Справа № 560/8471/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
11 травня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду, яка з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати протиправною викладену у листі від 21.07.2022 №3-7971/49 відмову Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) про не підготовку та не направлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України та Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України подання на майора поліції ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статей 12 та 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", зарахувавши до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 17.07.2002 до 05.12.2007 у загальній кількості 02 років 08 місяць 09 днів вислуги років, а всього 25 років 09 місяців 09 днів у календарному обчисленні.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що на дату звернення у 2022 році позивач мала всі необхідні юридичні факти для призначення пенсії за вислугу років, натомість, відмова відповідачів у поданні відповідних документів є протиправною.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, викладену у листі від 21.07.2022 №3 - 7971/49, про не підготовку та не направлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України та Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України подання на майора поліції ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статей 12 та 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", зарахувавши до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 17.07.2002 до 05.12.2007 у загальній кількості 02 років 08 місяць 09 днів вислуги років, а всього 25 років 09 місяців 09 днів у календарному обчисленні.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України сплачений судовий збір в розмірі 1986 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 копійок.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт зазначив, що не отримував копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України не є належним відповідачем по справі, оскільки не є юридичною особою, що вказує на грубе порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні спору. Крім того, на переконання апелянта, позивач не набула необхідного стажу для призначення пенсії, тому відсутні підстави для направлення документів до ПФУ для призначення пенсії за вислугу років.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , остання проходила службу в органах МВС України.
За час проходження служби позивач обіймала посади, зокрема, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах, а саме:
- з 17 липня 2002 року по 25 квітня 2003 року на посаді оперуповноваженого відділення організації роботи, зонального контролю та опрацювання оперативної інформації відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Хмельницькій області;
- з 25 квітня 2003 року по 19 квітня 2005 року оперуповноважений відділення планування оперативно-зонального контролю та аналізу УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області;
- з 19 квітня 2005 року по 05 жовтня 2007 року оперуповноважений в особливо важливих справах відділення планування оперативно-зонального контролю та аналізу УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області;
- з 05 жовтня 2007 року по 05 грудня 2007 року старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділення планування оперативно-зонального контролю та аналізу УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області.
Наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 30.06.2022 №147 о/с позивача звільнено за п.7 ч.1 ст.77 згідно Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на підставі рапорту від 26 травня 2022 року.
Позивач звернулася до Міністерства внутрішніх справ України із заявою від 06.07.2022 про направлення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 21.07.2022 №З-7971/49 відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для виконання заяви, оскільки календарна вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення із служби становить менше ніж 25 років.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.
Відповідно до пункту "а" ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д", "ж" ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Пунктами "б" та "в" зазначеної статті Закону встановлено, що пенсія за вислугу років призначається:
- особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. При цьому, особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;
- особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей".
Одночасно ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Так, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; з) військова служба у збройних силах; и) час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України (ч. 1 ст. 17 Закону).
Згідно із ч.4 ст.17 Закону №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до ст.171 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (а саме постановою від 17.07.1992 №393).
Підпунктом "в" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.
Проаналізувавши зміст та співвідношення норм Закону №2262-ХІІ та Постанови Уряду №393 під час перегляду в порядку касаційного провадження адміністративної справи №805/3923/18-а Верховний Суд (постанова від 03.03.2021) дійшов наступного висновку: «...основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку... Отже, є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.».
При цьому Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17.
Надаючи оцінку наведеним висновкам Верховний Суд під час розгляду іншої справи з даної категорії спорів зазначив у тексті своєї постанови від 14.04.2021 №480/4241/18 наступне: "таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону N 2262-XII і положенням цього Закону не суперечить".
Крім того, у своїй постанові від 14.04.2021 Верховний Суд зазначив, що "статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII".
За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки: 1. В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). 2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-XII.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що на момент розгляду відповідачем звернення позивача з питання оформлення пакету документів для призначення пенсії за вислугу років Верховним Судом була сформована нова практика щодо пільгового обчислення вислуги років, яку, відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховано при вирішенні даної справи.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років, а тому позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" ст.12 Закону №2262-XII.
Як наслідок - відмова Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, викладена у листі від 21.07.2022 №3-7971/49 про не підготовку та не направлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправною і доводи апеляційної скарги зазначеної обставини не спростовують.
Стосовно доводів апелянта про грубе порушення норм процесуального права в частині не направлення судом першої інстанції копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, то колегія суддів відхиляє зазначені доводи за безпідставністю, оскільки в матеріалах справи містяться два відзиви на позовну заяву від Міністерства внутрішніх справ України, що вказує на отримання останнім як первинної редакції позовної заяви, так і уточненої.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта стосовно пред'явлення позову до неналежного відповідача, оскільки ухвалою суду від 08.11.2022 було частково задоволено клопотання Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про заміну неналежного відповідача у справі та залучено до участі у справі Міністерство внутрішніх справ України як співвідповідача, що вказує на вирішення даного питання у відповідності з вимогами ст. 48 КАС України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Крім того, у апеляційній скарзі відповідачем не зазначено конкретних обставини або доказу, якому суд першої інстанції не надав належної оцінки або дослідив з порушенням вимог КАС України.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.