системи став саме збій в її роботі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що затримка внесення постанови до Системи не мала негативного вплаиву на права та свободи скаржника ОСОБА_3 , який є стягувачем у виконавчому провадженні, і вчасно та в повній мірі отримав кошти за виконавчим документом. Разом з цим, поза увагою Міністерства юстиції України залишився той факт, коли саме ОСОБА_3 написав скаргу - 11.09.2019, тобто через майже 6 місяців.
Отже, комісією не було враховано, що порушення носить формальний характер, є незначним та не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків для скаржника, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Колегія суддів зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку, яких в даному випадку не відбулося.
Крім того, судом першої інстанції було проаналізовано повну відомість дій ОСОБА_1 за період з 21.03.2019 про 01.04.2019 станом на 25.10.19 з якої встановлено, що позивачем в системі АСВП протягом 6 робочих вчинялися інші дії, спрямовані на захист інтересів стягувачів в інших виконавчих провадженнях.
Отже, зазначене свідчить про відсутність в її діях бездіяльності в роботі.
Наразі, Верховний Суд під час касаційного перегляду в цій справі, звернув увагу на те, що відповідно до Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 №3284/5, рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, затверджене у вигляді протоколу, має бути мотивованим.
Верховний Суд також зазначив, що відповідно до п. 18 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 №3719/5, рішення Дисциплінарної комісії, оформлене у вигляді протоколу має містити лише: перелік присутніх осіб, порядок денний, питання, що розглядаються на засіданні, перелік осіб, які виступали на засіданні, прийняті Дисциплінарною комісією рішення.
В той же час, Верховний Суд підкреслив, що вимоги щодо мотивації, наслідків та іншого ставляться до довідки по перевірці (п.29 Розділу ІІІ Порядку №3284/5) та подання Міністерства юстиції України (п.2 розділу VI Порядку №3284/5).
Відповідно до п.17 Розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців у довідці по перевірці має бути зазначено СКЛАД виявлених порушень із посиланням на норми законодавства.
Відповідно до ч.7 ст.34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пп. 1, 2 Розділу IV Порядку проведення перевірок діяльності органів ДВС, приватних виконавців, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1,3, 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
У поданні зазначаються: прізвище, ім?я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; ЗМІСТ виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей відображених у протоколі №24 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.12.2019 членом комісії ОСОБА_6 , було запропоновано відхилити подання Мін'юсту про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відмовити у застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Під час голосування питання щодо відхилення подання Мін'юсту про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відмови у застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення голосували: «за» - 3, «проти» - 2, «утримались» - 1. Рішення не прийнято.
У подальшому, ОСОБА_7 - заступник голови Комісії поставила на голосування питання щодо задоволення подання Мін'юсту про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Голосували: «за» - 4, «проти» - 1, «утримались» - 1. Рішення прийнято.
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 39 Закону №1403-VІІІ рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п'яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії.
Враховуючи ту обставину, що на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців були присутні шість членів, простою більшістю голосів членів комісії було проголосовано задовольнити подання Мін'юсту про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до приватного виконавця дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Водночас, членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_6 було висловлено окрему думку до рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.12.2019 за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (протокол засідання № 24 від 16.12.2019, перше питання порядку денного).
Так, членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців було зазначено, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців мало бути прийняте рішення щодо відхилення подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності як такого, що було підготовлено в порушення вимог Конституції та законів України.
Судом першої інстанції встановлено, що незважаючи на наявність певних процедурних порушень у діях приватного виконавця ОСОБА_1 (невчасне внесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1), в її діях відсутній умисел на вчинення порушень законодавства про виконавче провадження, як і негативні наслідки для майнових прав та інтересів заявника ОСОБА_1 . Відтак, і склад всіх елементів дисциплінарного проступку в діях приватного виконавця ОСОБА_1 відсутній, що знайшло своє підтвердження у ході розгляду справи.
Під час голосування по питанню щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було проведено за відсутності приватного виконавця ОСОБА_1 , оскільки її було видалено із зали засідання на час голосування.
Приписами пункту 19 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців визначено, що члени Дисциплінарної комісії мають право:
- вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії;
- заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються;
- брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування;
- висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді.
Пунктом 17 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців обумовлено, що на засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об'єднань та засобів масової інформації.
Проте, вказаними нормами не передбачено видалення із зали присутніх на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців осіб, зокрема на час голосування.
