Справа № 361/3154/22 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Провадження № 33/824/2400/2023 Доповідач Дрига А.М.
08 травня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хуторненка І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного районного суду Київської області від 08 лютого 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави, -
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 10 липня 2022 року близько 20 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а підпис у цій графі не є справжнім підписом ОСОБА_1 , з протоколом він категорично не згоден, оскільки не перебував за кермом транспортного засобу з ознаками алкогольного сп'яніння і транспортний засіб під його керуванням працівники поліції не зупиняли. Також вказує, що працівники поліції всупереч вимог КУпАП не відсторонили його від керування транспортним засобом, пояснення свідків, які покладені в основу оскаржуваної постанови, вважає неналежними та недопустимими доказами у справі. Вказує, що він наполягав на проведенні огляду у найближчому закладі охорони здоров'я, на що йому було відмовлено працівниками поліції. Отже, апелянт вважає, що до протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, не долучено належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, які б свідчили та підтверджували факт, що дійсно мала місце подія адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки про дату розгляду справи він повідомлений не був, а копію оскаржуваної постанови отримав 20 березня 2023 року.
Перевіривши причину пропуску строку на апеляційне оскарження, вважаю за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного районного суду Київської області від 08 лютого 2023 року.
Заслухавши думки ОСОБА_1 та його захисника, як підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративного справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №257568від 10 липня 2022 року, який ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень (а.с.3); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4); акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні, а отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, є необґрунтованими.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, та від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень до його змісту та при цьому по суті порушення не надано будь-яких заперечень з приводу його незгоди із зазначеним у протоколі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що підпис у протоколі не є справжнім його підписом апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки відсутні підстави вважати, що цей підпис не належить ОСОБА_1 , а крім того, при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, останній про це жодним чином не зазначав. Не вказував ОСОБА_1 також й про те, що не перебував за кермом транспортного засобу з ознаками алкогольного сп'яніння.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер 6820» свідчить наявний у матеріалах справи акт, підписаний ОСОБА_1 в присутності двох свідків.
Також є безпідставними доводи апелянта про те, що він наполягав на проведенні огляду у найближчому закладі охорони здоров'я, оскільки матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП Броварська БКЛ БРР БМР, згідно якого огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 від такого огляду.
Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази узгоджуються між собою та з самим протоколом і у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Отже, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Твердження ОСОБА_1 про не відсторонення його від керування транспортним засобом жодним чином не спростовують його вини у порушенні ним приписів п.2.5 ПДР України, а лише свідчить про неналежне виконання уповноваженими особами патрульної поліції своїх обов'язків.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що свідчить про його згоду із постановою суду першої інстанції.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, постанову судді Броварського міськрайонного районного суду Київської області від 08 лютого 2023 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо її скасування - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного районного суду Київської області від 08 лютого 2023 року.
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову суддіБроварського міськрайонного районного суду Київської області від 08 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига