09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/583/23 пров. № А/857/4498/23
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.
при секретарі судового засідання: Кардаш В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2023 року (рішення ухвалене о 09:46 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Кунець Н.Р., повне судове рішення складено 28.02.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі,-
У січні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6352913 від 31.12.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки зупинки ближче 10 м від виїзду з прилеглої території він не здійснював, і не міг здійснити, так як його транспортний засіб в момент складання оскаржуваної постанови знаходився на прилеглій території двору житлового будинку, з якої він намагався виїхати, дотримуючись вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху. Також, він керував транспортним засобом TOYOTA HILUX, який є пікапом та довжина якого становить понад 5,20 м., у зв'язку із чим для безпечного виконання маневрів, у тому числі - для безпечного виїзду' із житлової зони (прилеглої території), йому необхідно більше простору ніж більшості легкових транспортних засобів. При цьому безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території - двору житлового будинку АДРЕСА_1 стояв службовий автомобіль екіпажу патрульної поліції, який створював перешкоди для руху транспортних засобів, які рухались по проїзній частині вулиці Протасевича, а також унеможливлював безпечний виїзд його транспортного засобу. Відтак, для можливості безпечного виїзду з прилеглої території він залишив свій автомобіль на прилеглій території та підійшов до працівників поліції, які знаходились поруч свого службового автомобіля, з проханням трохи від'їхати від місця виїзду з цієї прилеглої території, щоб він зміг безпечно виїхати, проте на його прохання працівники поліції, відповіли у грубій формі, що в нього немає повноважень вказувати їм, що їм робити, і що він сам напросився на неприємності. В подальшому працівники поліції, все ж від'їхали від місця виїзду з прилеглої території. Надалі поліцейські попросили пред'явити його посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що ним було виконано, при цьому на його запитання для чого їм його документи, вони повідомили, що для складання постанови про притягнення його адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки при виїзді з прилеглої території. Вважає спірну постанову серії ЕАР №6352913 від 31.12.2022 незаконною. Просив позов задоволити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2022 поліцейським 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у Тернопільській області Кравчуком О.П. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6352913, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
31.12.2022 о 13 год. 59 хв. в м. Тернопіль по вул. Протасевича, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA HILUX, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 и ПДР України - Порушення зупинок ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.3 ч.1ст.23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України N 5-рп/2015 від 26,05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частина 2 ст. 33 КУпАП встановлює, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і є тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
Доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з п п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.
Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно оскаржуваної постанови позивачу ставиться у вину те, що він керуючи транспортним засобом марки TOYOTA HILUX, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 «и» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частина 1 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
Відповідно до п. 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Оглядом відеозапису із нагрудної камери працівників поліції та фотознімка з місця події долучених представником відповідача до відзиву встановлено, що 31.12.2022 в м. Тернопіль по вул. Протасевича, 1, позивач керуючи транспортним засобом марки TOYOTA HILUX, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території.
Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії ЕАР №6352913 від 31.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 15.9 «и» ПДР України, зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і зупинка безпосередньо в місці виїзду є різними видами одного правопорушення в частині порушення правил зупинки транспортного засобу.
Прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них (п. 1.10. ПДР).
Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Відтак, прилегла територія межує з проїзною частиною і розпочинається безпосередньо на цій межі, яка є місцем прилягання до дороги.
Виїздом з прилеглої території є уявна лінія, яка прилягає до проїзної частини.
З наданих відповідачем доказів беззаперечно встановлено, що відстань від краю транспортного засобу позивача до місця виїзду з прилеглої територій, зокрема до уявної лінії, яка прилягає до проїзної частини, є меншою ніж 10 м. Для встановлення виявленого порушення цілком достатньо наявних в матеріалах справи відеозапису і фотознімку та замір відстані на місці вчинення правопорушення не є необхідним.
Як вбачається відеозаписів із нагрудної камери працівників поліції позивач не оспорює тієї обставини, що саме належний йому транспортний засіб був припаркований у забороненому місці, водночас вказує, що здійснив зупинку ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, у зв'язку із тим, що безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території - двору житлового будинку по вул.Протасевича,1 в м.Тернопіль стояв службовий автомобіль екіпажу патрульної поліції, який створював його транспортному засобу перешкоди для безпечного виїзду дотримуючись вимог пунктів 10.1 та 10.2 ПДР України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема фотознімків наданих позивачем та відеозаписів із нагрудної камери працівників поліції, службовий автомобіль працівників патрульної поліції був припаркований біля правого краю проїзної частини, при цьому задня частина автомобіля жодним чином не виступала на шлях в'їзду/виїзду з прилеглої території, таким чином службовий автомобіль працівників патрульної поліції не перебував безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території та не створював перешкоди для руху іншим транспортним засобам.
На службовому автомобілі працівників патрульної поліції були увімкнені проблискові маячки синього кольору, що свідчило про виконання ними службових обов'язків, що у відповідності до вимог п. 3.1 ПДР України надає право водіям оперативних транспортних засобів, відступати від вимог ряду Правил дорожнього руху України, в тому числі і передбачених п. 15 «Зупинка і стоянка», про що позивача було належним чином повідомлено.
Як зафіксовано на відеозаписі із нагрудної камери працівників поліції, зокрема на 07 хв. 08 сек. відеозапису, що відповідає фактичному часу 13 год. 59 хв. 13 сек., транспортний засіб позивача TOYOTA HILUX, д.н.з. НОМЕР_1 , яким здійснено зупинку ближче 10 м від виїзду з прилеглої території створив перешкоди іншим транспортним засобам для виїзду та виїзду із прилеглої території вул. Протасевича, 1 в м. Тернополі.
Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Згідно наданих позивачем фотознімків, проїзна частина на яку мав намір виїхати позивач розділена суцільною лінією та має по дві смуги для руху у кожному напрямку, тому для безпечного виїзду транспортного засобу позивача із прилеглої території та із дотриманням вимог пунктів 10.1 та 10.2 ПДР України, останньому достатньо було, впевнитись, у відсутності перешкоди із лівої сторони та здійснити виїзд на крайню ліву смугу для руху, а відтак жодної перешкоди для виїзду транспортного засобу позивача із прилеглої території судом не встановлено.
За таких обставин, факт порушення, позивачем ОСОБА_1 вимог п. 15.9 «и» ПДР України, а саме зупинка ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.
Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт наявності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2023 року у справі №607/583/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 11.05.2023