Наразі, даний факт підтверджується поясненнями ОСОБА_8 , яка була допитана в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, що працювала на час виникнення спірних правовідносин членом та секретарем Дисциплінарної комісії приватних виконавців, пояснила суду, що стосовного процедури голосування вона не пам'ятає хто голосував за, а хто проти, пам'ятає лише що за задоволення подання Мінюсту проголосувало четверо осіб. На запитання суду чи передбачене таємне голосування членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців пояснила, що процедури таємного голосування не передбачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців було порушено право позивачки на об'єктивний розгляд подання Мінюсту щодо останньої.
Відповідно до ч.5 ст.40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Наразі, у довідці по перевірці, поданні Міністерства юстиції України та у протоколі Дисциплінарної комісії не надано належної правової оцінки виявленому порушенню; не зазначено чи були порушені права скаржника, які наслідки це за собою потягло, на що вплинуло; відсутні мотиви прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів приватного виконавця та прийняття саме такого рішення; формально зазначено порушення, виявлене під час перевірки, при цьому не зазначено, що порушено, а що ні, та у зв'язку з чим; не надано правової оцінки складу дисциплінарного проступку, в якому відсутні негативні наслідки, причинний зв'язок, між наслідками та порушенням, а також вина приватного виконавця (суб'єктивна складова).
У зв'язку з зазначеним вище, подання Міністерства юстиції України не відповідає вимогам, встановленим пп. 1,2 Розділу IV Порядку проведення перевірок діяльності органів ДВС, приватних виконавців щодо мотивації та змістовності, а Дисциплінарна комісія замість того, щоб його відхилити як немотивоване, прийняла рішення про його задоволення, при цьому не мотивуючи таке рішення нічим додатково.
У рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема розкрито елементи змісту принципів «належного врядування», які зобов'язують державні органи запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №2040/6763/18 від 10.01.2020 по справі за позовом приватного виконавця на рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України (пп.71-78) викладена правова позиція з приводу обов'язкової мотивації та обґрунтованості рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців:
«Верховний Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання членами комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у скарзі питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються дисциплінарне стягнення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.
І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003р. у справі «Суомінеен проти Фінляндії» №3780001/97, п. 36).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Положеннями статті 17 цього Закону встановлено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, позицією, викладеною в пункті 88 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України», визначено, що Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії».
Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування статті 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява №10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05,20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року). Проте висновок щодо застосовності статті 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. вищезазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 72)».
Про подібність відносин, які виникають під час засідань Дисциплінарної комісії приватних виконавців до здійснення судочинства, можуть свідчити також обставини визначення порядку призначення членів комісії Законом, встановлення вимог до членів комісії, процедури засідання, можливість заявлення відводів, тощо».
Таким чином, п. 18 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців (вимоги до протоколу) суперечить п.6 Конвенції та іншим викородним правовим актам, згода на які надана Верховною Радою України, а також практиці ЄСПЛ (яка є джерелом права), враховуючи викладене та згідно з ч.3 ст.7 КАС України, в такому випадку суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Щодо правомірності оспорюваного рішення в частині правильності кваліфікації відповідачами дій приватного виконавця на предмет наявності у них складу дисциплінарно проступку, а також співмірності застосованого до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення вчиненому нею проступку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», дисциплінарним проступком є:
факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
порушення правил професійної етики приватного виконавця;
розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
невиконання або неналежне виконання своїх обов?язків;
невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з?їзду приватних виконавців України.
Завданням Дисциплінарної комісії приватних виконавців є визначення повного складу дисциплінарного проступку приватного виконавця, а не тільки врахування факту порушення, та у разі відсутності складу дисциплінарного проступку (дія (бездіяльність), винність особи, наявність негативних наслідків та причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) і негативними наслідками), подання підлягає відхиленню.
Для застосування дисциплінарного стягнення необхідна сукупність всіх зазначених елементів, а не лише факт формального порушення закону або підзаконного акту.
Наразі, вищезазначене не було враховано відповідачами під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, не були взяті до уваги обставини, що причинили ненавмисне та незначне порушення з її боку, обставини зупинення діяльності, що унеможливлювали вчинення виконавчих дій нею у певний період, надмірну завантаженість після зупинення діяльність та несправну роботу АСВП, відсутність умислу в діях та відсутність будь-яких негативних наслідків для ОСОБА_3 . Також, на момент винесення рішення, до приватного виконавця не було застосовано діючих дисциплінарних стягнень. А виконавче провадження, по якому було виявлено порушення, було закінчено виконавцем повним фактичним виконанням.
Отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані рішення та наказ є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 11.05.2023р.)