11 травня 2023 року
м. Київ
справа №260/1917/20
адміністративне провадження № К/990/11215/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А. В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення й наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Затолочного В.С., Кушнерика М.П.),
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (том 1, а.с.1-36) до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, прокуратури Закарпатської області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та скасувати рішення кадрової комісії №1 - від 10 квітня 2020 року №284 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 28 квітня 2020 року №173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Закарпатської області на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді або на рівнозначній посаді, яку останній займав станом на 30 квітня 2020 року;
- стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2020 року по дату винесення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що незаконність оскаржуваного наказу та рішення, на підставі якого цей наказ було видано зумовлена тим, що предмет атестації, визначений пунктом 5 Порядку атестації, відрізняється від предмета атестації, визначеного Законом, та додатково містить вимогу, окрім професійної компетентності прокурора, ще й оцінку загальних здібностей та навичок. Водночас Генерального прокурора уповноважено Законом лише на визначення порядку та етапів проведення атестації (підпункти 9, 13 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»), проте повноваженнями на зміну чи встановлення предмета атестації Генеральний прокурор не наділений.
3. Переконував, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки не є підставою для застосування підпункту 2 пункту 19 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки тестування на загальні здібності та навички, не є предметом атестації. Відтак, дана обставина не може слугувати підставою для звільнення в тому числі й відповідно до наведеної норми.
4. Указував на те, що відповідач жодним чином не відреагував на обставини, повідомлені позивачем, щодо технічних збоїв роботи комп'ютерної системи, що, на думку позивача, має наслідком те, що результати іспиту не можуть бути підставою рішення про неуспішне проходження атестації.
5. Зазначав, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття, однак рішення кадрової комісії, на яке міститься посилання в оскаржуваному наказі, такій вимозі не відповідає, оскільки не містить ні мотивів, ні обставин його прийняття.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року (том 3, а.с. 69-82) позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення стосовно останнього другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та скасовано рішення кадрової комісії №1 - від 10 квітня 2020 року №284 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки»;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Закарпатської області від 28 квітня 2020 року №173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області за статтею 51 частиною першою пунктом 9 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновлено ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 30 квітня 2020 року;
- стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 04 травня 2020 року по 28 травня 2021 року, із утриманням із цієї суми обов'язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 296159,07 (двісті дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 07 копійок) грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 30 квітня 2020 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23293,41 (двадцять три тисячі двісті дев'яносто три гривні 41 копійка) грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
7. Обґрунтовуючи часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції указав, що Кадрова комісія №1 при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивача та при розгляді його звернення від 06 березня 2020 року не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у заяві.
8. Зазначив, що ні Порядком №221, ні іншим нормативним актом не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.
9. Звернув увагу на те, що Порядком №221 не передбачено установлення прохідного балу щодо іспиту на загальні здібності і навички.
10. Суд першої інстанції також зазначив, що права прокурорів прокуратур регіонального рівня звужено порівняно з прокурорами Генеральної прокуратури, оскільки можливість прийняття відповідачем рішення про проходження прокурорами першого та другого етапу атестації в один день носить дискримінаційний характер.
11. З урахуванням викладеного дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення кадрової комісії щодо позивача критеріям обґрунтованості та безсторонності не відповідає, оскільки кадровою комісією не було надано оцінку всім обставинам, що передують прийняттю рішення.
12. З урахуванням того, що підставою для видачі наказу, яким звільнено ОСОБА_1 з посади стало рішення кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №284, яке суд визнав протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то вирішив, що вимоги про скасування наказу прокурора Закарпатської області №173к від 28 квітня 2020 року «Про звільнення», яким звільнено позивача, та поновлення позивача на посаді підлягають задоволенню.
13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (том 3, а.с. 245-254) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року в частині, якою позовні вимоги задоволено, скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року залишено без змін.
14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правові норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», які передбачають умови звільнення прокурорів, свідчать про те, що прокурори були ознайомлені з процедурою атестації і настанням відповідних наслідків у випадку непроходження чи проходження атестації і мали змогу впорядковувати свою поведінку згідно з ними. Отже, позивач фактично погодився із встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації.
15. Щодо проведення двох іспитів в один день суд зазначив, що позивачем не подавалось жодних заяв про відмову від проходження того чи іншого іспиту, заперечень щодо складання двох іспитів в один день без відповідного рішення Кадрової комісії, а тому відхилив доводи позивача про порушення відповідачами вимог Порядку №221 у цій частині.
16. Установив, що у відомості про результат тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач поставив свій підпис як при отриманні результатів тестування із зазначенням кількості балів - 83. У розділі «Примітки» навпроти прізвища позивача відсутні його зауваження, скарги, зокрема про технічні збої та несправність системи при проведенні тестування.
17. Указав, що у разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мав можливість це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, чого ним не було зроблено.
18. Зазначив, що Кадрова комісія №1 розглядаючи, зокрема, заяву позивача від 06 березня 2020 року дійшла висновку про те, що під час проходження тестування прокурори жодних заяв щодо їх стану здоров'я не подавали, використали фактично своє право на проходження відповідного етапу атестації, тестування з боку заявників було завершено. Кадрова комісія №1 вирішила ухвалити рішення №284 про неуспішне проходження атестації, оскільки заява ОСОБА_1 не містила конкретних підстав, передбачених пунктом 7 Порядку №221, для повторного проходження тестування.
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції постановив, що оскаржуване рішення №284 є мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачем балів за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, а на підставі рішення №284, відповідачем 28 квітня 2020 року правомірно прийнято оскаржуваний наказ №173к про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї
20. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, у травні 2022 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року. У тексті касаційної скарги позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року.
21. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 27 квітня 2021 року у справі №640/419/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, щодо застосування пункту 1 розділу І Порядку №221 та абзацу 3 пункту 12 Порядку №233 стосовно обов'язку кадрової комісії у спірному рішенні указувати мотиви, з яких вона дійшла висновку про неуспішне проходження прокурором атестації.
22. Крім того, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пункту 3 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджено наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 щодо прозорості процедури атестації, що передбачає обов'язок надання прокурору матеріалів пройденого ним тестування, можливість оскарження результатів такого тестування.
23. Зазначає, що згідно з пунктом 14 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пунктом 3 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро, що, як стверджує скаржник, передбачає право прокурора на ознайомлення з причинами непроходження ним тестування, отримання доступу до питань на наданих ним відповідей. Однак, відповідачем не надано звіту про проходження ОСОБА_1 другого етапу атестації.
24. Указує, що відомості про результат тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, не містять розділу «зауваження, скарги», а лише розділ «Примітки» i жодною нормою матеріального права не передбачено внесення до нього зауважень чи скарг, а тому твердження суду про те, що відсутність у відомості розділі «Примітки» зауважень, скарг, зокрема, про технічні збої та несправність системи при проведенні тестування, як на основний доказ відмови у задоволенні апеляційної скарги, є необґрутованим. Зазначає, що жодною нормою матеріального права не передбачено чітких строків подачі заперечень щодо складання двох іспитів в один день без відповідного рішення Кадрової комісії.
25. Переконує, що кадрова комісія приймаючи спірне рішення та перевіряючи аргументи заяви позивача від 06 березня 2020 року, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у ній, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту, складання якого не передбачено, ні Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ні Порядком №221.
26. 03 квітня 2023 року до касаційного суду надійшли додаткові пояснення позивача.
27. Скаржник указав, що 01 березня 2023 року Конституційним Судом України у справі №3-5/2022(9/22) ухвалено рішення №1-р(ІІ)/2023, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ.
28. Зазначив, що сторонами не заперечувався факт того, що позивач вважався попередженим про майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з дня набрання чинності цим Законом, як і інші прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.
29. Звернув увагу на те, що прокурор ОСОБА_1 не попереджався про майбутнє звільнення будь-яким індивідуальним актом.
30. Вважав, що визнаний неконституційним пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» був одним зі складників спеціального порядку звільнення позивача з посади.
З урахуванням викладеного переконував у тому, що вся процедура звільнення позивача втрачає свою легітимність, що є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування наказу прокурора закарпатської області від 28 квітня 2020 року №173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора.
31. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
32. Указує, що позивач за результатами тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки набрав 83 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, при цьому самостійно закінчив тестування, був обізнаний про факт неуспішного проходження цього етапу атестації, про що свідчить його підпис, поставлений власноруч на відповідній відомості.
