09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/6877/22 пров. № А/857/2283/23
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Кардаш В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2023 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Братасюк В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
У червні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 608360 від 20 травня 2022 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121, т. 36 КУпАП.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 20 травня 2022 року о 08 год. 45 хв. транспортним засобом Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1 , не керував, жодного порушення не вчиняв, при цьому відповідальність за правопорушення, зазначені у постанові, передбачена лише за умови керування транспортним засобом. Дані, зазначені у постанові, не підтверджуються жодними належними доказами. Окрім того, в постанові належним чином не сформульовано фабулу висунутого обвинувачення відповідно до кваліфікації статей. Станом на 20 травня 2022 року у автомобіля були наявні всі документи (страховий поліс та пройдено технічний огляд), що не відповідає обставинам, зазначеним у постанові. Також звертає увагу на те, що при винесенні даної постанови не було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано права заявляти клопотання та скористатися правовою допомогою адвоката. Просив позов задоволити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2023 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління національної поліції в Тернопільській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, та вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 608360 від 20 травня 2022 року, ОСОБА_1 20 травня 2022 року о 08 год. 45 хв. в с. Кровінка, Теребовлянського району Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю та перетнув суцільну лінію розмітки; не був пристебнутим ременем безпеки; після зупинки не пред'явив на вимогу працівника поліції діючий страховий поліс, а також документи про проходження обов'язкового технічного контролю керованого транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.3.в, 2.1.ґ, 2.4.а, 31.3.б ПДР.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121, ч. 2 ст. 36 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Частиною 1 ст.122КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зa перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно частини 2ст.122КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зa порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до частини 5ст.121КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зa порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частиною 1 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність зa Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно частини 3 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зa керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Апеляційним судом встановлено, що причиною накладання на позивача адміністративного стягнення було порушення вимог пунктів 2.3.в, 2.1.ґ, 2.4.а, 31.3.б ПДР, а саме: здійснення обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю та перетин суцільної лінії розмітки; не був пристебнутим ременем безпеки; після зупинки не пред'явив на вимогу працівника поліції діючий страховий поліс, а також документи про проходження обов'язкового технічного контролю керованого транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП врегульовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Верховний Суд у вказаній постанові також вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В Постанові Верховного суду від 15.11.2018 Верховний Суд в рамках справи № 524/5536/17 досліджував питання відеофіксації адміністративного правопорушення, як доказу у справі та зазначив, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в обов'язковому порядку повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17 та від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено диск із відеофіксацією з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції.
В порушення частини 3 статті 283КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення.
Окрім того, дослідивши наданий представником відповідача відеозапис, судом встановлено, що на ньому не зафіксовано факту керування позивачем транспортним засобам.
Разом з тим, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. (п. 1.10 ПДР).
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, оскільки позивач у позовній заяві заперечив свою вину у вчиненні правопорушення, що не спростовується переглянутими в судовому засіданні матеріалами відеофіксації, будь-які інші докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, зазначених у постанові, відсутні, суд вважає, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху та вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП, не доведена.
За таких обставин, сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії БАБ №608360 від 20травня 2022 року не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2023 року у справі №607/6877/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 11.05.2023