33. Переконує, що спірне рішення кадрової комісії відповідає усім вимогам Порядку №233, зокрема містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття; також у рішенні є його обґрунтування - набрання позивачем за результатом другого етапу атестації 83 балів, що є меншим від прохідного балу для успішного складення іспиту, та іншого обґрунтування у силу специфіки складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки таке рішення не потребує.
34. Зазначає, що Кадровою комісією №1 10 квітня 2020 року проведено засідання, на якому розглядались заяви прокурорів щодо повторного проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (третє питання порядку денного та додаток-2 до протоколу №8 від 10 квітня 2020 року). Указує, що про погане самопочуття та щодо можливості повторного проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач зазначив лише 06 березня 2020 року після неуспішного проходження тестування, тобто на другий день після тестування, при цьому не надавши жодних доказів щодо незадовільного стану. За результатами обговорення заяв про повторне проходження тестування на загальні здібності і навички Кадрова комісія №1 установила, що підстави, передбачені у пункті 7 Порядку №221 для призначення нового дня складання іспиту прокурорам відсутні, а тому йому відмовлено у призначенні нового дня складання іспиту.
35. Указує, що надання роздруківок та копій відомостей про результати тестування за заявами прокурорів, які проходили тестування, Порядком №221 не передбачено.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
36. 10 травня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у цій справі.
37. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 травня 2022 року для розгляду справи №260/1917/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
38. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, установлено десятиденний строк для подання відзиву на цю скаргу.
39. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року адміністративну справу №260/1917/20 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
40. ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури у період з 05 серпня 1997 року по 30 квітня 2020 року.
41. З 27 вересня 2016 року призначений на посаду прокурора відділу організації представництва в суді та при виконання судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді згідно наказу від 26 вересня 2016 року №647к (том 1, а.с.122).
42. У жовтні 2019 року звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (том 2 а.с.39)
43. 04 березня 2020 року відбувся іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (том 1 а.с.95-97).
44. 06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора України із заявою, у якій вказав, що за результатами проходження другого етапу атестації набрав 83 бали, що є недостатнім для участі у третьому етапі атестації. Посилаючись на погане самопочуття перед іспитом просив надати йому можливість повторно скласти іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (том 1, а.с. 98).
45. Згідно з протоколом засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року №8 (том 2, а.с. 57-67) Комісія, заслухавши третє питання порядку денного одноголосно вирішила на підставі пункту 6 розділу І, пункту 6 розділу IIІ Порядку №221 за результатами тестування на загальні здібності і навички прокурорів, які набрали менше 93 балів та подавали заяви, ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації. Комісія зазначила, що розглянуті заяви, у тому числі заява ОСОБА_1 , не містили конкретних підстав для проходження повторного тестування.
46. 10 квітня 2020 року Кадровою комісією №1 прийнято рішення №284 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (том 2, а.с. 86).
47. Це рішення умотивовано тим, що за результатами складання іспиту ОСОБА_1 набрав 83 бали, що є менше прохідного балу.
48. На підставі рішення кадрової комісії прокурором Закарпатської області видано наказ №173к від 28 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » (том 1, а.с. 38), яким позивача звільнено з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року.
49. Вважаючи вищезазначений наказ протиправним, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
50. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
51. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
52. У тексті касаційної скарги позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2021 року у справі №640/419/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, щодо обов'язку кадрової комісії у спірному рішенні указувати мотиви, з яких вона дійшла висновку про неуспішне проходження прокурором атестації.
53. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України. Оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку №221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Верховний Суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що суд немає повноважень оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті.
54. Верховний Суд указував, що рішення про неуспішне проходження атестації має бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення має відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.
55. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що відповідно до встановлених у цій справі обставин позивача було звільнено у зв'язку з неуспішним проходженням другого етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, натомість обставини указаних позивачем справ указують на те, що позивачі були звільнені у зв'язку з неуспішним проходженням третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
56. Верховний Суд зазначає, що повноваження кадрової комісії на третьому етапі атестації прокурорів регіональних прокуратур регулюються, зокрема, положеннями розділу IV Порядку №233, якими, зокрема, передбачається обговорення матеріалів атестації та виконаного прокурором практичного завдання, висловлення пропозицій щодо рішення комісії, відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Водночас, кадрова комісія позбавлена наведених повноважень при проведенні другого етапу атестації, коли рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації приймається комісією на підставі результатів анонімного автоматизованого тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
57. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції зазначених постанов Верховного Суду, оскільки правовідносини у справах №640/419/20, №640/449/20 та №120/3458/20-а не є подібними зі спірними правовідносинами.
58. В оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що спірне рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, оскільки містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички 83 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
59. Питання вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про успішне чи неуспішне проходження прокурором другого етапу атестації було предметом розгляду Верховного Суду зокрема у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №420/6697/21, від 20 липня 2022 року у справі №300/1481/20 та від 19 липня 2022 року у справі №420/9368/20, обставини яких є подібними з обставинами цієї справи, і в силу частини третьої статті 341 КАС України Верховний Суд вважає за потрібне застосувати правові висновки, викладені у наведених постановах, до спірних правовідносин.
60. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що набрання прокурором за наслідками атестації (у цьому випадку - за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки) кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії безумовною підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації.
61. Спір у цій справі стосується правомірності прийнятого кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
62. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до протоколу №8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки набрав 83 бали, що є менше ніж прохідний бал для успішного складання іспиту (93 бали).
63. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про те, що набрання позивачем 83 балів за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності є підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження ним атестації.
64. Верховний Суд зауважує, що ці результати, як було встановлено судом апеляційної інстанції, відображено у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердив шляхом проставлення власного підпису. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички не зазначено.
65. Відповідно до пунктів 16-17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами складення прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
66. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спірне рішення кадрової комісії прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, містить обґрунтування для його прийняття та належну мотивацію з посиланням на пункти 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункт 6 розділу І, пункт 6 розділу ІІІ Порядку №221, а тому підстави для його скасування відсутні.
67. У тексті касаційної скарги заявник, також, посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування:
- пункту 14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту 3 розділу І Порядку №221 щодо прозорості процедури атестації, що передбачає обов'язок надання прокурору матеріалів пройденого ним тестування, можливість оскарження результатів такого тестування.
68. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що перелічені скаржником правові норми мають загальний характер та описують саму процедуру атестації, при чому зазначеними нормами оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не мотивована. Колегія суддів наголошує, що незастосування перелічених норм судом апеляційної інстанції не є безумовною підставою для формування правового висновку Верховним Судом стосовно їх застосування.
69. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності формування правового висновку щодо застосування вищевказаних правових норм з огляду на їх безпідставність.
70. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що кадрова комісія приймаючи спірне рішення та перевіряючи аргументи заяви позивача від 06 березня 2020 року, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у ній, та про складання позивачем двох іспитів в один день, колегія суддів зазначає, що указаним доводам надано належну оцінку судом апеляційної інстанції.
71. Суд апеляційної інстанції правильно указав на те, що під час складання 04 березня 2020 року ним двох видів іспитів в один день, останнім не подавалось жодних заяв про відмову від проходження того чи іншого іспиту, заперечень щодо складання двох іспитів в один день без відповідного рішення Кадрової комісії.
72. Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши Протокол №8 засідання кадрової комісії №1, зазначила, що під час проходження тестування прокурори (у тому числі позивач) жодних заяв щодо їх стану здоров'я не подавали, використали фактично своє право на проходження відповідного етапу атестації, тестування з боку заявників було завершено, а тому дійшла правильного висновку про те, що рішення про неуспішне проходження позивачем атестації є правомірним.
73. Верховний Суд, з урахуванням додаткових пояснень позивача від 03 квітня 2023 року, бере до уваги те, що Конституційний Суд України рішенням від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
74. Водночас, за змістом цього рішення, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 01 березня 2023 року.
75. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017року. Окрім того у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
76. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа№1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.
77. Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
78. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
79. Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року №4819/49/19.
80. З огляду на викладене рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, які виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
81. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для скасування рішення Першої кадрової комісії №284 від 10 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» та наказу прокурора Закарпатської області №173к від 28 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року.
82. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, та відповідає сформованій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах.
83. З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у цій справі відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
85. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
IV. Висновки щодо судових витрат
86. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №260/1917/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду